Тест із підтеми

1. Основна частина енергії (48%) від Сонця до Землі надходить у вигляді:

А  видимого випромінювання; Б  теплового випромінювання;

В  ультрафіолетового випромінювання.

2. Сонячна радіація, яка є переважаючою у сонячний день, називається:

А  поглинутою; Б  прямою; В  розсіяною.

3.  Сонячна радіація, яка є переважаючою у хмарний день, називається:

А  поглинутою; Б  прямою; В  розсіяною.

4. Частка сонячної радіації, яка поглинається атмосферою Землі, становить:

А  20%; Б  34%; В  46%.

5. Середня величина альбедо Землі становить:

А  20%; Б  34%; В  46%.

6. Величина поглинутої усією поверхнею Землі сонячної радіації у становить:

А  20%; Б  34%; В  46%.

7. Більша частину (24%) у поглинутій земною поверхнею радіації становить:

А  відбита; Б  пряма; В  розсіяна.

8. Величини альбедо водної поверхні становлять:

А  5%; Б  26%; В  30%; Г  80%.

9. Відмінності у величині сумарної сонячної радіації на різних широтах спричинені насамперед:

А  величиною кута падіння променів; Б  потужністю шару тропосфери.

10. Відмінності у величині сумарної сонячної радіації на одній широті спричинені:

А  величиною кута падіння променів; Б хмарністю. 

11. Під безпосереднім впливом променевої енергії сонця нагрівається насамперед повітря:

А  тропосери і мезосфери; Б стратосфери і термосфери. 

12. Повітря нижнього шару тропосфери нагрівається від:

А сонячних променів Б нагрітої земної поверхні.

13. Вирішальне значення у нагріванні повітря тропосфери відіграє радіація:

А  поглинута атмосферою; Б  відбита;

В  поглинута земною поверхнею; Г  розсіяна.

14. Тонкий приземний шар повітря отримує енергію від земної поверхні, в основному, шляхом:

А  конвекції; Б  випромінювання; В  теплопровідності.

15. Чим вище і довше сонце знаходиться над лінією горизонту, тим:

А холодніше Б тепліше.

16. Повітря над свіжою ріллею чорного кольору порівняно з тим, що знаходиться над полем з достиглою пшеницею чи ще нерозталим снігом весною, нагрівається:

А більше Б дещо менше В значно менше.

17.  Вищі шари повітря тропосфери отримують енергію від земної поверхні, в основному, шляхом:

А  конвекції; Б  теплопровідності.

18.  Атмосфера утримує значну частину теплового випромінювання Землі завдяки:

А  процесу теплопровідності; Б процесу конвекції;

В  процесу фотосинтезу; Г парниковому ефекту.

19.  Отримують певну кількість тепла вищі шари тропосфери за рахунок енергії, яка вивільняється:

А  у процесі теплопровідності; Б у процесі випаровування води;

В у процесі фотосинтезу; Г у процесі конденсації водяної пари.

20. Встановіть відповідність між видами сонячної радіації та їх характерними особливостями:

1  пряма; 2  розсіяна; 3  сумарна; 4  поглинута.

1 2 3 4 1

А  становить близько 20% від усієї сонячної радіації, що надходить на верхню межу атмосфери;

Б  потрапляє на земну поверхню після відбиття частинками пилу, краплинками води;

В  становить більшу частку у сумарній сонячного дня;

Г  не включає в себе частину сонячної радіації, яка відбита безпосередньо земною поверхнею;

Д  частина її будь-якого дня відбивається безпосередньо земною поверхнею, а решту затрачається на нагрівання поверхні, випаровування з неї води, процес фотосинтезу.

21. Встановіть відповідність між процесами в атмосфері та їх характерними особливостями:

1  теплопровідність; 2  випромінювання; 3  конвекція; 4  парниковий ефект.

