ПЛАН

ВСТУП

1. Організація бухгалтерського обліку і облікова політика підприємства

2. Бухгалтерський (фінансовій) і податковий облік необоротних активів

3. Бухгалтерський (фінансовій) і податковий облік оборотних активів

4. Бухгалтерський (фінансовій) і податковий облік власного капіталу і довгострокових зобов’язань

5. Бухгалтерський (фінансовій) і податковий облік короткострокових зобов’язань

6. Фінансова і податкова звітність підприємства

7. Аналіз фінансового стану підприємства

ВИСНОВОК

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ОПИС

ДОДАТОКИ

ВСТУП

У умовах формування ринкових відносин торгово-посередницька діяльність займає особливе місце в народному господарстві України. Тому дуже актуально вивчення особливостей обліку операцій оптової і роздрібної торгівлі.

У підприємств виникають зобов'язання перед постачальниками за отримані від них товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, зроблені послуги: перед державним бюджетом по відрахуваннях від прибутку, платежам у фонди, податковим і неподатковим платежам, перед своїми робітниками та службовцями по заробітній платі й інші. З іншого боку, самі підприємства висувають вимоги до абонентів, покупцям, замовникам про оплату відвантаженої їм продукції, зроблених послуг і виконаних робіт для відшкодування зроблених витрат, виконання своїх зобов'язань і одержання прибутку.

Основні завдання обліку товарів і їхньої реалізації полягають у тому, щоб забезпечити контроль за станом товарних запасів і їхньою схоронністю на складах.

Історичний процес розвитку товарного господарства сприяв відокремленню сфери обігу і виділенню в ній посередницьких галузей – оптової і роздрібної торгівлі. Оптова торгівля передує роздрібній, в результаті оптового продажу товари не переходять в сферу особистого споживання, вони або надходять в виробниче споживання, або придбаються роздрібною торгівлею для реалізації населенню. Таким чином, оптовий товарообіг являє собою сукупний обсяг продажу товарів виробничими і торговими підприємствами, а також посередниками іншим підприємствам і юридичним особам для наступної реалізації населенню або для виробничого споживання.

Метою роботи є засвоєння теоретичних знань, придбання практичних навичок бухгалтерського і податкового обліку торгівлі.

1. Організація бухгалтерського обліку і облікова політика підприємства

Бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, зберігання та передачі інформацію про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно зі статтею 3 Закону №996 організація бухгалтерського обліку на підприємстві є компетенцією його власника. Власник несе відповідальність за:

- організацію бухгалтерського обліку;

- забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій в первинних документах;

- збереження та обробку документів, регістрів обліку протягом встановленого терміну але не менше трьох років.

Головний бухгалтер несе відповідальність за:

1) забезпечення дотримання на підприємстві виготовлення з єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку складання та подання у встановлені строки фінансової звітності.

2) організацію контролю за відображення на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій

3) прийняття участі в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від псування активів підприємства.

4) забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку в філіях представництвах відділеннях підприємства.

Згідно з Законом № 996 підприємствам надана можливість самостійно обирати 1 з 4-ох форм бухгалтерського обліку:

1. Введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

2. Користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку зареєстрованого як підприємець без створення юридичної особи;

3. Введення на добровільних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

4. Самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності власником або керівником підприємства, звітність якого не повинна оприлюднюватись.

Крім того підприємство визначає облікову політику.

Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Під принципами бухгалтерського обліку розуміють правила яким необхідно користуватись при вимірюванні, оцінки та реєстрації господарських операцій при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Облікову політику Приватне акціонерне товариство «Херсонський оптовий торговий дім – 97 » (далі ПАТ ХОТД-97) визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби. Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики (таб.1).

Таблиця – 1 Основні елементи облікової політики щодо обліку товарів

№ з/п	Найважливіші елементи облікової політики щодо обліку товарів	Що таке елемент облікової політики	На що впливає елемент облікової політики*
1	Правила документообігу	Правила документообігу включають у себе перелік первинних документів, що використовуються на підприємстві (як за затвердженою законодавчо формою, так і за розробленою і затвердженою підприємством самостійно), дати складання таких документів, перелік посад матеріально відповідальних осіб і осіб, що мають право оформлювати і підписувати первинні документи, терміни передачі документів до бухгалтерії підприємства для відповідно обробки тощо	Дозволить підвищити ефективність контролю за збереженням товарів, визначити й адекватно покласти відповідальність, згідно зі ст. 8 Закону №996, на осіб, винних у невчасному, неправильному складанні, несанкціонованому підписанні первинних документів
2	Робоча система рахунків аналітичного обліку товарів	Складається із сукупності аналітичних рахунків (n-го порядку), що відкриваються на підприємстві з урахуванням особливостей його господарської діяльності 1 (наприклад, за наявності на підприємстві трьох магазинів, в аналітичному обліку до рахунка 282 «Товари в продажу» доцільно відкрити три субрахунки (2821, 2822, 2823 — для обліку руху товарів у кожному з таких ма- газинів)	Дозволяє облікувати товари і операції з ними у потрібних ракурсах: за структурними підрозділами підприємства, де здійснюється облік, зберігання, використання (продаж) товарів; за видами товарів з різними методами оцінки їх вибуття; за товарними групами з різною торговельною націнкою; за видами торгівлі (за самообслуговуванням, поштою ...) тощо
3	Метод обліку елементів собівартості товарів, крім вартості їх придбання	Передбачає порядок обліку транспортно-заготівельних витрат (далі — ТЗР) протягом звітного місяця: на рахунку 282 «Товари в торгівлі» або на спеціально відкритому рахунку, наприклад, 289 «ТЗР»	Від обраного методу обліку елементів собівартості залежить механізм визначення розміру торгової націнки (чи повинна вона покривати ТЗР, чи їх сума відшкодовується покупцем у складі собівартості товарів), порядок оперативного обліку товарів (за ціною придбання або за собівартістю), розподіл функціональних обов’язків за розрахунком собівартості реалізованих товарів (бухгалтер або продавець, що складає товарний звіт)
4	Метод оцінки вибуття товарів	Передбачається, що підприємство обирає один із таких методів: ідентифікованої собівартості, середньозваженої собівартості, ФІФО, ЛІФО, метод за цінами продажу	Впливає на тимчасовий розподіл витрат, пов’язаних із придбанням товарів між звітними періодами (на основі принципу відповідності доходів і витрат)
5	Розроблення посадових інструкцій працівників, які мають відношення до товарних операцій та їх обліку	Передбачає розроблення внутрішнього документа для кожної одиниці штатного розпису (посади) із зазначенням кола обов’язків пра-цівника, який займає відповідну посаду, його підлеглість тощо	Дозволяє чітко розподілити функціональні обов’язки між працівниками, чим підвищує збереженість товарів тощо
6	Періодичність оцінки вибуття товарів	Реалізовує право підприємства стосовно вибору періодичності відображення продажу товарів в обліку: за кожною трансакцією або у встановлені терміни, наприклад, при обробці товарного звіту, наприкінці місяця	При меншій тривалості періоду часу між відображенням списання товарів підвищується оперативність отримання інформації про обсяг реалізації, доходи, витрати й інші важливі показники діяльності підприємства