4. Заощадження – це відстрочене споживання або та частина доходу кінцевого використання домашніх господарств, яка не споживається.
Споживчі витрати (СВ) у вартісній формі – це та сума грошей, яка витрачається домашніми господарствами на придбання товарів поточного й тривалого споживання та оплату послуг.
Залежність споживання та заощадження від доходу називається схильністю до споживання та заощадження. Розрізняють середню та граничну схильність до споживання та заощадження. Середньою схильністю до споживання (ССС) називають частку доходу кінцевого використання, що спрямовується на споживання (у відсотках).
ССС= (СВ: ДКВ)*100%. ДКВ – дохід кінцевого використання; СВ – споживчі витрати домашніх господарств.
У довгостроковій перспективі ССС має тенденцію стабілізуватися.
Середньою схильністю до заощадження (ССЗ) називається частка доходу кінцевого використання, що спрямовується на заощадження (у відсотках).
ССЗ = (З:ДКВ)*100%. Оскільки ДКВ = CВ + З, то ССС + ССЗ = 100% або 1.
Середня схильність до споживання має перевищувати середню схильність до заощаджень, тобто ССС > ССЗ.
Гранична схильність до споживання (ГСС) показує, яка частка додаткового доходу кінцевого використання спрямовується на додаткове споживання.
ГСС= (дельта СВ: дельта ДКВ)*100%. Сума граничних схильностей до споживання і заощадження за умов будь-якої зміни в доході кінцевого використання завжди дорівнює 100% або одиниці:
ГСС + ГСЗ = 1,0 або 100%
Заощадження певним чином впливають і на споживання. Якщо є заощадження, населення має можливість у поточному періоді споживати більше, ніж отримано доходу. Таку ситуацію називають “ефектом заощадження”. За умов стабільної економіки цей ефект незначний. Але за умов нестабільності – посилення інфляції, відсутності захисту вкладів від інфляції – населення починає збільшувати поточне споживання за рахунок минулих заощаджень, що значно посилює “ефект заощадження”.
Якщо в економіці діє “ефект заощадження “, то набирають чинності такі нерівності:
ССС>1; ССЗ<0;
ГСС>1; ГСЗ<0.
Тобто за таких умов e економіці виникають чисті від’ємні заощадження.
5. Графічно функцію заощадження зображують, віднімаючи по вертикалі функцію споживання від лінії бісектриси. Розглянемо графік функції заощадження, яка є дзеркальним відображенням функції споживання.
Обсяг заощаджень визначається відстанню від лінії доходу до кривої функції заощадження. Ця відстань повністю збігається з відстанню від кривої споживання до бісектриси на попередньому графіку функції споживання. Точка Б на графіку так само показує нульове заощадження. На відрізку ліворуч від точки Б заощадження домашніх господарств є від’ємними (функція заощадження лежить нижче нульової горизонтальної лінії). З наведених графіків функцій споживання та заощадження видно, що і споживання, і заощадження прямо залежать від доходу, зростаючи зі збільшенням доходу і зменшуючись при його скороченні.
Оскільки споживчі витрати прямо залежать від доходу кінцевого використання, то функція споживання математично виражається таким чином: CВ = f (ДКВ) (5.2).
Щоб математично вивести функцію заощадження, слід зазначити, що свої заощадження населення спрямовує на фінансові ринки. Тому заощадження не тільки є функцією доходу, а й залежить від процентної ставки (ПС). Ця залежність розглядатиметься нижче. Функція заощадження математично виражається так:
З = f (ДКВ,ПС) (5.3), де:З – заощадження;ДКВ – дохід кінцевого використання;ПС – процентна ставка.Функція заощаджень надалі пов’язується з функцією інвестицій і застосовується для пояснення рівноваги на ринку інвестицій.