42. Фіскальна політика, спрямована на пропозицію.

Кейнсіанський варіант фіск пол. є об’єкт сукупного попиту.Впливаючи фіскальниим заходами на сукупний попит держава залежно від форми економічного циклу стимулює або стримує економіку.Вплив фіскальної пол. на сукупну пропозицію досягається через податки.Механізм впливу податків на сук пропозицію розглядається через призму ситуації,коли економіка набула тенденції до скорочення виробництва і збільшення безробіття.За цих умов держ застосовує стимулюючу фіскальну політику у вигляді зниження податкових ставок.Податкові ставки впливають на сук пропоз таким чином:1)зниження особистих податків ззбільшить величину безподаткового доходу.У зв’язку з цим збільшується заощадження домогосподарств,які перетворюються в інвестиції;2)зменшення податків на прибуток підвищить чисту прибутковість інвестицій,що за даної відсоткової ставки викличе зростання інвестиційного попиту.В кінцевому підсумку це підвищить норму нагромадження капіталу й створить передумови зростання виробництва. Фіскальна політика - це сукупність фінансових закладів держави щодо формування величини і структури державних витрат, трансфертних виплат і

системи оподаткування.

Фіскальна політика є головним елементом кейнсіанської теорії

макроекономічного регулювання, особливість кейнсіанської теорії полягає

в тому, що об’єктом фіскальних заходів держави є сукупний попит.

Економічна теорія і практика економіки пропозиції свідчать про те, що

заходами фіскальної політики можна впливати і на пропозицію.

Вплив фіскальної політики на AS досягається за допомогою податків. Фіскальна політика, спрямована на стримування виробництва. Стримування виробництва здійснюється за допомогою підвищення податків на

споживачів і на виробників.

Американський економіст А.Лаффер довів, що результатом зниження податків

є економічне піднесення і зростання доходів держави. Надмірне підвищення

податків знижує стимули до капіталовкладень, гальмує НТП і економічне

зростання.

Оптимальний розмір податків R1 забезпечує максимальні надходження до

держбюджету ( у1 max ). При 100% оподаткуванні доходи бюджету дорівнюють

нулю ( ніхто не хоче працювати задарма ).

43. Кейнсіанська теорія державного регулювання економіки.

Вирішальну роль в перегляді класичних уявлень про економічні механізми відіграли погляди відомого англ. економіста Дж.М.Кейнса («Загальна теорія зайнятості, % і грошей»). На противагу класичній теорії ринкового саморегулювання і держ. невтручання в економіку запропоновано теорію держ. регулювання економіки.

Прихильники кейнсіанської теорії відстоюють думку, що ринковий механізм самостійно не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості. Стверджується, що завдяки ринковим регуляторам економіка може бути врівноважена, можна досягти рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією, але водночас може існувати неповна зайнятість, вимушене безробіття та високий рівень інфляції.

Повна зайнятість лише за рахунок ринкових регуляторів – незакономірність, а випадковість.

Аргументи кейнсіанської теорії:

1.Відсоткова ставка не гарантує забезпечення рівноваги між заощадженнями і інвестиціями.

По-перше, власники заощаджень та інвестицій – різні суб’єкти, у них різні мотиви.

По-друге, відсоткова ставка не єдиний чинник впливу на рівень заощаджень (існують інші чинники, які непов’язані з бажанням отримати доходи від заощаджень).

По-третє, відсоткова ставка також не єдиний чинник при вирішені питання стосовно інвестування (інший напр. – норма чистого прибутку від інвестицій).

По-четверте, уявлення класиків, щодо ролі поточних заощаджень як джерела інвестицій дещо спрощене, не враховуються інші джерела.

2.Кейнсіанці ставлять під сумнів класичні положення про високу еластичність цін і зарплати.

По-перше, зниженню цін і зарплати протидіють відповідно монополії і профспілки.

По-друге, якщо навіть припустити зниження зарплати, то це не викличе зростання сукупного доходу працюючих, і сукупний попит буде відставати від потенційного ВВП.

Таким чином, ринковий механізм не здатний самостійно відновлювати повну зайнятість, а тому повинен доповнюватися держ. регулюванням економіки.

За теорією кейнсіанців головна причина падіння виробництва – у відставанні сукупного попиту від сукупної пропозиції, це породжується такими факторами, як:

1)психологія споживачів (схильні до заощаджень із зростанням доходів)

2)зниження ефективності капіталу

Психологія споживачів, тобто домогосподарств. Зі збільшенням їхнього доходу зменшується та його частка, яка йде на споживання і збільшується та, яка спрямовується на заощадження.

Зниження ефективності капіталу. Зі збільшенням обсягів нагромадження капіталу норма прибутку падає відповідно до закону спадної продуктивності капіталу.

Згідно з кейнсіанською теорією не пропозиція створює попит, а навпаки, попит створює власну пропозицію. Тому головним об’єктом державного втручання в економіку повинен бути сукупний попит, який в кейнсіанській теорії дістав назву «ефективний попит».

Кейнсіанці пропонують два методи активізації і стимулювання сукупного попиту:

1. За рахунок збільшення державних закупок або зниження податків – фіскальна.

2. За рахунок зниження відсоткових ставок за кредит, що підніме «граничну ефективність капіталу» і збільшить інвестиції приватного сектору економіки.

Розглядаючи роль фіскальних і грошово-кредитних інструментів у стимулюванні сукупного попиту, кейнсіанці віддають перевагу першим.

Важливу роль у кейнсіанській теорії відіграє мультиплікатор інвестицій. Найбільшу величину він має за умов наявності в економіці невикористаних потужностей і вільної робочої сили.