2.3 Види зносу та методи нарахуваня аморитзації основних засобів

Під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості, знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості в результаті зменшується реальна балансова вартість основних засобів.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, протягом строку корисного використання активу.

Знос основних засобів – сума амортизації об'єкта основних засобів, накопичена з початку строку їх корисного викорастання.

Розрізняють два види зношуваня: фізичне та моральне

Фізичне зношування – це втрата своїх споживчих властивостей через тривалу експлуатацію або тривалого зберігання чи бездіяльності, дії зовнішнього впливу (природнього фактору)

Величину фізичного зносу розраховують трьома способами:

Через вартість капітального ремонту

Кф.зн = Вкп/Вп

де Кф.зн- коефіцієнт зношування,

Вкп- вартість капітального ремонту,

Вп- початкова вартість.

Через суму зносу.

Кф.зн = Асум/Вп

де Асум- це сума амортизаційних відрахувань за весь період експлуатації.

Через співвідношення термінів експлуатації

Кф.зн = Тф/Тн

де Тф- фактичний термін експлуатації,

Тн- нормативний термін експлуатації.

(таблиця 2,3,1)

Аналіз технічного стану основних фондів

Показник	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилення (+,-) (гр.2-гр.1)
	1	2	3
1. Первісна вартість основних фондів, тис. грн	103.5	120.7	+17.2
2. Зношеність основних фондів, тис. грн	43.8	57.8	+14
3. Залишкова вартість основних фондів, тис. грн	59.7	62.9	+3.2
4. Коефіцієнт зношеності (p2:pl)	0.42	0.47	+0.05
5. Коефіцієнт придатності (p3:pl)	0.57	0.52	-0.05

Моральне зношування – це знос основних засобів внаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних фондів іще до їх фізичного зносу.

Несвоєчасна заміна морально застарілих основних виробничих засобів призводить до того, що собівартість підвищується, а якість знижується порівняно з продукцією, виготовленою на досконаліших машинах та устаткуванні

Земля та інші основні засоби, які мають необмежений строк корисного використання, не є б'єктом амортизації.

Строк корисної експлуатації основних засобів – це період, протягом якого підприємство передбачає використовувати відповідний об'єкт або кількість одиниць продукції (послуг), яку підприємство очікує отримати від його використання.

Строк корисної експлуатації визначає само підприємство з урахуванням наступних чинників:

1. очікувальної потужності або фізичної продуктивності об'єкта;

2. очікуваного фізичного зносу;

3. очікуваного морального зносу (внаслідок технічного прогресу або зміни попиту на продукцію);

4. правових або аналогічних обмежень одо використання об'єкта (наприклад, строк оренди, передбачений угодою або законодавством, що визначає граничний строк безпечної експлуатації певних об'єктів тощо).

Оскільки строк корисної експлуатації визначають, виходячи з користі об'єкта основних засобів для конкретного підприємства, він може бути коротший за нормативний (технічний, економічний) строк експлуатації.

Строк користного використання може змінюватися:

• у разі зміни технології виробництва або попиту на ринку продукції, що виробляється за допомогою цього активу;

• у разі капіталізації наступних витрат, пов'язаних з використанням активу, що покращують його стан.

Результати зміни строку корисного використання об'єкта впливають на величину амортизації об'єкта в поточному та майбутньому періодах, а накопичена амортизація за попередній період не коригується.

Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу використання активу.

Можна виділити наступні основні вимоги до амортизації основних засобів:

• вартість об'єкту, що амортизується, повинна списуватись систематично протягом строку корисної служби;

• метод амортизації, який використовується, повинен відображати процес споживання підприємством економічних вигід, що одержуються від об'єкта;

• амортизаційні відрахування за кожний період часу повинні визнаватись як дохід, крім випадків, коли вони включаються до балансової вартості іншого активу.

1. Прямолінійний метод

Прямолінійний метод амортизації за ПБО-7 полягає у тому, що «річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно.”

Порядок нарахування амортизації при застосування прямолінійного методу можна подати у вигляді двох простих формул:

Річна сума амортизації визначається так

А=Са /Т

де А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

Са- амортизуюча вартість об’єкту, грн.;

Т – очікуваний період корисного використання об’єкту.

Місячна сума амортизації

В=А/12

де В- місячна сума амортизації, грн.;

А- річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу вартість об’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання. Метод заснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації об’єкта основних засобів.

При застосуванні цього методу:

річна сума амортизації однакова протягом усіх років експлуатації об’єкта;

сума зносу накопичується рівномірно;

залишкова вартість об’єкта основних засобів рівномірно зменшується до рівня ліквідаційної вартості.

Недоліком такого методу є те що при його використанні не враховується моральний знос, а також він не дає реальної оцінки виробничої потужності основних засобів в різні роки експлуатації.

Практика показує, що знос машин збільшується в перші роки експлуатації, потім величина зносу стабілізується, а останні роки експлуатації знос машин знову збільшується. Що стосується морального зносу машин, то також не рівномірний.

