Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Іспит Аграрне.doc
Скачиваний:
30
Добавлен:
11.09.2019
Размер:
1.38 Mб
Скачать

38.Особливості використання землі на праві користування чужою земельною ділянкою для с/г

Емфітевзисом є довгострокове, відчужуване та успадковуване речове правона чуже майно, яке полягає у наданні особі права володіння ікористування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб зметою отримання плодів та доходів від неї з обов'язком ефективно їївикористовувати відповідно до цільового призначення. Він вигідний і зручний тим, що коли власник землі не бажає втрачати право власності на землю, але й сам не має можливості обробляти її, то в такому разі він може передати її в довгострокове користування іншим особам на підставі речового права.

Суб'єктами емфітевзису є власник земельної ділянки та особа, яка виявилабажання користуватися останньою для сільськогосподарських потреб(землекористувач, емфітевта). Стороною відносин емфітевзису не може бутиособа, якій земельна ділянка надана на умовах постійного користування чина умовах оренди.

Об'єктом емфітевтичного права є користування земельною ділянкоюсільськогосподарського призначення, що знаходиться У приватній,комунальній або державній власності. До земель сільськогосподарськогопризначення належать сільськогосподарські угіддя — рілля, багаторічні

насадження, сіножаті, пасовища та перелоги, а такожнесільськогосподарські угіддя (ст.22 ЗК). Таке користування маєобмежений характер, оскільки власник передає емфітевті право володіння

та право цільового користування земельною ділянкою, зберігаючи за собоюправо розпорядження нею. Сторони можуть звузити межі цільовоговикористання земельної ділянки, наприклад, зазначивши, що вона маєвикористовуватися під ріллю або багаторічні насадження тощо.

Підставою встановлення емфітевзису є договір про надання правакористування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб(договір про емфітевзис). За договором про емфітевзис власник земельноїділянки відплатно чи безвідплатно передає іншій особі право користування

земельною ділянкою, зберігаючи щодо неї право власності. Договір провстановлення емфітевзисуформально є консенсуальним, оскільки длявиникнення емфітевтичного права не вимагається передачі земельноїділянки. Водночас реалізувати це право раніше, ніж будуть встановленімежі ділянки на місцевості, неможливо, оскільки до цього приступати довикористання земельної ділянки забороняється законом (ст. 125 ЗК).

Емфітевзис може бути переданим іншій особі на підставі договору міжпопереднім та наступним землекористувачами або на підставі спадкування(ч.2 ст.407 ЦК).

Строк договору про емфітевзис встановлюється за домовленістю йогосторін. При цьому власник ділянки та емфітевта можуть укласти такий

договір на визначений або на невизначений строк.на невизначений строк.

Якщо договір про надання права користування чужою земельною ділянкою длясільськогосподарських потреб укладено на невизначений строк, кожна Ізсторін може відмовитися від договору, попередивши про це другу сторонуне менш як за один рік (ст.408 ЦК).

Власник земельної ділянки має право:

— вимагати від землекористувача використання ділянки за призначенням,встановленим у договорі. При цьому в самому договорі має бути врахованецільове призначення ділянки (ст.409 ЦК);

- на одержання плати за користування ділянкою.

- на переважне перед іншими особами набуття права користуванняземельною ділянкою у разі продажу цього права іншій особі (ч.2 ст.411ЦК);

Землекористувач має право:

- користуватися земельною ділянкою у повному обсязі відповідно додоговору та утримувати її за собою (ч. І ст.410 ЦК);

- набувати право власності на плоди і доходи від експлуатації наданої укористування ділянки. Це право логічно випливає з права користуванняземельною ділянкою для власних потреб;

Землекористувач зобов'язаний:

- вносити плату за користування земельною ділянкою, а також іншіплатежі, встановлені законом.

- ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільовогопризначення;

Емфітевзис припиняється у разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки таземлекористувача. У цьому випадку суб'єкти права власності і речовогоправа на чужу річ збігаються, а відтак має перевагу більш повне право,тобто право власності;

2) спливу строку, на який було надано емфітевзис, якщо строк булозазначено у договорі про встановлення цього права.

6) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (ст.143ЗК);

7) домовленості власника ділянки та землекористувача про припиненняемфітевзису. Така домовленість має бути вчиненою у такій самій формі, які договір про встановлення емфітевзису. За рішенням суду емфітевзис може