- •1.Загальна характеристика західноєвропейської літератури Середньовіччя (хронологічні межі, періодизація, світоглядна картина, мовна і жанрова система).
- •2. Література латинською мовою.
- •3. Тематика та поетика ірландських саг. Образ Кухуліна.
- •4. Ісландська література. «Старша Едда». Поезія скальдів. Саги: тематика, художні особливості.
- •5. Давньогерманський героїчний епос. «Пісня про Гільдебранда». Англосаксонська «Поема про Беовульфа».
- •16. Загальна характеристика доби Відродження.
- •17. Періодизація італійської літератури доби Відродження.
- •18. Італійський Передренесанс. Данте. І. Франко про Данте.
- •19. Творчість Франческо Петрарки.
- •20. Джованні Боккаччо та його «Декамерон»: жанрова своєрідність, тематика, художня майстерність.
- •22. Творчість Еразма Роттердамського. Аналіз твору «Похвала глупоті».
- •23. Передренесанс у Франції. Творчість Франсуа Війона. Св. Гординський як дослідник і перекладач поезії Франсуа Війона.
- •24. Загальна характеристика доби Відродження у Франції.
- •25. Гурток Маргарити Наварської, його роль у французькій літературі Відродження.
- •26. Франсуа Рабле та його роман «Гаргантюа і Пантагрюель.
- •27. Діяльність «Плеяди». Трактат дю Белле «Захист і звеличення французької мови».
- •28. Творчість п’єра Ронсара.
- •29. Мішель де Монтень. «Проби» як зразок есеїстки Відродження.
- •30. Загальна характеристика іспанського Відродження.
5. Давньогерманський героїчний епос. «Пісня про Гільдебранда». Англосаксонська «Поема про Беовульфа».
Збереглась незначна кількість пам'яток древньогерманського епосу. Це, наприклад, уривок «Пісні про Хільдебранта» (VIII ст.), поема «Беовульф» (близько 700 p.), уривки епосу про Вальтера Аквітанського («Вальдере», X-XI ст.) та про битву в замку Фінна («Фіннсбург»).Усі пам'ятки германського епосу, які збереглися, тією чи іншою мірою пов'язані з подіями епохи великого переселення народів.У древньогерманському епосі відтворено буття вищого ступеня варварства: бойові виїзди, битви, чвари між родичами, здобування скарбів, викрадення нареченої тощо. В епосі оспівуються сила героя, його хоробрість, рішучість, його бойова зброя. Значна увага приділяється темі родової помстиТворцем й виконавцем пісні був дружинний співець, наділений поетичним даром воїн.
Єдиним збереженим зразком героїчної пісні континентальних германців є уривок з «Пісні про Хільдебранта», записаний на сторінках латинського богословського рукопису кінця VIII-IX ст. У ньому розповідається про двобій батька з сином.Тридцять років провів Хільдебрант на службі у короля гуннів Аттіли і тепер повертається на батьківщину на чолі війська. На кордоні він зустрічається з сином*, який виїхав з своєю дружиною назустріч ворогам. Старий Хільдебрант знає, що перед ним його син, і намагається уникнути кровопролиття. Але Хадубрант, прагнучи подвигів і слави, рветься до бою. Він не визнає у старому гунні батька (давно чув про його смерть) і називає Хільдебранта боягузом, що було для воїна найгіршою образою і робило зіткнення неминучим. Драматизм цієї історії посилюється конфліктом між обов'язком воїна і батьківським почуттям.
Хільдебрант приймає виклик сина. На цьому текст уривається. Звичайно такий двобій закінчується перемогою батька або примиренням.
Пісня відтворює суворий дух і суперечливу мораль того часу: поряд із відданістю правителю, особистою відвагою, гордістю героям властиві хитрість, підступність. «Пісня про Хільдебранта» набула напевно широкої популярності, про що свідчать пізніші обробки цього сюжету.
Англосаксонська «Поема про Беовульфа». Рукопис відноситься приблизно до 1000 p., але аналіз тексту показує, що дана редакція склалась на рубежі VII-VIII ст. Поема налічує 3000 віршів, розпадається на дві частини. Починається вона вступом, в якому розповідається про легендарного родоначальника датських королів Скільда Скефінга. його правнук - король Данії Хротгар. 1 частина – Беовульф б’ється з Гренделем та його матірю, 2 част – Беовульф вже у зрілому віці, б’ється з драконом і помирає.Особливістю поеми є докладність описів і численні відступи (це епічний прийом «поширення»): детальне змалювання боїв, розповіді героя про свої подвиги, авторські ремінісценції тощо. «Беовульф» насичений фольклорно-казковими і міфологічними образами і мотивами. На сучасному етапі дослідження вважають, що автор «Поеми про Беовульфа» був, очевидно, кліриком, який добре знав латинську поезію, язичницькі сказання, а також був знайомий з творами античних авторів, особливо з «Енеїдою» Вергілія. Літературна довершеність поеми свідчить про його професійну майстерність.