Застосування цього методу не завжди відображає повне перенесення вартості основних засобів не створену продукцію, в результаті чого створюється недоамортизована частина вартості основних засобів, що є прямим збитком підприємства.

2. Метод зменшення залишкової вартості

Суть даного методу полягає в визначенні річної суми амортизації об’єкту основних засобів виходячи з залишкової вартості такого об’єкту на початок звітного року чи з початкової вартості по введених на протязі року об’єктам. Річна сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об’єкта основних засобів на річну норму амортизації:

За ПБО-7 це метод, „за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно.”

А=Со *Н

де А –річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

Со -залишкова вартість об’єкта основних засобів, грн.;

-річна норма амортизації, частин.

Річну норму амортизації підприємство визначає самостійно за наступною формулою

де На -річна норма амортизації (в частинах);

п -термін корисного використання об’єкта основних засобів, років;

Сл-ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.;

Сп - початкова (залишкова) вартість об’єкта основних засобів, грн..

Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості об’єкта основних засобів. В протилежному випадку об’єкт основних засобів буде повністю „замортизований” на протязі року.

Відзначимо, що у відповідності до П(З)БО 7 базою для нарахування амортизації при використанні даного методу є залишкова вартість на початок звітного року або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації.

Тому, починаючи з дати введення в експлуатацію об'єкта основних засобів до кінця звітного року, у якому був введений цей об'єкт, базою для нарахування амортизації буде первісна вартість такого об'єкта. Іншими словами, якщо об'єкт основних засобів були введений в експлуатацію в липні, то з серпня по грудень (включно) сума амортизаційних відрахувань буде визначатися шляхом множення первісної вартості об'єкта на норму амортизації. З січня наступного звітного року сума амортизації такого об'єкта основних засобів буде визначатися шляхом множення залишкової вартості такого об'єкта на норму амортизації.

Даний метод нарахування амортизації базується на припущенні, що амортизація починає нараховуватися з початку звітного року, хоча практично це буває далеко не завжди. Тому у всіх випадках, коли амортизація

нараховується не з початку звітного року, залишкова вартість наприкінці запланованого строку експлуатації не досягає ліквідаційної вартості. У зв'язку з цим підприємство може прийняти рішення про зміну строку амортизації й доамортизувати частину вартості, що залишилася, або ж вважати залишкову вартість об'єкта ліквідаційною вартістю.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.

Норма амортизації в цьому випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при використанні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвійна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання. При цьому норму амортизації при використанні прямолінійного методу можна представити як:

На=А/Са

де А – річна сума амортизационних відрахувань за рік, грн.;

Са - вартість об'єкта, що амортизується, грн.

Перетворивши дану формулу, одержимо норму амортизації для методу, що розглядається:

На=2*(А/Са)=2*(Са/Т)/Са=2/Т

Даний метод нарахування амортизації не припускає обов'язкової „наявності” ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів. При цьому дотримується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об'єкта в кінці експлуатаційного періоду була не менша його ліквідаційної вартості.

Підприємством придбаний об'єкт основних засобів. Первісна вартість такого об'єкта - 30000 грн. Строк корисного використання - 6 років. Очікується, що цей об'єкт буде мати ліквідаційну вартість 1200 грн.Норма амортизації складе 0,33 (2:6 років), або 33 % річних.

Розрахунок амортизації представлений у табл. 2,3,2

( Таблиця 2,3,2)

Рік	Залишкова (первісна) вартість	Норма амортизації	Сума амортизаційних відрахувань	Сума .накопиченої амортизації
1	30000,00	0,33333	10000	10000
2	20000,00	0,33333	6666,60	16666,6
3	13333,40	0,33333	4444,42	21111,02
4	8888,98	0,33333	2962,96	24073,98
5	5926,02	0,33333	1975,32	26049,3
6	3950,70	0,33333	1316,89	27366,19

При застосуванні цього методу місячна сума амортизації визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

(Таблиця 2,3,3)

Розрахунок амортизації основних засобів на ТОВ «Богородчанський молокозавод»

Група норма	амортизація
	на початок	на кінець	за період	з поч.. року
0 0.00	0.00	0.00	0.00	0.00
0 разом	0.00	0.00	0.00	0.00
1 1.25	76770.25	77716.18	945.94	2837.81
1 разом	76770.25	77716.18	945.94	2837.81
2 3.72 2 3.75 2 6.25	1968.07 198487.10 70768.83	1981.19 202797.22 73821.89	13.12 4310.12 3053.06	39.36 12930.37 9159.19
2 разом	271224.00	278600.31	7376.31	22128.92
4 15.00	17291.46	17624.89	333.43	1000.28
4 разом	17291.46	17624.89	333.43	1000.28
ОФМА НМА	365285.71 0.00	373941.38 0.00	8655.67 0.00	25967.02 0.00
ВСІ	365285.71	373941.38	8655.67	259667.02

4. Кумулятивний метод

Річна сума амортизації в цьому методі визначається як добуток амортизуючої вартості й кумулятивного коефіцієнта:

А=(Сп-Сл)Кк

де Кк — кумулятивний коефіцієнт;

Сп — первісна вартість;

Сл — ліквідаційна вартість.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишилась до кінця строку корисного використання об'єкта, на суму чисел років корисного використання цього об'єкта.

