- •Ранні форми культури на українських землях (від найдавніших археологічних культур до антів).
- •2. Постмодернізм в сучасній українській культурі.
- •1. Пам’ятки Зарубинецької та Черняхівської культури
- •2. Становлення нової української літератури.
- •1 Особливості скіфської культури, її вплив на культуру давніх слов’ян.
- •2 Українізація як явище в культурному житті України 20-х – початку 30-х рр. Хх ст.
- •1. Міфологія давніх слов’ян; культи, обряди, свята.
- •2. «Розстріляне Відродження»: провідні діячі та їхній внесок в культурне життя України 20-х – початку 30-х рр. 20 ст.
- •1. Культура і релігія дохристиянської Русі.
- •2. Соціалістичний реалізм: виникнення, принципи і вплив на розвиток літератури та мистецтва.
- •1. Літературна і художня спадщина т.Г.Шевченка
- •2. Українська музична культура радянської доби.
- •1930-Ті — 1950-ті роки
- •1960-Ті — 1980-ті роки
- •1. Візантія й Київська Русь – взаємозв’язок культурних традицій
- •2. Інтелектуальний і культурний рух в Східній Україні в другій половині 19ст. Діяльність громад.
- •1. Запровадження християнства і його вплив на розвиток культури Київської Русі.
- •2. Культурний процес в умовах радянського тоталітарного режиму в Україні.
- •1. Монастирі як осередки духового життя Київської Русі.
- •2. Освіта і наука в Україні в 20-ті – 30-ті рр. 20 ст.
- •1. Література Київської Русі.
- •Українське театральне мистецтво 20-х – початку 30-х рр. 20 ст
- •1. Становлення освіти і наукових знань в Київській Русі. Організація книжної справи.
- •2. Тенденції розвитку української кінематографії у 20 ст
- •1.Визначні архітектурні пам’ятники Київської Русі.Собор святої Софії.
- •2. Українська музична культура радянської доби.
- •1930-Ті — 1950-ті роки
- •1960-Ті — 1980-ті роки
- •1. Образотворче мистецтво Київської Русі.
- •2. Розвиток української літератури в другій половині 19 ст.Ф
- •1. Культура Галицько-Волинської Русі.
- •2.Осередки українського культурного життя в 19 – на початку 20 ст.
- •1. Поширення католицизму на українських землях в польсько-литовську добу. Берестейська церковна унія.
- •2. Драматургія й театральне мистецтво України 19ст
- •1. Церковні братства та їх роль в розвитку української культури.
- •2.Українська музична культура другої половини 19 – початку 20 ст.
- •1. Освітні процеси в Україні в польсько-литовську добу. Початок книгодрукування.
- •2. Українська реалістична література другої половини 19 ст. Як історико-культурне явище.
- •1 Мистецтво українського ренесансу (15-перша половина17 ст.).
- •2.Стан і тенденції розвитку сучасної української літератури.
- •Українська полемічна література 16-першої половини 17 ст..
- •Українські «шістдесятники» в літературі та мистецтві. Дисидентський рух.
- •1.Козацтво як феномен української культури. Культура Запорізької Січі.
- •2.Національно-культурне піднесення в Україні в 20-ті роки 20 ст. Українізація.
- •1.Церковна та культурно-просвітницька діяльність п.Могили.
- •2.Українська культура на зламі 19-20 століття.
- •1.Творчість і доля покоління «розстріляного відродження».
- •2. Культурний розвиток України в роки Другої Світової війни та повоєнний період.
- •1. Літописання й історична література часів козацької державності
- •2. Розвиток українського кінематографу
- •1. Усна народна творчість як елемент духовної культури українського народу.
- •2. Українська культура як складова радянської культури: специфіка і особливості культурної творчості воєнної та післявоєнної доби.
- •1. Матеріальний та духовний світ доби Трипілля.
- •2. Києво-Могилянська академія – духовний центр східноєвропейського православного регіону
- •1. Періодизація історії української культури.
- •2. Іван Мазепа як меценат і культурний діяч.
- •1.Національна культура як цілісна система
- •2.Творчість українських митців нового політичного та естетичного мислення (80-ті роки 20 ст. - початок 21 ст.).
- •1. Поняття ментальності та національного характеру.
- •2.Основні проблеми культурного життя України в сучасних умовах.
- •2. Філософська та літературна творчість г.Сковороди.
- •1.Культура східних слов’ян дохристиянської доби: міфологічний простір та релігійні вірування.
- •2.Національна культура та її значення в умовах державотворення.
1. Література Київської Русі.
