26.Юридичні гарантії здійснення суб’єктивних прав,

Складовою (елементом) правового статусу особи, крім прав і обов’язків, є гарантії. Іноді йдеться про гарантії не тільки прав, а й обов’язків, що видається некоректним. Зауважимо: права гарантуються (забезпечуються), а обов’язки виконуються. Важливим є і те, що між гарантуванням прав і виконанням обов’язків існує відмінність, зумовлена відмінностями між самими правами і обов’язками. Перші передбачають можливість певної поведінки особи, другі - вимогу певної поведінки. До того ж, виконання обов’язків однією особою нерідко слугує забезпеченню реалізації прав іншої. Так само необхідність гарантування прав однієї особи може бути спричинена невиконанням обов’язків іншою.

Г. Єллінек виділяв

• соціальні,

• політичні

• юридичні гарантії.

Гарантії - умови і засоби забезпечення встановлених конституцією і законодавством прав.

Юридичні гарантії прав - це засоби матеріапьно-правового і процесуального характеру, які призначені для реалізації та захисту закріплених у конституції і законодавстві прав

З огляду на певні теоретичні оцінки і практичні потреби доцільно розрізняти:

1. юридичні гарантії захисту прав: захист прав пов’язаний передусім з їх порушеннями, з негативними діями тих, хто вчиняє порушення, або з імовірністю вчинення порушень. Частина юридичних гарантій саме щодо захисту прав закріплена в нормах права, якими встановлені процедури (процесуальні форми) захисту. Тому такі гарантії можна також визначати як процесуальні.

2. юридичні гарантії їх реалізації: реалізаціяж прав на усіх її стадіях передбачає загалом позитивні дії усіх тих, хто її здійснює та забезпечує. При цьому до захисту прав причетні насамперед суд і правоохоронні органи держави, а з їх реалізацією сполучений практично весь державний механізм.

Серед встановлених в КУ юридичних гарантій захисту прав можна розрізняти судові і несудові гарантії. До конституційних гарантій захисту прав у суді однозначно віднесені сформульовані в його статтях 55 (частини 1 і 2), 62 і 63. Несудовий характер має гарантія, виражена в ч. З ст. 55, якою передбачена можливість звернення за захистом прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, наслідком розгляду якого може бути здійснення правозахисних дій з боку названої посадової особи.

У ч. 4 ст. 55 Конституції України встановлено гарантію у вигляді можливості звернення індивіда за захистом своїх прав, якщо були використані усі національні засоби правового захисту, до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Очевидно, що ця гарантія лише у частині може бути визнана судовою. Ряд конституційних гарантій захисту прав за різних обставин може мати як судовий, так і несудовий характер. Такі гарантії виражені у статтях 55 (ч. 5), 56, 57 (ч. 1), 58, 59, 60 і 61.

Ширше, порівняно з гарантіями захисту прав, у Конституції України встановлені юридичні гарантії реалізації прав: такі гарантії включені до переважної більшості норм аграрного законодавства, в яких закріплені конкретні основні права. Як зазначалось, відповідні гарантії мають вигляд приписів звичайно для держави (прямих або опосередкованих) вчиняти певні дії або утримуватися від певних дій задля реалізації конкретних конституційних прав.

Наприклад, у Законі "Про господарські товариства", спільними для всіх засновників правомочностями майнового характеру є їхні права на внесення вкладу в натурі (будинків, споруд, сільськогосподарської техніки тощо), у вигляді цінних паперів (акцій інших суб'єктів підприємництва), а також грошима. Особливістю внеску саме в аграрне корпоративне підприємство є внесок у вигляді права користування земельною ділянкою (що належить селянинові за правом приватної власності), права користування водою та іншими природними ресурсами. В останньому випадку за селянином-засновником зберігається право приватної власності на свою землю і, відповідно, виникає право на вимоги до заснованого підприємства (товариства) щодо раціонального використання його землі, відшкодування йому як власникові збитків, завданих його землі, тощо. До правомочностей засновника майнового характеру належать його права (відповідно до умов установчого договору) на відшкодування підприємством (товариством) витрат, понесених селянином при здійсненні необхідних дій щодо підготування установчих документів та проведення реєстрації цього підприємства. Це право у нього виникає тому, що такі витрати не можуть бути зараховані до внеску в статутний капітал (фонд).