5. Поняття фінансової системи україни, її склад.

Фінансову систему держави можна розглядати у кількох аспектах. Зокрема, фінансова система - це сукупність фінансових інститутів, кожний з яких сприяє утворенню та використанню відповідних централізованих та децентралізованих фондів коштів для здійснення фінансової діяльності держави, тобто діяльності з приводу мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів для виконання завдань і функцій держави та органів місцевого самоврядування.

З іншого боку (в організаційному аспекті), фінансову систему можна розглядати як сукупність органів державної влади та місцевого самоврядування, які здійснюють у межах своєї компетенції керівництво фінансовою діяльністю держави та підприємств, установ, організацій, що беруть у ній участь.

Якщо характеризувати фінансову систему з позицій економіки, то вона буде значно ширшою і включатиме державні фінанси (бюджет держави, фонди цільового призначення, державний кредит, фінанси державних підприємств), фінанси суб'єктів господарювання, міжнародні фінанси (валютний ринок, фінанси міжнародних організацій, міжнародні фінансові інституції) та фінансовий ринок. (ринок грошей, ринок капіталів, кредитний ринок та ринок цінних паперів).

Фінансова система України як предмет дослідження фінансового права складається з таких основних ланок: державний бюджет та місцеві фінанси, фінанси державних підприємств, установ та організацій, спеціальні цільові фонди та кредит.

Державний бюджет - це найбільший централізований фонд коштів, що перебуває у розпорядженні уряду, який виконує державну політику. За його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, що перерозподіляється фінансовими методами. Саме у цій ланці фінансової системи зосереджуються найбільші доходи та найважливіші у політичному та економічному відношенні загальнодержавні видатки. У державному бюджеті органічно пов'язані основні фінансові інститути - податки, позики й видатки.

Наступною за своїм значенням фінансовою ланкою є місцеві (муніципальні) фінанси, які поступово розвиваються. В Україні спостерігається поступове збільшення масштабів місцевого господарства, їх зв'язок та залежність від великого капіталу, розширення та ускладнення функцій місцевої влади, компетенція якої визначається чинним законодавством України, зокрема Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування", "Про місцеві державні адміністрації" тощо. У сфері фінансової діяльності їх компетенцію встановлює, в першу чергу, Бюджетний кодекс України та періодичні акти про бюджет місцевих органів.

6. Правові форми фінансової діяльності.

Правові форми фінансової діяльності.

Фінансова діяльність здійснюється у кількох формах, що за своїм характером можуть бути правовими і неправовими.

Правові форми фінансової діяльності виражаються у прийнятті правових актів у зв’язку зі встановленням чи застосуванням норм права.

Змістом неправових норм є фінансово-економічний аналіз, проведення правових нарад, засідань бюджетного комітету, роз'яснення фінансового законодавства тощо.

Вони створюють передумови для правових форм фінансової діяльності та відбуваються в межах правозастосування.

Правовими формами фінансової діяльності є :

фінансово-правові акти (нормативні та індивідуальні, зак. і підзаконні...)

Серед фінансово-правових актів виділяють фінансово-планові акти – це акти, що приймаютья у процесі фінансової діяльності держави, (чогось там), які є плновими з мобілізації, розпорядження і використання фінансових ресурсів у визначений період.

До фінансових планових актів належать :

• державний бюджет України

• місцеві бюджети

• кошториси доходів та видатків нац. банку

• кошториси бюджетних установ

• бюджетний розпис

Фінансова діяльність базується на фінансовій політиці. Фінансова політика - сукупність заходів, які здійснює держава органами місцевого самоврядування у сфері управління держ фінансами та їх використання для здійснення їх завдань та функцій з метою впливу на стан фінансової системи держави.

7. Фінансове право як галузь права. Зв’язок фінансового права з іншими галузями.

8. Предмет і метод фінансово-правового регулювання.

Метод правового регулювання.

Розкривається через такі елементи :

• Правосубєктність учасників правовідносин, яка розкривається

• Цілісність юридичних фактів, з якими пов'язане виникнення правовідносин

• Характер прав і обов'зків суб'єктів правовідносин які визначаються положенням субєктів по відношенню одне до одного

• Спосіб захисту прав та обов'язків суб'єктів правовідносин

Концепції:

• Кожній галузі права властивий один метод правового регулювання

• Кожна галузь права повинна мати один, специфічний саме для неї, метод правового регулювання

• В межах однієї галузі права може бути декілька правових методів ( з цієї концепції виникає концепція комплексних галузей права )

Для фінансового права характерними є такі особливості

• Сторона що виражає публічний фін інтерес завжди наділена владними повноваженнями

• Відсутність оперативної самостійності сторін

Останнім часом у зв'язку з розвитком ринкових відносин оперативна самостійність передбачається (бла-­‐бла-­‐бла... пропустил)

• Функціональна підпорядкованість сторін (на відміну від адмін права .....$ Відмінність методу владих приписів від дизпозитивного методу полягає не в тому, що фінансово правову норми є більш жорсткими ніж норми цивільного права, а в тому, що якщо у фінансовому праві права та обов'язки сторін визначаються виключно законодавством то в цивільному праві сторони можуть своєю домовленістю замінити приписи відповідної норми.

9. Фінансово-правова норма: поняття, види та особливості.

