2. Апеляційне оскарження
Кожен, кого засуджено за будь-який злочин, має право на те, щоб його засудження і вирок було переглянуто судовою інстанцією вищого рівня згідно із законом (ст. 5 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права).1
В Україні судові рішення мають право переглядати апеляційні та касаційний суди. Здійснюють вони це в межах стадій апеляційного провадження, касаційного провадження та провадження з перегляду судових рішень у порядку виключного провадження.
Апеляційне провадження — це стадія кримінального процесу, змістом якої є перегляд за апеляціями сторін рішень місцевих судів, що не набрали чинності.2
Апеляційне провадження не є обов'язковою стадією кримінального процесу. Вона має місце, тільки якщо хтось із представників сторін реалізує своє диспозитивне право на оскарження рішення суду першої інстанції.
У стадії апеляційного провадження беруть участь:
1) суд у складі трьох професійних суддів апеляційного суду (ч. 4 ст. 17 КПК);
2) особи, які мають право подати апеляцію (апелянти): 1) засуджений, його законний представник і захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого; 2) виправданий, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав виправдання; 3) законний представник, захисник неповнолітнього та сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру, - у частині, що стосується інтересів неповнолітнього; 4) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру; 5) обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав закриття справи; 6) обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове розслідування, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав направлення справи на додаткове розслідування; 7) цивільний відповідач або його представник - в частині, що стосується вирішення позову; 8) прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, - у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції; 9) потерпілий і його представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції; 10) цивільний позивач або його представник - у частині, що стосується вирішення позову; 11) особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду; 12) інші особи у випадках, передбачених КПК України.1
Апеляція — подання прокурора або скарга учасника кримінального процесу про скасування або зміну рішення місцевого суду в апеляційному порядку.2
Апеляція, за винятком випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 349 КПК, подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову. Апеляція на ухвалу чи постанову судді, винесену в порядку, передбаченому статтями 52-5, 165-2, 165-3, 177, 205, 462, 463 цього Кодексу, подається безпосередньо до апеляційного суду. До апеляції прокурора і захисника додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція.
Апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
В апеляції зазначаються:
1) назва суду, якому адресується апеляція;
2) особа, яка подає апеляцію;
3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив;
4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обгрунтування;
5) прохання особи, яка подає апеляцію;
6) перелік документів, які додаються до апеляції.1
Додаткову вимогу до апеляції викладено в ч. 2 ст. 350 КПК: при обґрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція має містити посилання на відповідні аркуші справи.
Якщо вимоги щодо змісту апеляції не виконано, головуючий (суддя місцевого суду) залишає її без руху, про що складає постанову, повідомляє про це апелянта і пропонує виконати вимоги протягом 7 діб з моменту одержання повідомлення. Якщо апелянт не виконав вимоги, то головуючий приймає рішення про визнання апеляції такою, що не підлягає розгляду, про що складає постанову. Останню може бути оскаржено до апеляційного суду, який вправі своєю ухвалою визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду.
Наслідком подання апеляції є те, що зупиняється набрання чинності судовим рішенням.
Про надходження апеляції суд першої інстанції:
• направляє повідомлення особам, інтересів яких вона стосується;
• вивішує на дошці об'яв суду оголошення про надходження апеляції.
Суд першої інстанції протягом 7 діб передає справу з апеляцією і запереченнями на неї до апеляційного суду і визначає дату розгляду ним справи (не пізніше 3 місяців із дня направлення справи до апеляційного суду — ч. 2 ст. 354 КПК). Направляючи справу до апеляційного суду, місцевий суд повинен враховувати вимоги ч. 2 ст. 354 КПК, згідно з якою справа має надійти до апеляційного суду не пізніше, ніж за місяць до визначеної ним дати розгляду.
Попередній розгляд справи проводить у разі необхідності одноособово суддя з обов'язковою участю прокурора. Для участі в попередньому розгляді справи можуть викликати й інших учасників, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.1
Процесуальний порядок попереднього розгляду справи:
1) доповідь судді, який вказує на підстави, з яких справу було внесено на попередній розгляд;
2) висловлювання прокурором та іншими учасниками (якшо вони з'явилися) своїх думок щодо питань, винесених на розгляд;
3) ухвалення одного із таких рішень:
• про питання, пов'язані з підготовкою справи до апеляційного розгляду (ч. 1 ст. 358 КПК):
• про необхідність проведення судового слідства та його обсяг;
• про витребування додаткових доказів;
• про список осіб, які підлягають виклику в судове засідання;
• про доручення суду першої інстанції;
• про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу;
• про виклик у необхідних випадках перекладача;
• про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні;
• про день і місце розгляду справи;
• всі інші питання, які стосуються підготовчих дій до розгляду справи;
• про відмову в прийнятті апеляції до свого розгляду, якщо її подала особа, що не має на це права (ч. 1 ст. 359 КПК);
• про зупинення провадження у справі у разі захворювання підсудного, участь якого при апеляційному розгляді справи визнано обов'язковою (ч. З ст. 359 КПК);
• про повернення справи до суду першої інстанції у випадках, якщо: протокол судового засідання не підписав головуючий або секретар судового засідання — для виконання вимог, передбачених ч. 2 ст. 87 КПК, тобто підписання протоколу; суд першої інстанції не розглянув зауваження на протокол судового засідання чи не надав передбачену ст. 349 КПК можливість ознайомлення з матеріалами справи — для виконання вимог, передбачених статтями 88 і 349 КПК;
— засудженому, виправданому не було вручено копію вироку — для виконання вимог, передбачених ст. 344 КПК, тобто вручення йому копії вироку;
— суд першої інстанції прийняв апеляцію, яка не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, — для виконання вимог, передбачених статтями 353 чи 354 КПК;
— судом першої інстанції не виконано вимог, передбачених ст. 353 КПК, — для виконання цих вимог, тобто для вирішення клопотань учасників процесу про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження;
• про закриття апеляційного розгляду справи — в разі відмови апелянта від своїх апеляційних вимог і якщо немає апеляцій інших учасників процесу (ч. 4 ст. 359, ст. 364 КПК).1
Усі рішення ухвалює суддя в нарадчій кімнаті.