Кумулятивний коефіцієнт можна розрахувати по формулі:

Кк=Кл/Сл

де Кл - кількість років, що залишилися до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів;

Сл — сума чисел років корисного використання об’єкта основних засобів.

Сума чисел років — це результат сумувування порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

Якщо строк експлуатації об'єкта досить довгий, суму чисел років визначають по формулі кумулятивного числа:

((N+1)*N/2

де N — строк корисного використання об'єкта основних засобів, роки.

Визначення суми амортизації методом зменшення залишкової вартості та кумулятивним методом є найбільш прогресивними з точка зору методології бухгалтерського обліку наведена нижче:

у перші роки, коли інтенсивність використання об’єкту максимальна, амортизується більша частина його вартості ;

у перші роки накопичуються кошти для заміни об'єкта, що амортизується;

забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт об'єктів, що амортизуються, що приходиться на останні роки експлуатації без відповідного збільшення витрат виробництва (собівартості продукції) за рахунок того, що сума нарахування амортизації в ці роки зменшується.

5. Виробничий метод

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації здійснюється на підставі сумарної кількості виробленої продукції об'єктом за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиницях виробленої продукції, відпрацьованих годинах, кілометрах пробігу та ін.).

Місячна сума амортизації визначається виходячи з фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється співвідношенням амортизуючої вартості об'єкта основних засобів і плануючого обсягу продукції (робіт, послуг) за весь строк корисного використання такого об'єкта основних засобів. Як ми вже відзначали, вартістю об'єкта основних засобів, що амортизується, є первісна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.

Таким чином, норму амортизації за цей методі можна розрахувати за формулою:

На=(Сп-Сл)/Оп

де На — норма амортизації, частка;

Сп — первісна вартість об'єкта основних засобів, грн.;

Сл — ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів, грн.;

Оп — розрахунковий обсяг діяльності (виробництва), одиниці.

Розглянемо застосування виробничого методу нарахування амортизації на прикладах.

Зверніть увагу, що на відміну від вищенаведених методів амортизації, при яких визначалася річна сума амортизації, виробничий метод припускає визначення місячної суми амортизації.

Відзначимо, також що при використанні даного методу сума амортизації, що визнається витратами звітного періоду, і балансова вартість об'єкта при використанні даного методу змінюються в порівнянні з попереднім періодом прямопропорційно обсягу виготовленої продукції (робіт, послуг).

Характеристика методу. В основі цього методу лежить припущення, що фактично отриманий дохід від експлуатації відповідного матеріального активу в кожному звітному періоді пов'язаний з випуском одиниць продукції, виробленої з його участю в цих звітних періодах. Існує думка, що на такий вид устаткування, як верстат, амортизація повинна нараховуватися в облікових цілях пропорційно одиницям виробленої на ньому продукції в кожному звітному періоді (на основі первинно визначеного загального випуску продукції), а не просто пропорційно часу з початку експлуатації (як передбачає прямолінійний метод). При цьому стверджується, що більшість виробничих активів беруть участь у створенні доходу (і відповідно зношуються) тільки тоді, коли вони використовуються у виробництві, а не просто з часом.

Метод нарахування зношування пропорційно випуску продукції теж дуже простий, раціональний і систематичний. Його найкраще використовувати в тому випадку, коли можна визначити фактичний обсяг виробленої продукції активом, на який нараховується зношування. Використання також доцільне, коли економічна вигода того чи іншого необоротното активу зменшується у зв'язку з експлуатацією його у виробництві, а не у зв'язку з впливом часу на нього. Цей метод забезпечує також відповідність суми амортизації, що визнається витратами поточного

періоду, отриманим доходам, у випадку якщо використання відповідного необоротного активу неоднаково в різні періоди. Однак, незважаючи на всі плюси, цей метод у за кордонній практиці не знайшов широкого застосування, оскільки неможливо або дуже складно визначити фактичний обсяг продукції,

виробленої з використанням того або іншого необоротного активу.

Нарахування зносу виробничих основних засобів оформляється наступними записами на рахунках бухгалтерського обліку

(таблиця 2.3,4)

Типові проводки з нарахування амортизації

№ оп	Зміст господарської операції		Кореспондуючі рахунки
			Дебет	Кредит
	Нараховано амортизацію: а) об'єктів виробничого призначення		23 "Виробництво" або 91 "Загальновиробничі витрати"	131 "Знос основних засобів"
	б) об'єктів, що забезпечують збут продукції		93 "Витрати на збут"
	в) об'єктів, що використовуються для виконання наукових досліджень та розробок		941 "Витрати на дослідження та розробки"
	г) об'єктів загальногосподарського призначення		92 "Адміністративні витрати"
	д) об'єктів житлово-комунального та соціально-культурного призначення	949 "Інші витрати операційної діяльності"