Лекція 9
Чорне море
План
Чорне море та його водні об’єкти
Морфометрична характеристика, геологічна будова, рельєф дна
Кліматична характеристика
Морські режими
Флора і фауна Чорного моря
Антропогенний вплив людини.
1. Чорне море та його водні об’єкти.
Чорне море – це типове внутрішнє море, яке відноситься до басейну Атлантичного океану. На заході його води омивають східні берега Балканського півострова, на півночі воно межує з Східно - європейською рівниною, на сході – кавказьким узбережжям, а на півдні – узбережжям Малої Азії. Глибока протока Босфор єднає його з Мармуровим морем, яке в свою чергу з’єднується з Середземним протокою Дарданелли. На півночі Керченська протока єднає його з Азовським морем.
Чорне моря омиває береги таких держав як Румунія, Болгарія, Туреччина, Україна, Грузія, Росія. Його площа складає 422 тис км 2 , найбільша глибина -2245 м, а середня коливається від 1271 до 1301 м, довжина берегової лінії, за даними різних авторів знаходиться в межах 4020 – 4100 км. Вона слабо порізана, коефіцієнт звивистості 1,8. Найбільш порізані північно-західні і північні берега. Вздовж берегу розташовані великі затоки – Одеська та Каркінітська на території України, Новоросійська бухта з сторони Кавказу, Синодська затока та бухта Самсун зі сторони Туреччини , на болгарській частині затоки Бурганська та Варненська. Чорне море бідне на острови та півострови . Найбільш великими півостровами є Кримський (Україна) та Інджебурун та Ясун на узбережжі Туреччини, а островами Зміїний, Березань, Кефкен (Україна) інші острова та півострова незначні за площею і в більшості випадках являють собою великі та малі скали.
Водойма вздовж узбережжя Чорного моря в великої кількості випадків відносяться до категорії лиманів (затоплених гирл та долин річок) які розташовані перпендикулярно до берегової лінії. Також є лагуни (ділянки які відділені від моря піщаними наносами і розташовані паралельно берегу). Маються також водойма змішаного походження .
В залежності від водного режиму, зв’язку з морем, глибини, прибережних та донних ґрунтів та інших особливостей змінюється хімічний склад води . Вода одних лиманів прісна, інших солонувата , або солона.
В геоструктурному відношення Чорне море належить до середземноморського рухливого поясу. Тектонічні рухи проявляються тут і до нашого часу, їх епіцентри знаходяться переважно На материковому схилі за 20-40 км від узбережжя Північного берега Криму і частково у Чорноморській субокеанічній западині.
Водойма румунського узбережжя.
Головним джерелом живлення Чорного моря на цієї територію є річка Дунай. Тому велика кількість водойм сконцентрована в основному поблизу дельти Дунаю і в більшості випадків мають лиманне походження (оз. Разелм, Сіноє). В південній частині узбережжя є мілководні солоні озера, які живляться підземними водами таки як Текиргел, Ефорія, Аджиджа, Комаровське.
Водойма турецького узбережжя
Головними річками на даній території Причорномор’я є Єшиль-Ірмак , Кизил- Ірмак , Сакарья, Терме, Карабахча та Карасу тому водойма та болота знаходяться переважно біля гирла цих річок. Великими озерами вважаються : Семенлик ( розташовано в дельті річки Терме ), Балик (північно-західна частина узбережжя), Джаферлис, Карасугел, Сакарья (розташовані біля гирл річок Карасу та Сакарья) всі вони живляться переважно водами річок. На турецькому узбережжі знаходиться лиман Теркос який за своїм зовнішнім видом нагадує Босфор.
Водойма болгарського узбережжя.
Самі крупні озера на болгарському узбережжі розташовані у берегів Бургасскої та Варненської затоки. Серед них Мандренське, Бургаське , Атанасовське, Поморійське. На даній території також розташоване Диявольське болото саме велике болото у Причорномор’ї.
Водойма українського узбережжя
Найбільша частина водних об’єктів Чорного моря знаходиться на території України. Головними річками яки поповнюють своїми водами Чорне море є Дніпро, Дністер, Південний Буг.
На північ від дельти Дунаю постинається декілька мілких прісноводних озер з постійним чи періодичним зв’язком-це Ялпуг, Кугурлуй, Катлабух та Жебриянське. Раніше вони були морськими затоками (частина моря яка врізається в сушу і слабо відмежована від моря), але з пересуванням дельти набули рис річкових лиманів (затоплені гирла річок).
Північно - західніше розташовані солоні лагуни, так звана Тузловська група озер ( Сасик ( інша назва Кундук), Джантшей, Шагани, Алібей, Бурназ) - за ім’ям Тузловської коси. З цієї групи озер Сасик саме глибоке (2,5 м), глибина інших озер не перевищує 1 м.
Південніше Дністровського лиману знаходиться Шабовська лагуна (друга назва Будакський лиман).
Дністровська коса відокремлює від моря другий за величиною чорноморський лиман- Дністровський (гирло річки Дністр).
Два довгих та вузьких лиману розташовані північніше Одеси, віддалені від моря широким піщаним валом Пересип. Невеликі річки, які впадають в них з півночі, влітку пересихають, а в останні сезони приносять дуже велику кількість води. Перший з них – Хаджибейський , а другий Куяльницький лимани.
Самий великий чорноморський лиман – Дніпрово-Бугський, утворився від злиття лиманів річок Дніпро та Південний Буг.
На західному березі Криму знаходяться найбільш глибокий лиман на чорноморському узбережжі - Донзулав та саме велике і мілке озеро Сасик. А також Каркінітська та Каламітська затока.
На півночі Керченська протока з’єднує Чорне море з Азовським, остане можна розглядати як невелику затоку Чорного моря. До головних водних об’єктів Азовського моря відносять : затоки – Арабатська, Обитічна, Бердянська, Таганрогська, Ясенська, Темрюцька; лимани - Утлюцький, Молочний, Бейсузький,Сингілі, Кирпильський, Курганський; річки –Молочна, Берда, Кубань; озера – Сиваш, Ханське.