4.Бухгалтерський (фінансовій) і податковий облік власного капіталу і довгострокових зобов’язань

Статутний капітал ПАТ ХОТД-97 – це вартісний вираз основних і оборотних засобів, котрими воно володіє. Статутний капітал фіксують і реєструють в установчих документах, зокрема в договорі учасників і статуті господарського товариства. Подальші зміни статутного капіталу можуть відбуватися лише за умови зміни статуту і повідомлення про це органу, що його

Зареєстрував (ДОДАТОК).

Статутний капітал можна сформувати за рахунок майна (основних засобів, оборотних засобів), цінних паперів (акцій, облігацій, депозитів), деривативів – права власності на користування природними ресурсами, майном

чи обладнанням, на інтелектуальну власність, коштів у т. ч. готівки та безготівкових, включаючи валюту.

Хоч величина статутного капіталу ПАТ ХОТД-97 зафіксована в установчих документах і вона має дорівнювати сальдо за кредитом рахунка 40

«Статутний капітал», на практиці виникають ситуації, коли його необхідно змінити. Такі зміни відображають як збільшення чи зменшення статутного капіталу. Так, при розширенні матеріально-технічної бази господарського товариства (його розбудові, придбанні основних засобів), якщо це відбувалось

за рахунок прибутку підприємства, необхідно адекватно збільшити статутний

капітал. Так само він збільшується при прийманні нових засновників. Зменшитись статутний фонд господарського товариства може внаслідок знищення майна, особливо основних засобів, стихійного лиха чи з інших причин. У будь-якому випадку потрібно внести зміни до статуту господарського

товариства.

За кредитом рахунка 40 “Статутний капітал” відображають збільшення статутного капіталу, за дебетом – його зменшення (вилучення).

Аналітичний облік статутного капіталу ведуть за видами капіталу та кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

Початкова величина статутного капіталу дорівнює вартості майна (основних засобів, матеріалів, сировини, товарів, нематеріальних активів) і коштів господарського товариства. Подальші внески засновники господарського товариства відображають як зобов’язання учасників. Тому на основі протоколу зборів учасників, де зафіксована сума статутного капіталу та часток кожного з учасників, що підлягають до внесення, складають кореспонденцію рахунків дебет 46 “Неоплачений капітал”, кредит 40 “Статутний капітал”.

Фактичне внесення коштів засновниками відображають у кореспонденції

рахунків дебет 30 або 31 і кредит 46, залежно від того, надійшли кошти готівкою чи в безготівковому порядку, дебет 10, 20 та ін. і кредит 46 при надходженні від засновників основних засобів чи товарно-матеріальних цінностей. При цьому важливою є реальна оцінка вкладу учасників при внесенні ними основних засобів чи товарно-матеріальних цінностей, оскільки часто бувають випадки завищення їхньої вартості. Підтвердженням реальної вартості майна, що вносять засновники товариства, можуть бути чеки, накладні, котрі засвідчують придбання. Якщо ж вони вносять раніше придбані матеріали чи основні засоби, а нинішня їх вартість не зіставна внаслідок впливу інфляції за останні роки, як доказ можуть бути довідки постачальників про ціни на аналогічні види майна або ж його експертна оцінка.

Одне з важливих питань обліку формування статутного капіталу –дотримання засновниками термінів внесення коштів чи майна, оскільки за несвоєчасне внесення законодавством передбачені фінансові санкції в розмірі 10% у розрахунку за рік. Фактичну дату внесення коштів у погашення заборгованості учасників за внесками в статутний капітал визначають за виписками банку, касовою книгою чи актом приймання-передачі.

За гострої потреби коштів господарські товариства можуть отримати в

банку кредити. Залежно від терміну видачі позики поділяються на короткотермінові та довготермінові. Як правило, позики на виробничі потреби є

короткотерміновими, їх видають на термін, не більш ніж один рік. Довготермінові позики видають на капітальні вкладення. Терміни їх погашення становлять, як правило, кілька років. За користування позиками сплачують певні відсотки.

Використовують позики шляхом перерахування їх платіжними дорученнями постачальникам в оплату за товарно-матеріальні цінності, роботи і

послуги або отриманням готівки в касу за грошовими чеками. Погашають позики на основі платіжних доручень про перерахування коштів на цю мету з

поточного рахунка. Видають і погашають позики на основі кредитного договору, де узгоджують суму кредиту, термін, на який його видають, процентну ставку за користування позикою, матеріальне забезпечення чи гарантії повернення позики.

Обліковують короткотермінових та довготермінові позики підприємства

окремо за кожною сумою отриманої позики. Це зумовлено тим, що за кожною з

них встановлюють у кредитних договорах різні відсотки, терміни погашення кредитів.

На рахунку 50 “Довгострокові позики” обліковують розрахунки за довготерміновими позиками банків та іншими залученими позиковими коштами

в інших осіб, що не є поточним зобов’язанням. За кредитом рахунка 50 “Довгострокові позики” відображають суми отриманих довготермінових позик, а також переведення короткотермінових (відтермінованих) у довготермінові, за дебетом – погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довготерміновими зобов’язаннями. Аналітичний облік здійснюють за позикодавцями (банками) щодо кожного кредиту (позики) окремо та термінами погашення кредиту (позик).