1 2 3 4 1

А  величина цього явища може бути додатною і від’єм­ною;

Б  здатність атмосфери пропус­кати сонячну короткохвильову радіацію на земну поверхню, але затримувати, головним чином, завдяки водяній парі і вуглекислому газу, теплове випромінювання Землі;

В  передача енергії від земної поверхні до повітря за допомогою довгих хвиль;

Г  забезпечує прогрівання тонкого приземного шару;

Д  полягає в тому, що нагріте повітря стає лег­шим і підіймається вгору, а більш холодне і важке його замі­щує.

22. Встановіть послідовність процесів, які відбуваються із сонячною радіацією після її поступлення на верхню межу атмосфери:

А  нагрівання приземного шару повітря; Б  поглинання земною поверхнею; В  відбивання і розсіювання хмарами Г  поглинання озоновим шаром.

1 1 2 3 4

23. Величина сумарної сонячної радіації тим більша, чим:

1  на більшу площу розподіляється потік світла; 2  більший кут падіння сонячних променів; 3 довший шлях проходить промінь в атмосфері; 4  менший кут падіння сонячних променів; 5 менша хмарність на тих самих широтах; 6 більша тривалість дня при однакових кутах падіння сонячних променів.

1

24. Чим менший кут падіння сонячних променів, тим:

1  коротший шлях проходить промінь в атмосфері; 2  більше енергії припадає на одиницю площі поверхні; 3 на меншу площу розподіляється потік світла; 4  менше енергії поглинається атмосферою; 5 менше енергії припадає на одиницю площі поверхні; 6 на більшу площу розподіляється потік світла.	1
25. 26% від усієї величини сонячної енергії, яка надходить на верхню межу атмосфери, відбиває атмосфера і 8% земна поверхня. Яка питома частка (у відсотках) радіації відбитої земною поверхнею в усій величині відбитої сонячної радіації?
26. Визначте альбедо земної поверхні (у відсотках), якщо величина сумарної сонячної радіації за рік 4200 МДж/м2, а відбитої — 882 МДж/м2?

Розподіл температури повітря залежно від географічної широти місця і від висоти над рівнем океану

Сумарна радіація зменшується від екваторіально-тропічних широт до полюсів. Вона максимальна – близько 850 Дж/м² за рік (200 ккал/см² за рік) – у тропічних пустелях, де пряма сонячна радіація через велику висоту Сонця і безхмарне небо найінтенсивніша. У літнє півріччя відмінності у надхо­дженні сумарної сонячної радіації між низькими і високими широтами згла­джуються. Це відбувається за рахунок більшої тривалості освітлення Сонцем, особливо у полярних районах, де полярний день триває навіть півроку.

Х оч сумарна сонячна радіація, що надходить на земну поверхню, частково відбивається нею, однак велика її частина поглинається земною поверхнею і перетворюється в теплоту. Частина сумарної радіації, що залишається після витрати її на відбивання і на теплове випромінювання земної поверхні, називається радіаційним балансом (залишковою радіацією). Для більшості територій Землі радіаційний баланс має позитивні значення, закономірно зменшуючись від екватора до полюсів. У приполярних широтах, особливо у межах високих крижаних пустель Антарктиди і Гренландії радіаційний баланс від’ємний. Для Землі в цілому за рік він дорівнює практично нулю.

Від екватора до субтропіків радіаційний баланс додатний впродовж усього року. Починаючи з помірних широт, він улітку має позитивні значення, а взимку – негативні. Відповідно до розподілу залишкової радіації температура повітря розподіляється також широтними смугами, тобто змен­шується від екватора до полюсів, а також відрізняється за сезонами. Середня річна температура повітря приземного шару тропосфери для всієї земної кулі становить +14°, січнева – +12°, липнева – +18°. Поблизу екватора середня річна температура дорівнює +25–+26°, на півночі Євразії і Північної Америки – –10° і нижче. Найнижчі середньорічні температури виражені здебільшого біля полюсів, де виділяють пояс морозу.

Таблиця