Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України:

• здійснює державне управління та забезпечує реалізацію державної політики в галузі туризму;

• розробляє та затверджує програми розвитку туризму в Україні і фінансує їх виконання відповідно до бюджетного законодавства;

• приймає нормативно-правові акти, що регулюють відносини в галузі туристичної діяльності;

• забезпечує раціональне використання туристичних ресурсів і вжиття заходів для їх збереження;

• визначає порядок організації рятувальних команд і порядок вжиття рятувальних заходів;

• створює державну систему наукового забезпечення в галузі туристичної діяльності;

• здійснює міжнародне співробітництво в галузі туризму;

• вирішує інші питання, віднесені Конституцією та законами України до його повноважень.

Державна служба туризму і курортів, є правонаступником Державної туристичної адміністрації України, і здійснює, зокрема, такі повноваження:

• організує та забезпечує реалізацію державної політики в галузі туризму, виконання законодавства в галузі туризму

• бере участь у підготовці проектів нормативно-правових актів у галузі туризму, у межах своєї компетенції розробляє і затверджує ативно-правові акти, узагальнює практику застосування законодавства в галузі туризму, курортно-рекреаційної сфери, вносить пропозиції щодо його удосконалення;

• забезпечує реалізацію програм розвитку туризму в Україні;

• організує облік туристичних ресурсів України, забезпечує їх раціональне використання та охорону;

• бере участь у розробці стандартів, діяльності з метрології та сертифікації, у проведенні робіт з підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері;

• організує здійснення контролю за якістю наданих туристичних послуг;

• у межах своєї компетенції розробляє, укладає і виконує міжнародні договори в галузі туристичної діяльності, представляє країну у міжнародних туристських організаціях і на міжнародних заходах щодо туризму;

• вживає заходів щодо розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку;

• сприяє координації діяльності органів виконавчої влади, суб'єктів підприємницької діяльності, їх об'єднань, що здійснюють діяльність у галузі туризму;

• надає суб'єктам туристичної діяльності методичну, консультативну та іншу допомогу.

Крім того, державне управління окремими сегментами туристичної індустрії здійснюють іншіцентральні органи виконавчої влади (Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Міністерство транспорту та зв'язку України, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту, Державний комітет лісового господарства України, Державний комітет України по земельних ресурсах, Державна податкова адміністрація України тощо). 

Виконавчі органи місцевих рад в межах їх повноважень:

• розробляють проекти місцевих програм розвитку туризму і подають їх для затвердження відповідним місцевим радам;

• вживають заходів щодо виконання місцевих програм розвитку туризму;

• залучають на договірних засадах підприємства, установи і організації, розташовані на відповідній території, до розв'язання проблем розвитку місцевого туризму та підтримки туристичних ресурсів;

• організують проведення інвентаризації туристичних ресурсів місцевого значення;

• сприяють охороні і збереженню туристичних ресурсів;

• залучають місцеве населення до туристичної діяльності, створюючи нові робочі місця;

• сприяють розвитку на відповідній території різних видів туризму.

14) Тур- це тур.подорож за визначеним маршрутом у конкретні терміни, забезпечена комплексом тур. послуг.

Формування нового туру передбачає певну концепцію його побудови, яка виражається через наступні етапи: - Вибір пунктів маршруту; - Ієрархізація пунктів маршруту; - Вибір пунктів початку та закінчення маршруту; - Розробка схеми маршруту та його оптимізація.

Етапи I. Вибір пунктів маршруту. Критеріям відбору є екстрактивний об'єкт показу для задоволення мети подорожі, можливість забезпечити різноманітність програми перебування в даному населеному пункті, його транспортна доступність та забезпеченість послугами гостинності. Етап II. Ієрархічність пунктів маршруту проводиться за зазначеними вище критеріями, при цьому основна увага повинна бути звернена на клас гостинності та транспортну доступність обраних пунктів маршруту. Етап III. Вибір початкового та кінцевого пунктів маршруту здійснюється за показником транспортної доступності, тобто пов'язане з місцем проживання постійних потенційних туристів, взаємозамінності видів транспорту, типу транспортних засобів. Етап IV. Розробка схеми маршруту. Схема маршруту належить від зворотного форми. Маршрут - це напрямок переміщення туриста. За схемою маршрути можуть бути лінійні, кільцеві, радіальні та комбіновані. Я розробила тур за схемою кільцевої. Вибір пунктів по маршруту узгоджується з програмою відповідно до виду туризму, терміну та класу обслуговування.