Розгляд кримінальної справи в суді апеляційної інстанції проводиться у день, визначений судом першої інстанції.
Згідно з ч. 4 ст. 360 КПК розгляд справи може бути перенесено не більше, ніж на 30 діб, якщо суд визнав за необхідне:
— провести судове слідство;
— витребувати додаткові докази;
— викликати в судове засідання певних осіб;
— зробити доручення суду першої інстанції.
Рішення про перенесення розгляду справи на зазначений строк приймають також у разі особливої складності справи. Процесуальний порядок розгляду:
1. Підготовчі дії:
• відкриття судового засідання;
• перевірка явки учасників;
• роз'яснення перекладачеві (якщо є потреба його залучення до розгляду справи) обов'язків;
• оголошення складу суду;
• видалення свідків із зали суду.
2. Роз'яснення прав учасникам.
3. Вирішення клопотань (якщо їх було заявлено) і складання у зв'язку з цим ухвали.
4. Доповідь головуючого (чи одного із суддів) суті вироку чи постанови. В цій доповіді суддя:
— повідомляє, ким і в якому обсязі було оскаржено вирок або постанову;
— викладає основні доводи апеляцій і заперечень інших учасників процесу.
5. З'ясування головуючим, чи підтримують свої апеляції особи, які їх подали.
6. Проведення судового слідства (в разі прийняття рішення про це при попередньому розгляді справи апеляційним судом).
7. Ознайомлення головуючим учасників судового розгляду з:
— додатковими матеріалами (якщо їх подали учасники);
— матеріалами, що надійшли з суду першої інстанції на виконання доручень суду апеляційної інстанції.
Судові дебати. Вони стосуються тільки тієї частини вироку, яку оспорюють в апеляції. Відмінності судових дебатів в суді апеляційної інстанції від судових дебатів суді першої інстанції".
• першими виступають апелянти;
• прокурор, якщо він підтримує апеляцію, виступає першим, в інших випадках — останнім.
9. Останнє слово підсудного. Правила виступу такі самі, як і щодо останнього слова підсудного під час розгляду кримінальної справи в суді першої інстанції.
10. Постановлення рішення в нарадчій кімнаті за правилами постановлення вироку судом першої інстанції.
11. Оголошення ухвали або постанови чи проголошення вироку.
12. Звернення до виконання ухвали, вироку, постанови апеляційного суду.
Якщо під час судових дебатів, виголошення останнього слова засудженим або виправданим чи при постановленні рішення апеляційним судом виникне потреба дослідити нові обставини справи або докази, що їх підтверджують чи спростовують, і якщо ці обставини і докази стосуються оскарженої частини вироку суду першої інстанції, апеляційний суд ухвалою відновлює судове слідство.
Вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог частини першої статті 299 і статті 301-1 цього Кодексу докази не досліджувалися, не перевіряються.
Якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд зобов'язаний прийняти таке рішення.
У результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у частині першій статті 347 цього Кодексу, апеляційний суд:
1) виносить ухвалу про залишення вироку чи постанови без зміни, а апеляції - без задоволення; скасування вироку чи постанови і повернення справи прокуророві на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд в суд першої інстанції; скасування вироку чи постанови і закриття справи; зміну вироку чи постанови;
2) постановляє свій вирок, скасовуючи повністю чи частково вирок суду першої інстанції;
3) постановляє свою постанову, скасовуючи повністю чи частково постанову суду першої інстанції.
У результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у частині другій статті 347 цього Кодексу, апеляційний суд:
1) виносить ухвалу про залишення ухвали чи постанови без зміни, а апеляції - без задоволення; скасування ухвали чи постанови і повернення її на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, а у випадку скасування ухвали чи постанови про закриття справи і повернення її на додаткове розслідування; скасування окремої ухвали чи постанови; зміну ухвали чи постанови;
2) постановляє свою ухвалу, скасовуючи повністю чи частково ухвалу чи постанову суду першої інстанції.1
Таким чином, стадія апеляційного провадження має таке значення:
1) апеляційне провадження е додатковою гарантією справедливості рішення місцевого суду;
2) провадження в апеляційній інстанції є гарантією від незаконного і необґрунтованого засудження підсудного або, навпаки, від залишення непокараними осіб, які вчинили злочини;
3) є гарантією прав і законних інтересів не тільки підсудного, а й потерпілого, цивільного позивача та інших учасників кримінального процесу;
4) є формою судового контролю за діяльністю судів нижчого рівня;
5) формує єдину судову політику, сприяючи підвищенню якості досудового провадження і судового розгляду кримінальної справи. Таке функціональне призначення буде реалізовано тоді, коди в державі діятиме Апеляційний суд України. Створення цього суду передбачено ч. 6 ст. 25 Закону України "Про судоустрій України";
6) запобігає зверненню до виконання незаконних і необгрунтованих вироків;
7) забезпечує виправлення помилок, яких припустився суд першої інстанції.1