17. Встановіть відповідність між різними широтами та характерними рисами пануючих у них постійних вітрів:

1  тропічні широти північної півкулі; 2  помірні широти південної півкулі; 3  приполярні широти північної півкулі; 4  приполярні широти південної півкулі.

1 2 3 4 1

А  західні вітри;

Б  пасати південно-східного напрямку;

В  південно-східні холодні вітри;

Г  північно-східні холодні вітри;

Д  пасати південно-східного напрямку.

18. Розташуйте вказані риси циркуляційних процесів у послідовності їх широтного розташування з півночі на південь:

А  панують пасати південно-східного напрямку; Б  характерний висхідний рух теплого повітря; В  відхиляючись вправо вітри набрали західного напрямку; Г  панують пасати північно-східного напрямку.

1 1 2 3 4

19. Вкажіть твердження, які правильно характеризують процеси загальної циркуляції атмосфери:

1  на 30-х широтах охолоджене повітря з екватора зазнає низхід­ного руху, спричиняючи високий тиск; 2  вітер відхиляється від свого початкового напрямку в північній півкулі ліворуч, а в південній — праворуч; 3 причиною цих планетарних переміщень повітря є різниця тиску; 4  західні вітри значно більш сталі, ніж пасати; 5 у помірних широтах тиск нижчий у порівнянні як із 30-ми, так і приполярними широтами; 6 чим більша різниця тисків, тим слабше дме вітер.		1
20. Скільки цілих гектопаскалів становитиме атмосферний тиск, якщо величина його становить 680 мм ртутного стовпчика, а 1 мм рт. ст. тиску відповідає 1,333 гПа?	1

Циклони і антициклони. Мусони і бризи

У помірних широтах, де дуже характерна зустріч теплих повітряних мас з боку тропіків і холодних – з полярних областей, постійно виникають фрон­тальні циклони й антициклони (величезні атмосферні вихори діаметром 1500–3000 км, протяжністю по вертикалі від 2–4 до 15–20 км), у яких і здійснюється перенесення повітря із заходу на схід. Вітри циклонів і антициклонів іноді також відносять до вітро­вих потоків загальної циркуляції атмосфери.

Циклони – висхідні атмосферні вихори із замкненою областю зниже­ного тиску, в якій вітри дмуть від країв до центру (проти годинникової стрілки в північній півкулі і за годинниковою стрілкою у південній). У циклонах наймен­ший тиск у центрі, де відбувається підняття повітря вгору. Там воно охоло­джується, водяна пара конденсується, утворюючи потужні хмари, з яких випадають рясні опади. Погода нестійка, з частою зміною напряму вітру, температури. Циклони переміщуються зі швидкістю 30–40 км/год.

Якщо над ділянкою земної поверхні панує високий тиск, а навколо тиск нижчий, то виникає антициклон. Антициклони – це низхідні атмосферні вихори із замкненою областю підвищеного тиску, в якій вітри дмуть від центру до країв (за рухом годинникової стрілки у північній півкулі, проти її руху – у південній). В антициклоні повітря, опускаючись, нагрівається, а тому не стає більш вологим. Погода в його центральній частині ясна і суха, із слабкими вітрами.

У тропічних широтах над океаном час від часу виникають циклони відносно малого діаметру – 300-400 км. Однак, повітря у них рухається з надзвичайно великою швидкістю, що приводить до руйнування будівель, посівів, лісових насаджень. Так тропічні вихори називають ураганами.

Впродовж року в тропосфері виникає кілька сотень циклонів і антицик­лонів. Формування цих атмосферних вихорів за даними багаторічних спостережень здебільшого відбувається в одних і тих самих районах земної кулі, які називають центрами дії атмосфери і відображають на кліматичних картах. Ті з них, де тиск понижений і зароджуються циклони, називають мінімумами або депресіями. Райони підвищеного атмосферного тиску, звідки поширюються антициклони, називають максимумами.

Розрізняють центри дії атмосфери і за режимом існування: постійні (діють впродовж усього року) та сезонні (виражені тільки у зимовий або літній період). До постійних центрів дії атмосфери належать екваторіальна депресія, субтропічні та полярні максимуми та ін. Сезонними є зимові області високого тиску (максимуми) у помірних широтах над материками. Влітку над цими ж материками, але дещо південо-західніше від максимумів, формуються сезонні мінімуми.

Просторовий розподіл центрів дії атмосфери має визначальний вплив на характер загальної циркуляції атмосфери. Центи дії атмосфери, які мають сезонний характер, можуть спричиняти послаблення ролі постійних вітрів у переміщенні повітря на досить великих територіях. Так, на східних узбережжях материків у помірних і субтропічних широтах північної півкулі, де слабшають західні вітри в міру віддалення від океанічних субтропічних максимумів, існує мусонна циркуляція. Мусони – вітри, що залежно від пір року змінюють напрямок на протилежний або близький до нього. Взимку вони дмуть з материка на океан, а влітку — з океану на материк. Причина їхнього утво­рення є також нерівномірність нагрівання суші і океану.

У нетропічних широтах мусони викликані різним нагріванням суші і моря в той самий сезон року. Вони виражені, в основному, в північній півкулі. Зимовий північно-західний мусон дує з охолодженої суші (з Азі­атського і Канадського максимумів) у бік теплого незамерзаючого океану (Алеутський і Ісландський мінімуми). Літній південно-східний мусон дує з боку океану (з Північнотихоокеанського і Північноатлантичного максимумів) на нагріту сушу. Літній мусон, таким чином, є «порушником» західних вітрів, що пану­ють у помірному поясі.

Інше походження мають тропічні (екваторіальні) мусони. Тропічні мусони виникають у результаті відмінностей у нагріванні північної і південної півкуль. Оскільки поверхня між Південною Азією й Індійським океаном літом сильно прогрівається, то там встановлюється область низького тиску, куди й спрямо­вується пасат південної півкулі. Тобто вітер тоді дме з моря на сушу (літній мусон), а взимку тут відновлює свою дію пасат північної півкулі.

На невеликих територіях можуть формуватися вітри місцевого значення. Серед них найбільш виражені бризи. Бризи відносяться до місцевих вітрів термічного походження. Це вітри узбережжя морів, озер, великих рік, що двічі на добу змінюють напрямок на проти­лежний. Зміна відбувається через різне нагрівання суші і води. Нічний (берего­вий) бриз дує з боку швидко остиглої суші у бік водойми, денний (морсь­кий) бриз – з боку ще холодної водойми у бік нагрітої суші. Вони охоплюють шар повітря в сотні метрів і проникають углиб суші (моря) на кілька чи десятки кілометрів. Краще виражені бризи у безхмарну антицикло­нічну погоду.

Дуже характерні бризи для західних узбереж у тропічних широтах, де нагріті материки омиваються водами холодних течій. Вони зумовлюють глибоке (до 50 км) проникнення на сушу денного морського бризу. З бризами пов’язані дуже низькі як для тропіків температури узбережжя (15–20°С) і велика вологість повітря берегових пустель.