Етап V. Оптимізація маршруту щодо туру полягає в ряду об'єктивних і суб'єктивних обмежень. Об'єктивність обмеження виходять з умов сегментації ринку, а суб'єктивність визначаються, перш за все, цільовим споживчим сегментом. Часові обмеження стосуються сезонності подорожі. Економічні обмеження виходять з умов функціонування ринку.

Етап VI. Програмне забезпечення туру, є його якісною ознакою. Програма є щоденним розпорядком, призначеним для реалізації мети подорожі. У відповідності з метою програми поділяються за тематикою на програми, які забезпечують відпочинок, лікування, ознайомлення, з історією, культурою, природою краю, задоволення, професійно або конфесійний орієнтованих інтересів. Етап VII. Організаційно-технічне заходи щодо забезпечення туру, є наступним етапом в розробці туру після визначення схеми маршруту та програми перебування. Організаційно-технічні заходи є етапом визначення класу обслуговування. Вони включають відбір засобів розміщення, умов екскурсійного обслуговування та організації дозвілля. Цей етап найбільш варіативний саме за класом обслуговування. Клас обслуговування визначається рівнем послуг, які надаються системою гостинності

Сформований товарний продукт у вигляді туристичної путівки реалізується через турагентів, бюро реалізації або самостійно через бюро подорожей та екскурсій, яке виступає посередником між туристом і підприємствами, які надають йому послуги (готелі, підприємства харчування, екскурсійні служби, музеї, спортивно-оздоровчі комплекси тощо).

16) На початку XXI ст. туризм за обсягами доходу справедливо посів третє місце серед провідних галузей світової економіки. Надходження з туристичних подорожей у світовому масштабі становлять понад 500 млрд. доларів США щорічно. Найбільші прибутки отримують країни Західної Європи та США.

Туризм є вагоме джерело створення робочих місць, і, за прогнозами, впродовж наступних п'яти років у світі створюватиметься 2500 нових робочих місць щодня. Це одна з небагатьох галузей економіки, де залучення нових технологій не призводить до скорочення працюючого персоналу.

Майже всі регіони світу продемонстрували значне зростання обсягів туризму, але особливо вражаючих результатів досяг, як і передбачалось, Азіатсько-Тихоокеанський регіон, де кількість подорожуючих зросла на 15 %. Ще 16,7 % подорожують Північною Америкою, 3,2 % - Латинською Америкою, 3,4 % - приїздять на Близький Схід, 1,8% - в Африканські країни, 1,7 % - в Австралію.

Традиційними лідерами Старого світу по міжнародних тур. прибуттях залишились Франція, Іспанія та Італія. Значні темпи зростання демонструють США (8,7 % в порівнянні з 1999 p.). Вийшов у лідери і Китай, який з 12-го місця в 1990 році перемістився на 5-тс у 2000 році.

В багатьох країнах світу туризм є однією з найбільш пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 20-45%, а надходження від іноземного туризму є основним джерелом отримання валюти. 

Отже, основною рушійною силою розвитку туризму залишаються економічні вигоди, які він надає. Так, туризм стимулює розвиток елементів інфраструктури - готелів, ресторанів, підприємств торгівлі тощо. Він зумовлює збільшення доходної частини бюджету за рахунок податків. Крім цього, як зазначалося вище, туризм має широкі можливості для залучення іноземної валюти і різного роду інвестицій. Він сприяє диверсифікації економіки, утворюючи галузі, що обслуговують індустрію туризму, забезпечує зростання доходів населення та підвищення рівня добробуту нації. Особливе місце відводиться туризму у створенні робочих місць і розв'язанні проблеми зайнятості. Кількість робочих місць щоденно збільшується, не вимагаючи при цьому великих витрат. 

Важливе значення має вклад туризму в платіжний баланс країни, який виражається у вигляді різниці між витратами іноземних туристів у країні і витратами резидентів цієї ж країни за кордоном.

