4. Інтеграція через системи життєсвіту

Поняття соціальної системи Габермас запозичує у Ніколоса Лумана, який вважав, що суспільство існує через окремі соціальні системи (господарство, політика і так далі). Питання Габермаса: як люди об’єднуються через системну інтеграцію і через життєсвіт. Він дійшов висновку, що в сучасному суспільстві відбувається колонізація життєсвіту соціальними системами.

Система – це окремі одиниці (економіка, управління), кожна з яких спрямовані на окреме завдання. Економіка - на продукування засобів існування, політика – на отримання влади і консенсус інтересів. Освіта спрямована на формування сучасного актуального і потрібного суспільству фахівця. Системи – функціонально закриті, кожна орієнтується на свій код. Не підлягають трансформацію ззовні. Будь-яка система намагається зберегти свою герметичність. Системи виробляють механізм селекціонування зв’язків. Підкорюється власним імперативам. Окремі системи використовують власні коди саморегуляції: монетарні і владні.

Життєсвіт-інтеграція	Системна інтеграція
Орієнтація на учасників дій	Орієнтація на наслідки дій
Взаємозв’язок між діями членів суспільства	Редукція комплексності (орієнтація на самопідтримку, егоїстичний інтерес, успіх будь-якою ціною)

Габермас діагностує сучасне суспільство як те, яке здійснює колонізацію. Системна інтеграція безособистісна.

Лекція № 9: Системна теорія Ніколаса Лумана (протилежність розуміючої соціологія)

1. Соціальна система як само референтна система

2. Розрізнення персональних та соціальних систем (Лумана часто називають соціологом розрізнення)

3. Три рівні утворення соціальних систем

4. Комплексність і контингентність (випадковість) в системах Н. Лумана.

5. Поняття смислу (Вебер, Габермас про смисл в мовленнєвих практиках, Щюц) та комунікації у Лумана

Ніколас Луман – німецький теоретик. Основна робота «Соціальні системи. Нарис загальної теорії» 1974 рік. Представник системного і функціонального підходів в соціології. Головне дослідницьке питання: «Як можливий соціальний порядок попри всі суспільні проблеми, конфлікти, суперечності і негаразди, незбіг інтересів». Це наскрізне питання соціальної філософії, теоретичної соціології.

Вплинули:

Стажування у Парсонса. поняття соціальної системи – це поняття Парсонса, яке Луман наповнив своїм змістом.

Арнольд Гелен, представник філософської антропології, і його ідея про неповноцінність людини.

Феноменологія;

Кібернетика – уявлення про систему взагалі, не лише соціальну.

Луман активно не сприймає дві позиції в соціології:

1) теліологія (теліос – мета), тобто ідея самодостатності буття. Аристотель вважав, що все, що існує є розгортання наперед закладеного змісту.

2) онтологічна метафізика – ідея самоцінного смислу.

Луман виступає проти уявлення, що людина може робити що завгодно, а бог чи природа її врятує. Сьогодні майбутнє не гарантоване.

Основні терміни теорії Лумана:

Контингентність – те, що відбувається, може відбуватися інакше; можливість іншого розвитку подій, ймовірність.

Комплексність – складність системи, але не онтологічна властивість, а відповідна характеристика системи і навколишнього середовища. Залежить від кількості елементів, станів і зв’язків, що виникають між ними. Має опосередкований зв'язок в складно побудованих системах. (Я як персональна система із вами як навколишнім середовищем опосередковую свій зв'язок мовою, яка не порушує людську гідність. Мова – опосередкована ланка між нами.) Є селекцією зв’язків між елементами системи

Редукція комплексності. Редукція – звузити, зменшити, спростити. Намагання прояснити складність, встановлення функціональної еквівалентності між системою і світом. Це вибір серед безлічі можливостей, через взаємопереходи актуального і потенціального. В психічних і соціальних системах редукція комплексності має смисловий характер. Редукція комплексності – необхідна стратегія життя і виживання.

Соціальна система – предмет соціологія. Луман виділяє два типи систем: 1) психічна (персональна, індивід): 2) соціальна (спільнота, соціальна група, суспільство).

Луман не приймає проект Франкфуртської школи, яка вважала, що соціальна теорія має запропонувати зміни суспільства. Луман вважає, що її метою є лише опис суспільства. Соціальна теорія не є нормативною, предписувати мають інші інститути – церква, школа, сім*я та інші.

Луман розрізнює систему і довкілля.

Автопоезис - самостворення системи, саморегулювання. Термін запозичений з біології, де автопоезис – гомеостаз.

Автопоезис – це характеристика операційної автономності соціальної системи, яка є замкнена. Дає можливість самовідтворення і самостворення системи на принципах зворотного зв’язку. Автопоезис дає можливість селекції того, що слід стерти з пам’яті, а що зберегти. Селекція здійснюється на вході в систему (ставиться блок).

Луман досліджує риси автопоезисних систем:

1) рекурсивність – система може повернутися до попереднього стану;

2) операційна та інформаційна замкненість;

3) самореферентність – всередині системи здійснюється координація, співвідношення елементів і операцій. Це процеси само виробництва і самвідтворення. Самореферентність – саморегулювання власних залежностей і незалежностей.

Індивіди ніколи не належать якійсь системі повністю, завжди частково.

Три рівні утворення соціальної системи:

1) системи інтеракції – співприсутність з психічними системами

2) система організації – характеризується правилами чинництва;

3) система суспільства – найскладніший тип соціальних систем, охоплює комунікативну можливість взаємодії.

Сучасне суспільство у Лумана – утворення, яке має такі ознаки:

1) функціональна автономізація – суспільство складається з соціальних систем;

2) оперативна замкненість цих систем;

3) підсистеми (сім*я, релігія, господарство, підприємство, держава, ринкова економіка).

Кожна система є самореферентною, здійснює самоорганізацію і самоконтроль.

Характеристики довкілля:

1) непередбачуваність; 2) позаконтрольне з боку системи; 3) є джерелом вад.

5. Комунікація – 1) суспільство складається не з індивідів, а з комунікацій між ними. Комунікація творить порядок, який виникає внаслідок трьох селекцій: інформація, повідомлення, розуміння.

Смисл – ти виміри:

1) предметний – всі предмети мають свій смисл;

2) часовий – розрізнення в часі, минуле і майбутнє надає смисл теперішньому;

3) соціальний – розрізнення Я та іншого Я. Це найважливіший момент. Тут твориться смисл, смисл вибудовується в процесах взаємодії.

Луман є представником теорії соціальних систем. Вважає, що окремі соціальні підсистеми керуються бінарним кодом.

Функціональна підсистема	Бінарний код	Засоби
Господарство	Мати/не мати	Гроші, власність
Наука	Істина/хиба	Наукове пізнання
Політика	Уряд/опозиція, консервативний/прогресивний	Влада
Освіта	Добрі/погані оцінки	Очікування щодо кар’єри
Мораль	Добро/Зло	Чесноти
Релігія	Іманентне/Трансцендентне	Віра