80. Витрати підприємства. Собівартість продукції

Витрати – це грошове вираження витрат виробничих факторів, необхідних для здійснення підприємством своєї виробничої діяльності.

У країнах з розвиненими ринковими відносинами існують два підходи до оцінки витрат: Бухгалтерські витрати – вартість витрачених ресурсів, вимірювану у фактичних цінах їх придбання. Це витрати у вигляді платежів за придбані рес. (сировина, матеріали, амортиз., праця і т.д.). Економічні витрати – це кількість (вартість) інших продуктів, від яких варто відмовитися або якими слід пожертвувати, щоб отримати якусь кількість даного продукту (можливі альтернативи).

Класифікація витрат:

За економічною роллю у процесі виробництва: основні -  витрати, пов'язані безпосередньо з технологічним процесом, а також з утриманням та експлуатацією знарядь праці; побічні - витрати на обслуговування і управління виробничим процесом, реалізацію готової продукції (заробітна плата персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд).

За методом віднесення витрат на виробництво конкретного продукту: прямі - це витрати, пов'язані з виготовленням тільки даного виду продукції і які відносять безпосередньо на собівартість даного виду продукції. непрямі витрати, за наявності декількох видів продукції не можуть бути віднесені безпосередньо ні на один з них і підлягають розподілу непрямим шляхом.

По відношенню до обсягу виробництва продукції: - змінні витрати - це витрати, загальна величина яких на даний період часу перебуває в безпосередній залежності від обсягу виробництва і реалізації (витрати на сировину і матеріали, паливо, енергію, транспортні послуги, частина трудових ресурсів). - постійні витрати - витрати, сума яких в даний період часу не залежить безпосередньо від обсягу і структури виробництва і реалізації. Це відрахування на амортизацію, орендна плата, заробітна плата управлінського персоналу та інші витрати, які мають місце, навіть якщо підприємство не виробляє продукцію.

Розрізняють також витрати: внутрішні — це витрати на власні ресурси. Підприємство у процесі виробництва використовує власні ресурси, наприклад, сільськогосподарські підприємства відгодовують худобу власними кормами — зерном, сіном тощо. зовнішні — це плата за придбані ресурси, витрати підприємства на придбання машин, верстатів, устаткування, сировини, матеріалів, виплату заробітної плати працівникам тощо. Підприємство виплачує ці гроші зовнішнім щодо неї господарюючим суб'єктам.

Граничні витрати підприємств — це приріст витрат у результаті виробництва однієї додаткової одиниці продукції

Оскільки на постійні витрати не впливає зміна обсягу виробництва продукції ОВ підприємства, граничні витрати залежать від зростання лише змінних витрат на випуск додаткової одиниці продукції:

де ГВ — граничні витрати; ДЗВ — зростання змінних витрат виробництва; ДОВ — випуск додаткової продукції. Граничні витрати відображують, скільки коштує підприємству збільшення обсягу випуску продукції на одну одиницю.

Собівартість продукції - це грошове вираження витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Витрати, що включаються до собівартості робіт (послуг), групуються за такими елементами:

До елемента "Матеріальні  витрати" належать  витрати  на: сировину й матеріали, що придбані у сторонніх підприємств і організацій; покупні матеріали, що використовуються у процесі виробництва продукції для забезпечення нормального технологічного процесу (запасні частини для ремонту устаткування, спецодяг); роботи і послуги виробничого характеру, що  виконуються сторонніми підприємствами; придбана енергія усіх видів, що витрачається на енергетичні, транспортні та інші потреби, витрати внаслідок нестачі матеріальних цінностей у межах норм природного зменшення.

3 витрат на матеріальні ресурси, що включаються до собівартості продукції, вираховується вартість зворотних відходів. Зворотні відходи - це залишки сировини, матеріалів та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися у процесі виробництва.

До елемента "Витрати на оплату праці" належать: витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, виплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований на виробництві  час; витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів, вартість безкоштовно наданих працівникам комунальних послуг, продуктів харчування тощо

До елемента "Відрахування на соціальні заходи" належать відрахування: на державне соціальне страхування (відрахування на обов'язкове мед. страх.); на державне пенсійне страхування (до пенсійного фонду); на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві

До складу елемента "Амортизація основних фондів та нематеріальних активів" належать суми амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно з порядком, нормами та умовами, встановленими відповідно до чинного законодавства та облікової політики підпр.

До складу елемента "Інші витрати" належать витрати, що включаються у собівартість наданих послуг (виконаних робіт) і нараховані в попередніх елементах витрат, а саме: відшкодування  витрат за участь у виставках, ярмарках; витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад; платежі з обов'язкового  страхування  майна  підприємства; платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище.

Основні методи розрахунку собівартості

Позаказний метод застосовується найчастіше в індивідуальному і дрібносерійному виробництві, а також для калькулювання собівартості робіт ремонтного й експериментального характеру. Для начислення собівартості одиниці продукції загальна сума витрат за замовленням поділяється на кількість випущених виробів.

Попередільний метод калькулювання собівартості знаходить застосування в масовому виробництві з коротким, але закінченим технологічним циклом. Облік витрат при цьому методі здійснюється по стадіях (фазам) виробничого процесу.

Нормативний метод. В цьому випадку витрати на виробництво підрозділяються на дві частини: витрати в межах норм і відхилення від норм витрат. Відхилення від встановлених норм враховуються по їх причинам и винуватцям, що дає можливість оперативно аналізувати причини відхилень.

 Шляхи зниження собівартості продукції:

- підвищення технічного рівня виробництва;

- поліпшення організації виробництва.