18) Структура договору та його основні умови. Господарський договір складається з чотирьох частин: 1. Преамбула (або вступна частина). 2. Предмет договору. Права та обов’язки сторін. 3. Додаткові умови договору. 4. Інші умови договору.

1). Преамбула або вступна частина договору містить такі основні положення: а). Назва договору (купівлі-продажу, поставки, оренди, про спільну діяльність). 

б). Дата підписання договору.

в). Місце підписання договору. Мається на увазі місто або населений пункт.

г). Повна фірмова назва контрагентів під якою вони зареєстровані у реєстрі державної реєстрації. д). Назви сторін за договором – “Підрядник”, “Постачальник”, “Замовник”. Це необхідно для того, щоб у тексті договору кожний раз не повторювати повністю фірмові назви сторін.

е). Докладна назва посади, прізвища, імені, по-батькові особи, що підписує договір, а також назва документу, з якого випливають її повноваження на підписання договору.

2) Предмет договору. Права та обов’язки сторін. Ця частина договору містить суттєві умови договору:

1. Обов’язки та права першої сторони за договором. 2. Обов’язки та права другої сторони за договором. 3. Строк виконання своїх зобов’язань сторонами. 4. Місце виконання зобов’язань кожної із сторін. 5. Спосіб виконання зобов’язань кожної із сторін, а саме: порядок дій, їх послідовність і строки.

3) Додаткові умови договору. Такий розділ договору включає такі умови, які в принципі не обов’язково передбачати в договорі, але їх наявність суттєво впливає на права та обов’язки сторін і на порядок їх виконання.

1. Строк дії договору. Це потрібно обов’язково вказати тому, що необхідно знати, коли договір припиняється і можна буде пред’явити вимоги і претензії до контрагента за відмову від його виконання. 2. Відповідальність сторін. Ця умова договору забезпечує виконання обов’язків сторонами на випадок порушення однією з них умов договору. Це різного роду санкції у вигляді неустойки, пені, штрафу, що сплачується стороною, яка не виконала своїх зобов’язань. А тому при складанні договору проти кожного обов’язку контрагента має бути передбачена певна відповідальність у випадку невиконання обов’язків. 3. Способи забезпечення зобов’язань.

Для успішного виконання договірних зобов’язань мало знайти вигідного партнера і укласти з ним вигідний договір, але дуже важливо, щоб цей договір був виконаний належним чином. Для цього існують способи виконання зобов’язань, які являються додатковими заходами майнового впливу на винну сторону. В нашому законодавстві є чотири основних способи забезпечення зобов’язань: - неустойка; - застава; - порука (гарантія); - завдаток.

4. Підстави дострокового розірвання договору в односторонньому порядку і порядок дій сторін при такому розірванні.

5. Умови про конфіденційність інформації по договору.

6. Порядок розв’язання спорів між сторонами по договору.

4) Інші умови договору

1). Чим ще, окрім договору, регулюються відносини сторін?

2). Умови про узгодження зв’язку між сторонами.

3). Реквізити сторін.

4). Кількість примірників договору.

5). Порядок виправлень за текстом договору.

6). Підписи представників сторін.

17) Інколи туристичний продукт асоціюють з поняттям "туристичний пакет", тобто основним (обов'язковим) комплексом послуг, які надаються під час подорожі по індивідуальному або груповому плану та мають серійний характер і пропонуються в широкий продаж. Але туристичний продукт - це набагато ширше та вагоміше поняття, про що мова піде трохи нижче. Туристичний ж пакет включає мінімальний набір обов'язкових елементів, необхідних для здійснення подорожі.