10. Фінансово-правові відносини: поняття, зміст, особливості. 

11. Система і джерела фінансового права.

12. Фінансовий контроль: поняття, види та методи.

Фінансовий контроль - це регульована нормами права систематична діяльність державних та недержавних контролююючих суб'єктів наділених спеціальними повноваженнями, яка спрямована на забезпечення ефективності, раціональності законності та фінансової дисципліни у процесі формування, розподілу та використання державних та муніципальних фінансових ресурсів.

Види фінансового контролю.

1. За часом здійснення :

• Попередні - контроль, який проводиться до здійснення фінансових операцій на стадії розробки та прийняття відповідних фінансових документів (наприклад, розробка проекту бюджету, проекту кошторису, фінансового плану). Основною метою є попередження правопорушення.

• Поточний контроль - контроль, що здійснюється в процесі фінансової діяльності. Полягає в правильності здійснення фінансових операцій та їх своєчасністю та повнотою (наприклад, при перерахування коштів на виконання зобов'язання державне казначейство перевіряє всі укладені...)

• За фінансовими результатами діяльності - проводиться після здійснення фінансово-господарських операцій, а також після завершення певних етапів діяльності, звітних періодів. Результатом цього контролю є притягнення правопорушника до юридичної відповідальності.

2. За контролюючим суб'єктом :

• Державний – діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенню вимог фінансового законодавства

1) контроль з боку органів влади загальної компетенції

2) контроль з боку спеціальних органів фінансового контролю

• Муніципальний - покладається на органи місцевого самоврядування, він здійснується як територіально громадами безпосередньо, так і через відповідні ради та виконавчі органи

• Незалежний - здійснюється недержавними органами, та поділяється на два види :

1) незалежний аудиторський контроль

2) незалежний громадський контроль

3. За сферами дії :

• Бюджетний

• Митний

• Податковий

• Банківський

Інвестиційний

4. За територією :

• Загальнодержавний

• Здійснюваний територіальними органами

4. За фінансовго-господарськими зв'язками між контролюючим та підконтрольним суб'єктом :

• Зовнішній - здійснюють органи законодавчої і виконавчої влади для яких ця діяльність не є головною функцією, а також спеціальні органи фінансового контролю для яких це головна функція. Здійснюється контролюючими установами, які не мають у власності з підконтрольним суб'єктом спільного об'єкту контролю і підконтрольний суб'єкт не належить до сфери їхнього управління та не підпорядкований їм.

• Внутрішній - це управлінський контроль, метою якого є допомогти керівництву в управлінні і виконанні завдань на постійній основі за створенням та функціонуванням ефективної системи внутрішнього контролю несе відповідальнисть керівництво відповідного органу чи установи. До нього відноситься діяльність контрольно-ревізійних підрозділів, спрямована на забезпечення міністерств, інших центральних органів виконавчої влади достовірною інформацією про використання суб'єктами господарювання, що підлягають контролю фінансових ресурсів, а також на оцінку ефективності використання цих фінансових ресурсів, виявлення та запобігання відхилень від затвердженої процедури.

Методи фінансовгго контролю. Згідно з законом про державну ревізійну службу, зазначена служба яка має відповідно до указу президента має назву фінансова інспекція, контродьно- ревізійна служба здійснює фвнансовий контроль шляхом проведення державного фінансового аудиту та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово- господарської діяльності підконтрольної установи.

Державно-фінансовий аудит полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності фінансування системи внутрішнього контролю.

Результати аудиту подаються у формі звіту.

Ревізія - метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи та організації дотримання законодавства з фінансових питань, дотримання достовірності обліку і звітності. Це спосіб доуументального викриття нестач, розстрат, привласнень. Попередження фінансових зловживань.

За наслідками ревізії складається акт.

Види ревізій :

1. Залежно від ступеня охоплення контролюючого суб'єкта поділяються на :

• Комплексні - коли перевіряються всі сторони підконтрольного суб'єкту (такі ревізії здійснюються одночасно кількома державними органами)

• Тематичні - зосереджуються на окремих сторонах діяльності суб'єкта

2. Залежно від обсягу охоплення об'єкту контролю :

• Повні - передбачають всебічне вивчення об'єкта за певний період із застосуванням різних методів контролю

• Часткові - здійснюються з метою вивчення окремого напряму діяльності пвдконтрольного суб'єкта з ознайомленням на місці ревізії з документами.

• Вибіркові - це ревізії про яких перевіряється всі документи за певних період протягом року або частина документів за весь рік.

• Суцільні ревізії - передбачають вивчення всіх первинних документів та записів у формах синтетичного та аналітичного обліку

3. Планові та позапланові ревізії , а також виїздні та не виїздні ревізії :

• Виїздні - проводяться в місці розташування підконтрольного суб'єкта

• Не виїзні - проводяться в межах розташування фінансової інспекції

• Планові - $$$, яка передбачена у плані роботи органу державно-ревізійної служби і проводиться за месцезнаходженням юридичної особи або місцезнаходженням об'єкта власноті, щодо якого проводиться перевірка.

• Планова виїзна ревізія проводиться не частіше одного календарного дня на рік. $$$. Така ревізія проводиться одночасно всіма контролюючими суб'єктами.

• Позапланова виїзна ревізія - (наступного разу...)