Великого значення і значного розвитку в культурі Київської Русі набуває література. Сама її поява була наслідком прийняття християнства. За християнської доби писемність одразу ж набуває жвавого розвитку, незважаючи на те, що книги коштували дуже дорого, адже виконувалися на пергаменті вручну протягом тривалого часу.
Новий слов'янський алфавіт — кирилицю — було створено «солунськими братами» Кирилом (Костянтином) і Мефодієм, грецькими монахами з Болгарії, які у м. Солуні (Салоніках) жили у слов'янському оточенні й для утворення єдиної внормованої мови слов'ян взяли за зразок грецьку абетку і граматику.
Переписувачі книжок використовували три різновиди написання літер: устав — каліграфічне письмо, напівустав — з елементами округлення літер, та найближчий до сучасного письма від руки — скоропис. Спочатку виконувалися переклади біблійних текстів, що у вигляді «ізборників» та молитовників потрапляли в приватні бібліотеки. Існував попит і на світську літературу, яку спочатку також перекладали з грецької. За змістом перекладну світську літературу можна поділити на твори воєнної тематики («Александрія», «Троянська війна», «Дєвгєнієве діяння»); природничої тематики («Фізіолог», «Шестиднев», «Християнська топографія»); повчальну літературу, куди входили вислови й афоризми з Біблії, фрагменти з творів стародавніх філософів та істориків на моральні теми. Такі збірки називалися здебільшого «Бджолами», оскільки, ніби нектар з різних квітів, у книгу було зібрано мудрість з різноманітних джерел.
Велика увага в давньоруській літературі приділяється агіографії— описам жили давніх отців церкви та особливо нових, «власних» святих і мучеників: Бориса та Гліба, Феодосія Печерського, Олександра Невського тощо.
Першим повним зібранням житійних творів на місцевому давньоруському матеріалі стає «Києво-Печерський потерик», що містить оповіді про заснування і облаштування монастиря, обставини тогочасного монашого життя, різноманітні аскетичні подвиги і численні чудеса, які відбулися а житті багатьох ченців Києво-Печерської лаври.
Окреме місце серед творів про вітчизняних достойників займає «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, яке є полемічним і панегіричним (похвальним) твором, що прославляє князя Володимира Великого, хрестителя Русі. Іларіон, який був першим в нашій історії митрополитом руського походження, спрямував пафос свого твору проти спроб Візантійської церкви встановити панування в духовно-релігійному житті Київської Русі. Він доводить, посилаючись на Біблію, що той Закон, який дав Мойсей лише одному, «старшому» народу, завдяки Благодаті та Істині, які приніс усьому людству Ісус Христос, робить усі народи рівними перед Богом. Тому Русь, яку хрестив Володимир, не потребує ніякої духовної опіки від «старших». Іларіон виголосив своє «Слово», як вважають, між 1037 і 1050 pp. у Софійському соборі в присутності князя Ярослава та його родини. Серед видатних церковних промовців та письменників Русі слід відзначити й Кирила Туровського, що жив у XII ст. і також використовував специфічний жанр «Слова», що передбачав виголошення урочистої промови перед великою аудиторією.
Цей жанр, в якому поєднувалися письмова фіксація і усне виголошення, було творчо використано і невідомим автором «Слово о палку Ігоревім». Створене між 1185 і 1187 pp., «Слово» лишається неперевершеним шедевром вітчизняної культури світової ваги. За жанром це радше не слово-хвала, з слово-жаль з приводу страждань Руської землі, з приводу загибелі руської дружини, яку було принесено в жертву княжому прагненню слави й військової здобичі.
Світським за своїм характером було й більш раннє за часом створення «Повчання дітям» київського князя Володимира Мономаха. Хоча автор і торкався в ньому питань віри, однак головна ідея цього твору — створити ідеал державного діяча, що поєднує в собі високі моральні та політичні якості, необхідні для блага рідної землі. Написане приблизно в 1117 p., «Повчання» було і морально-філософським узагальненням, і автобіографією видатного державного діяча, і своєрідною сповіддю перед смертю. У XIII а. кількість світських за змістом творів у літературі Київської Русі збільшується. Популярністю користуються описи мандрівок до інших країн, у першу чергу Візантії: «Ходіння є Царьград» Добрині Ядрейковича, «Повість про взяття Царьграда фрягами (хрестоносцями)».
Серед літературних творів тієї доби можна відзначити «Моління Даниїла Заточника». «Моління» побудоване за традиціями риторичного «Слова», але змістом цього твору стає не висока державна або морально-філософська чи релігійна проблематика. Автор, перебуваючи в опалі, звертається до князя з проханням вибачити йому провини й дозволити повернутися на службу. Цей твір одним із перших започаткував у літературі Київської Русі тему простої «маленької» людини, яка значно пізніше стане провідною в усій світовій літературі.