ОсОбЛивості здійснення права власності на землі природоохоронного ПрИзНаЧєння

Землі ПЗФ охороняються як національне надбання, тому ст..150 ЗК України

відносить зем­лі природно-заповідного фонду до особливо цінних земель і встановлює особливий порядок їхнього вилучення. Віднесення земель до цієї категорії, порядок надання земельних ділянок і видачі документів на право володіння, користування і розпорядження землями ПЗФ здійснюється на підставі рішень органів державної влади та ор­ганів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визна­чених у ст. 20, 122, 123, 125, 126 ЗК України) та в Законі України від 21 травня 1997 р. "Про місцеве самоврядування в Україні" (п. 37 ст. 26 та п. 24 ст.43).

Положення ст. 45 ЗК України відтворюють норму ст. 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", згідно з якою те­риторії природних заповідників, заповідні зони біосферних заповід­ників, землі та інші природні ресурси, надані національним природ­ним паркам, є власністю українського народу. Такі землі відповідно до ст. 84 ЗК України віднесено до земель державної власності.

Регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповід­ників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не на­дані національним природним паркам, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть пере­бувати як у власності українського народу, так і в інших формах вла­сності, передбачених законодавством України. Такі землі, відповідно до ст. 82, 83 ЗК України, можуть перебувати, крім державної, у при­ватній та комунальній власності.

Ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні парки, створені до прийняття Закону України "Про природно-заповідний фонд Украї­ни", не підлягають приватизації, а отже, можуть перебувати лише в державній або в комунальній власності.

За чинним земельним законодавством України в разі зміни форм власності на землю, на якій розташовані заказники, пам'ятки приро­ди, заповідні урочища, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов'язані забезпечувати режим їхньої охорони і збе­реження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання.

Власники землі в межах своїх територій можуть створювати штуч­ні об'єкти природно-заповідного фонду зі зміною цільового призна­чення таких земель.

Об'єкти природно-заповідного фонду комунальної власності мо­жуть набуватися шляхом передачі їх з державної власності, або шля­хом придбання їх органами місцевого самоврядування в порядку, установленому законом (п. 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве са­моврядування в Україні").

Особливості здійснєння прав на користування землями природоохоронного призначення

Використання земель природно-за­повідного фонду може здійснюватися як на праві власності, так і на праві користування.

Порядок викорис­тання земель природно-заповідного фонду визначається Законом України "Про природно-заповідний фонд України". Відповідно до ст. 9 цього Закону, території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, установ­лених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися у: природоохоронних цілях; науково-дослідних ці­лях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних ці­лях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Названі види використання закон визначає як основні, що можуть здійснюватися одночасно в межах земель конкретного об'єкта приро­дно-заповідного фонду. Наприклад, землі природних заповідників використовуються з метою збереження природних комплексів та об'­єктів на їхніх територіях, проведення наукових досліджень і спосте­режень за станом навколишнього природного середовища, розробки на їхній основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологі­чних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і фахівців у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи (ст. 15 Закону України "Про природно-заповідний фонд України").

У межах національних природних парків здійснюється: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; ство­рення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційнгої діяльності в природних умовах із додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів; проведення на­укових досліджень природних комплексів та їхніх змін в умовах рек­реаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного ви­користання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо- виховної роботи (ст. 20 цього ж Закону).

Основні види використання земель природно-заповідного фонду, а також додаткові (побічні), такі як заготівля на них деревини, лікарсь­ких та інших цінних рослин, їхніх плодів, сіна, випасання худоби, ми­сливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюва­тися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому при­значенню територій і об'єктів природно-заповідного фонду, установленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їхніх природних комплексів та окремих об'єктів.

Режим земель природно-заповідного фонду характеризується уста­новленням цілої низки обмежень щодо їхнього використання, перед­бачених ст. 16, 18, 21, 24, 26, 28, ЗО, 32, 34, 36, 38-40 Закону Украї­ни "Про природно-заповідний фонд України" та гл. 18 ЗК України. Так, у межах земель природно-заповідного фонду забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому при­значенню заповідного об'єкта.

Наприклад, у межах земель природного заповідника забороняється:

• будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників, розведення вогнищ, влаштування місць відпо­чинку населення, стоянка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свійських тварин, пересування механі­чних транспортних засобів, за винятком шляхів загального користування, лісосплав, проліт літаків і вертольотів нижче 2000 м над землею, подолання літаками звукового бар'єру над територією заповідника та інші види штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи;

• геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин," по­рушення ґрунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічно­го режимів, руйнування геологічних відслонень, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, а також заготів­ля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насін­ня, очерету, випасання худоби, вилов і знищення диких тва­рин, порушення умов їхнього оселення, гніздування, інші ви­ди користування рослинним і тваринним світом, що призво­дять до порушення природних комплексів;

• мисливство, рибальство, інтродукція нових видів тварин і рос­лин, проведення заходів з метою збільшення кількості окремих видів тварин понад допустиму науково обґрунтовану ємність угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень.

Для збереження і відтворення корінних природних комплексів, проведення науково-дослідних робіт і виконання інших завдань у природному заповіднику відповідно до проекту організації його тери­торії та охорони природних комплексів допускається:

• виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними ко­рінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів заповідника внаслідок антропогенного впливу - відновлення гідрологічного режиму, збереження та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися, видів рослин і тварин, які зникають, тощо;

• здійснення протипожежних і санітарних заходів, що не по­рушують режиму заповідників;

• спорудження у встановленому порядку будівель та інших об'­єктів, необхідних для виконання поставлених перед заповід­ником завдань;

• збір колекційних та інших матеріалів, виконання робіт, пе­редбачених планами довгострокових стаціонарних наукових досліджень, проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Проектом організації території природного заповідника та охорони їхніх природних комплексів може бути передбачено виділення земе­льних ділянок для задоволення господарських потреб заповідника та його працівників у сінокосах, випасах, городах та паливі відповідно до встановлених нормативів.

Проекти організації території природних заповідників та охорони їхніх природних комплексів розробляються спеціалізованими проект­ними організаціями і затверджуються Міністерством охорони навко­лишнього природного середовища України.

У разі термінової необхідності за клопотанням науково-технічної ради природного заповідника з дозволу Мінприроди України на території природного заповідника можуть проводитися заходи, спрямовані на охорону природних комплексів, ліквідацію наслідків аварій, стихійного лиха та в інших цілях, не передбачених Проектом організації території природного заповідника та охорони його природних комплексів.

Для ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, у результаті яких виникає пряма загроза життю людей чи знищення заповідних природних комплексів, особливо термінові заходи здійснюються за рішенням дирекції природного заповідника (ст. 16 Закону України "Про природно-заповідний фонд України").

За загальними правилами земельні ділянки в межах територій (ак­ваторій), що оголошуються водно-болотними угіддями загальнодер­жавного значення, у землекористувачів (власників землі) не вилуча­ються. Спеціальне використання природних ресурсів у межах таких угідь здійснюється за погодженням з користувачами (власниками) земельних ділянок і природних ресурсів.

Власники землі та землекористувачі повинні забезпечувати екологі­чно безпечний режим господарювання і користування природними ресурсами в межах водно-болотних угідь згідно з вимогами природо­охоронного законодавства та взятим на себе охоронним зобов'язанням.