ОсОблИвості правової охорони земель рекреаційного призначення

Для земель рекреаційного признанення залежно від особливостей правового обєкта рекреації хара­ктерним є проведе­ння зонування. Так, з метою забезпечення режиму використання та охорони цих земель на їхніх територіях можуть бути визначені різні функціональні зони: особливої охорони; пізнавальна; короткостроко­вого або довгострокового відпочинку; обслуговування відвідувачів; господарського. Крім цього, Законом України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено й такі зони земель рекреацій­ного призначення: зона стаціонарної та регульованої рекреації земель національних природних і регіональних ландшафтних парків; експо­зиційна зона на землях ботанічних садів; рекреаційна зона на землях зоологічних парків; рекреаційна або експозиційна зона на землях парків-пам'яток садово-паркового мистецтва.

Визначення земель рекреаційного призначення для цілей, передба­чених ст. 51 ЗК України, здійснюється з додержанням вимог ст. 20 ЗК України, а також положень Законів України від 13 жовтня 1992 р. "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (віль­них) економічних зон", від 16 листопада 1992 р. "Про основи містобу­дування", від 20 квітня 2000 р. "Про планування та забудову терито­рій", від 21 вересня 2000 р. "Про Загальнодержавну програму форму­вання національної екологічної мережі України", від 7 лютого 2002 р. "Про Генеральну схему планування території України".

Ці закони визначають формування містобудівних ансамблів і ландшафтних комплексів, формування національної екологічної ме­режі, територій із значним природоохоронним, рекреаційним, оздо­ровчим, історико-культурним потенціалом, захист життєвого та при­родного середовища від шкідливого впливу техногенних і соціально-побутових факторів, небезпечних природних явищ, збереження па­м'яток історико-культурного призначення, природних ландшафтів та інших рекреаційних об'єктів.

Забудова земель рекреаційного призначення об'єктами, які не пе­редбачені містобудівною документацією та планами земельно-господарського призначення, заборонена. Особи, винні в недотриман­ні екологічних, санітарно-гігієнічних та інших вимог, установлених законодавством при плануванні, проектуванні, розміщенні, будівництві та експлуатації об'єктів на землях рекреаційного призначення, несуть відповідальність, передбачену чинним національним законодавством.

Згідно із ч. 2 ст. 52 ЗК України та ст. 63 Закону України "Про охо­рону навколишнього природного середовища" на землях рекреаційно­го призначення забороняється здійснювати в межах цих територій господарську та іншу діяльність, що негативно впливає на навколи­шнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням, а також змінювати природний ланд­шафт та проводити інші дії, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням.

Деякі види рекреаційної діяльності на землях рекреаційного призна­чення обмежуються шляхом ліцензування відповідно до Закону України від 15 вересня 1995 р. "Про туризм" та Закону України від 1 червня 2000 р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

З метою охорони земель рекреаційного призначення виділяються особливо захищені ділянки лісу навколо лінійних та нелінійних рекре­аційних об'єктів від 100 до 500 м.