Навести територіальну структуру різних типів міських ландшафтів

Тип міських ландшафтів визначається співвідношенням таких трьох взаємопов'язаних показників: 1) закритість - це виражена у відсотках або в десятичному дробі частка забудованої та замощеної ("вкритої" асфальтовим, кам'яним та іншим покриттям) площі; 2) озелененість - це виражена у відсотках або в десятичному дробі частка площі зелених насаджень; 3) висотність забудови - це середня висота будинків ділянки.

У територіальній структурі типів міських ландшафтів виділяються антропогенні комплекси наступних трьох категорій: власне антропогенні ландшафти (ВАЛ), ландшафтно-технічні системи (ЛТчС), ландшафтно-інженерні системи (ЛІС). Останні дві категорії ми об'єднуємо в узагальнену одну - ландшафтно-техногенні системи (ЛТгС) [4].

Антропогенні комплекси всіх категорій (ВАЛ, ЛТчС, ЛІС) - це системи, але з різною структурною організацією. Як і натуральні (корінні, незаймані), власне антропогенні ландшафти - компонентні системи, єдиний комплекс рівнозначних компонентів. Проте, якщо в структурі натуральних ландшафтів наявні тільки незаймані або докорінно не змінені людиною компоненти, то в структурі власне антропогенних, крім них, обов'язково присутні, визначають властивості та особливості функціонування антропогенні (докорінно змінені натуральні) компоненти. Після формування власне антропогенні ландшафти, як і натуральні, розвиваються за природними закономірностями.

Міські ландшафтно-техногенні (технічні та інженерні) системи не компонентні, а блокові. Завдяки тому, що створені вони природним і технічним блоками, розвиток систем підпорядкований природним і суспільним закономірностям. Основну роль в них відіграє технічний блок, функціонування якого направляється і контролюється людиною. Функціонуючі сьогодні міста - типовий приклад ландшафтно-техногенних систем [1].

Природний блок ЛТчС і ЛІС представлений власне антропогенним ландшафтом (компонентною системою). Відмінності між комплексами цих двох категорій ми вбачаємо у функціонуванні їх технічних блоків. В ЛТчС характеристики блоків залишаються незмінними після їх створення, а в ЛІС характеристики змінюються у відповідності з функціональним призначенням технічних елементів [5]. В ЛІС технічний блок представлений активною інженерною спорудою [1].

Ландшафтно-інженерні системи бувають різного ступеня складності. У структурі найбільш складних ЛІС, крім природного й технічного, виділяється третій блок (підсистема) - управлінський. Такі комплекси представляють собою форму найбільш інтенсивної інтеграції технічного і природного блоків [4,6].

Дайте поняття терміну урбогеосоціосистеми міста

Урбогеосоціосистема (урбосистема). Місто займає певну частину земної поверхні, містить популяцію людей з високим показником щільності, виробничий комплекс, інфраструктуру і специфічне природне, штучне і соціально-культурне середовище існування і, таким чином, є урбогеосоціосистемою.

Проаналізувати історичне та сучасне поняття міста

Місто – це місце компактного поселення людей. У давнину міста були оточені кріпосною стіною, яка відмежовувала їх від прилеглого до них простору і була захистом від агресивних сусідів.

Сучасне місто – це великий населений пункт, жителі якого зайняті в галузях промисловості. послуг, управління, науки, культури та ін.

Характерними ознаками міста є:

· переважання забудованої території над незабудованою, штучного покриття над природним;

· наявність, а часто і переважна більшість багатоповерхових будівель4

· розвинута система громадського транспорту;

· розвинута торгова мережа;

· високий рівень забруднення природного середовища;

· наявність специфічних “хвороб урбанізації”, швидке поширення інфекційних хвороб;

· наявність спеціально створених рекреаційних зон;

· велика щільність розташування закладів освіти та охорони здоров’я;

· культові споруди різних конфесій;

· різноманітність соціального вибору;

· наявність періодичних видань, які поширюються не лише в місті;

· наявність приміської зони.

Процес формування міст можна розділити на три стадії.

Перша стадія (до XVI -XVII століть). Жителі міст використовували місцеві джерела їжі та води, енергію вітряних та водних млинів, переважала ручна праця. Відходи були в основному продуктами життєдіяльності людини і домашніх тварин. Екологічні проблеми були пов’язані із забрудненням цими відходами джерел водопостачання і, як наслідок. періодичними епідеміями інфекційних хвороб.

Друга стадія урбанізації співпала з розвитком сухопутного і водного транспорту, відкриттям можливостей використання теплової енергії для транспортних і виробничих цілей. У XVI -XIX ст. збільшується кількість міст і їх населення. Вплив міст на природне середовище не перевищував його здатності самоочищуватись.

Третя стадія (з XIX століття) пов’язана з промисловою революцією. В 1900 році першою урбанізованою країною стала Великобританія. До середини XX ст. практично всі індустріальні країни стали урбанізованими. Швидкі темпи урбанізації пов’язані із збільшенням енергетичних потреб, розвитком транспорту, покращенням системи комунальних послуг, високим рівнем комфорту життя та інтелектуального спілкування.

На межі XX і XXI століть населення Землі (за даними ООН) досягнуло 6 млрд. чоловік, причому 3 млрд. чоловік проживало в містах.

№12