Навести головні штучні компоненти навколишнього середовища міста

Міське середовище – зовнішні по відношенню до людини чи суспільства об’єкти, які забезпечують умови їх існування і певним чином впливають на них.

Оточуюче середовище міста (міське середовище, урбанізоване середовище) – це частина географічної оболонки, яка обмежена територією, що зайнята містом, його приміською зоною та інженерними і транспортними спорудами. Міське середовище включає природні та штучні компоненти. а також людей і їх соціальні групи.

Природні компоненти – це об’єкти фізичного середовища існування і об’єкти біологічного середовища існування. Фізичне середовище (абіотичне) поділяється на повітряне, водне і геологічне середовище.

Штучні компоненти – це фізичні чи духовні об’єкти: предмети, засоби і результати людської діяльності. Штучні компоненти поділяють на об’єкти техногенної сфери ( житлові, промислові, ділові і культурні будівлі, споруди і системи комунікацій і життєзабезпечення, транспорт, енергоносії, продукти харчування, а також відходи виробництва і життєдіяльності) і об’єкти духовно-культурного середовища (книжки, витвори мистецтва, музики, драматургії). Всі об’єкти штучного середовища міста є результатом перетворення об’єктів природного середовища.

Люди – соціально-психологічне середовище.

Таким чином, міське середовище поділяється на фізичне (абіотичне), біотичне, штучне технічне, штучне духовно-культурне і соціально-психологічне середовище.

Охарактеризувати водні об’єкти міст

До водних об’єктів міських територій відносяться водотоки, водойми, моря і підземні води.

Водотоки поділяють на річки, канали і струмки. Річки, в свою чергу, поділяють на великі, середні і великі. Канали - це штучні водотоки, які створюють для судноплавства, забезпечення водою, запобігання паводків. Струмки – це невеликі водотоки, які беруть початок від джерел.

Водойми поділяють на озера, водосховища і ставки.

Моря бувають відкриті (Чорне) і внутрішні ( Азовське).

Естуарії (лимани) – це ділянки де річки впадають в моря. Класифікують за геологічним режимом на стокові, припливно-відливні, наносні; за коливанням рівня на малі, середні і великі.

Підземні води поділяються на водоносні горизонти, басейни і родовища (місця зародження).

Джерела – це місця витікання підземних вод на поверхню. Утворюються на схилах, або при рухові води під напором. У джерелах вода така сама, як у водоносному горизонті, з якого вони виливаються.

Розташовані на території міста водні об’єкти використовують, в основному, для рекреації - купання, відпочинку, ловлі риби. Якість води у таких водоймах повинна відповідати нормам і вимогам комунально-побутового використання. Контроль якості води здійснює санепідемстанція.

Також, водні об’єкти міських територій використовуються для судноплавства. Спеціальні правила для судноплавства встановлює адміністрація.

Скидання стічних вод у водні об’єкти в межах міста, згідно із законодавством, заборонено. У випадку скидання стічних вод у міські водні об’єкти, склад стічних вод у місці скидання повинен відповідати якості води водних об’єктів комунально-побутового використання.

Водні об’єкти міських територій використовуються для водопостачання. Для централізованого водопостачання використовуються водні об’єкти, які відповідають нормам і вимогам комунально-побутового використання і знаходяться на екологічно благополучних територіях. Наприклад, водозабір Київського водопроводу знаходиться на р. Десна за 12 км від міста Києва, Харків забирає воду з р. Сіверський Донець за 24 км від міста.

В межах міста водозабір з поверхневих вод здійснюється у виняткових випадках. В такому разі навколо водозабору повинна бути зона санітарної охорони для забезпечення необхідного санітарно-епідеміологічного стану. Контроль якості води джерел централізованого водопостачання здійснюють санепідемстанція і підприємства, які експлуатують водозабори.

Недоліками централізованого водопостачання є хлорування води для знезараження та аварії трубопроводів.

Для постачання жителів міста якісною водою здійснюють децентралізоване водопостачання. Можливі такі варіанта децентралізованого водопостачання: розлив води у пляшки, розвезення машинами, пункти в житлових кварталах. Для децентралізоване водопостачання використовують води з артезіанських свердловин або очищені поверхневі води.

Переваги децентралізованого водопостачання: вода має кращу якість; економне використання води; захищеність на випадок аварій; автономність від інших свердловин і централізованого водопостачання, що підвищує надійність системи водопостачання; вода дешевша, ніж та, що продається в пляшках.

Незважаючи на переваги децентралізованого водопостачання, у містах воно є лише доповненням централізованого водопостачання і альтернативним джерелом чистої води у надзвичайних ситуаціях.

Міські водні об’єкти, також виконують архітектурно-планувальне та естетичне значення