Туристичний центр - це місце відпочинку туриста, яке об'єднує всі його рекреаційні можливості: природні, культурно-історичні, екологічні, етнічні, соціально-демографічні, інфраструктури. Цей елемент туристичного пакету належить до обов'язкових, оскільки без об'єкта інтересу неможливо організувати подорож. Але необхідно пам'ятати, що навіть в одному регіоні може бути декілька туристичних центрів. Наприклад, м. Львів і м. Трускавець розташовані в одній області, але це різний комплекс рекреаційних можливостей, які не можна перенести в будь-яке інше місце. Транспорт - це засіб пересування, за допомогою якого можна добратися до туристичного центру. Це може бути літак, теплохід, поїзд, туристичний автобус, автомобіль та ін. Значну частину витрат вартості турпакету складають витрати на перевезення. Чим більш комфортабельний і швидкісний вид транспорту використовується, тим вища вартість подорожі. Послуги розміщення - це конкретний готель, який пропонується туристу в туристичному центрі на час подорожі. Послуги харчування не включаються окремим елементом в туристичний пакет, оскільки в туризмі вони складають частину послуг розміщення. Існує декілька комбінацій розміщення і харчування: - ВВ - розміщення + сніданок; - НВ - напівпансіон: розміщення + сніданок + вечеря; - FP - повний пансіон: розміщення + сніданок + обід + вечеря. Має місце також і відмінність у формі обслуговування. Система "А ля карт" передбачає вільний вибір клієнтом страв, які пропонуються в меню ресторану. "Табль дот" - обслуговування по єдиному для всіх клієнтів меню без права вибору. "Шведський стіл" - вільний вибір виставлених на загальний стіл страв та самообслуговування.

Трансфер - доставка туриста від місця прибуття (аеропорт, залізнична станція, морський вокзал) до місця розміщення (готель, мотель, кемпінг), де він буде проживати, а також зворотна доставка до місця відправлення. Трансфери здійснюються з використанням автобусів, таксі чи навіть лімузинів, якщо такого типу трансфери включені в турпа-кет або замовлені туристом.

Таким чином, туристичний пакет, який об'єднує обов'язкові туристичні послуги, відрізняється від туристичного продукту тим, що це мінімальний набір послуг, які можуть бути розширені за рахунок додаткових туристично-екскурсійних послуг, товарів та інших послуг і разом складатимуть туристичний продукт.

19) У тур. бізнесі застосовуються такі види страхування:

1. страхування туриста і його майна

2. страхування ризиків тур.фірм

3. страхування туристів у закордонних поїздках

4. страхування іноземних туристів

5. страхування цивільної відповідальності

6. страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів

7. страхування від нещасних випадків з покриттям мед. витрат

Страхування буває добровільним і обовязковим. До обовязкових видів страхування належать :

Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів,

Страхування транспортних подорожей.

Страхування туриста і його майна включає відповідальність за втрату або пошкодження майна туриста. Дія такого договору починається з моменту виїзду застрахованого з постійного місця проживання і закінчується в момент його повернення. Застрахувати за таким договором можна багаж і особисті речі, які туристи мають при собі.

Страхуваням цивільної відповідальності користуються туристи які подорожують на особистих автомобілях, мотоциклах або інших трансп.засобах які є джерелами підвищеної небезпеки. Цей вид страхування також застосовується , коли обєктом страхування є відповідальність страхувальника перед третіми особами.

Страхування від нещасних випадків – недорогий вид страхування, що передбачає страховий захист на випадок настання тимчасової або постійної втрати працездатності або смерті застрахованої особи.

Страхування витрат туристів при скасуванні тур. поїздки реалізовується на підставі узгодженої в договорі страхової суми, яка виплачується якщо неможливість здійснення поїздки настала з таких причин:

Раптове погіршення здоровя або смерть туриста, або його близьких родичів,

Пошкодження майна туриста в результаті впливу навколишнього середовища або дій третіх осіб,

Участь туриста в судовому розгляді у момент передбачуваної поїздки,

Отримання виклику для виконання військового обовязку,

Інші причини що визначаються в договорі.

Специфічними видами страхування туристів є: на випадок невчасного вильоту, поганої погоди в місці тимчасового перебування, від неотримання візи тощо.

Добровільне страхування – страхування, яке зжійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Видами добровільного страхування можуть бути:

Страхування життя,

Страхув. Від нещасних випадків,

Страх. Різних видів транспорту,

Мед. страхування,

Страхування вантажів та багажу,

Від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ,

Страхування кредитів,

Інвестицій,

Фінансових ризиків,

Судових витрат,

Інші види.

Особливим видом страхування є асистанс. Він забезпечує туристів або спеціалістів, відряджених за кордон, допомогою на місці в технічній (ремонт автомобіля), грошовій або іншій формі. Асистанс - це перелік послуг (в межах угоди), які надаються в необхідний момент в натурально-речовій формі або у вигляді грошових коштів через технічне, медичне і фінансове сприяння.