2.Ап у сучасній правовій доктрині України.

Аграрне право- порівняно нова галузь у системі права, яка об’єктивно сформувалась у 70-х роках минулого століття внаслідок об’єднання в єдиний косплекс правових норм, які регулювали суспільні відносини в колгоспах, державних с/г підприємствах, інших с/г виробничих структурах, що існували в той час.

Об’єктом аграрних відносин цих різних суб’єктів стала насамперед їх с/г виробнича діяльність. Вона за змістом реалізується різними аграрними суб’єктами, проте має єдину спрямованість – на використання земель с/г призначення для виробництва відповідної продукції.

З виникненням України як суверенної держави, радикальними змінами суспільних відносин на селі у зв’язку з реалізацією земельної та аграрної реформ істотно розширилося та набуло якісно нового змісту аграрне законодавство, що становить нормативно-правову базу АП як галузі права. Проте, як і раніше, воно акумулює законодавчі акти, що регулюють земельні, трудові, майнові, організаційні, управлінські та інші відносини різних аграрних суб’єктів.

АП пройшло цілий ряд послідовних реструктуризаційних перетворень від селянського , колгоспного, сільськогосподарського до аграрного права.

АП: 1) це законодавство, яке не має самостійної основи і не може бути самостійною галуззю права (Панкратов, Демяненко).

2) є підгалуззю господарського права (Лаптєв, Щербина).

3) є самостійною галуззю (Єрмоленко).

4) є комплексною галуззю (Козир, Вороніна).

5) є самостійною, комплексною, інтегрованою галуззю (Петров, Титова, Середа) – КНУ.

6) є комплексною, інтегрованою і спеціалізованою галуззю (Гетьман, Носік).

АП – це комплексна, інтегрована, спеціалізована галузь права, що охоплює правові норми, що регулюють аграрні відносини, що складаються у сфері виробництва та пов’язаною з ним господарською діяльністю при використанні земель СГ призначення різними суб`єктами на різних правових підставах.

3.Законодавчі основи аграрного права України.

До системи АП належать різні норми комплексного характеру, а також первинні норми, які регламентують суспільні відносини, комплексний характер яких лише генетично підходить до основних профільних галузей.

Законодавчу основу АП можна звести до наступних позицій:

1) людина, її життя, здоровя, честь, гідність, безпека є найвищою цінністю (ст.3 КУ),

2) держава гарантує набуття та захист права власності на землю СГ призначення особою з метою створення капіталу (ст..13-14, 41 КУ),

3) держава гарантує і забезпечує особі здійснення вільної підприємницької діяльності на землі (ст..42 КУ),

4) держава забезпечує виробникам СГ продукції можливості конкурентоздатної виробленої СГ продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках (42 КУ),

5) держава створює для СГ товаровиробників умови пільгової системи оподаткування.

Це базові положення, на яких має базуватися аграрне законодавство.

Законодавчі основи АП також утворюють норми, які регламентують державну аграрну політику:

- ЗУ «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» від 18.09.2005. Державна аграрна політика базується на національних пріоритетах і враховано необхідність інтеграції України до ЄС та світового економічного простору.

Мета – 1) гарантування продовольчої безпеки держави,

2) перетворення аграрного сектору на високоефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому та зовнішньому ринках сектор економіки держави,

3) збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності нації,

4) комплексний розвиток сільських територій та розв’язання сільських проблем на селі.

+++

Джерела АП – це вираження державної волі в уніфікованих та діференційованих нормативно-правових актах, які приймаються компетентними органами держави, ораганами місцевого самоврядування та сільськогосподарськими організаціями, їхнімі об’єднаннями, і регулюють аграрні відносини в сфері сільськогосподарської діяльності.

Класифікувати джерела АП можна залежно від юридичної сили нормативно-правових актів, якими регламентуються аграрні відносини:

-закони ( це нормативно-правові акти вищого представницького органу держави, які регулююь найбільш важливі суспільні відносини, мають найвищу юридичну силу щодо всіх інших нпа)

групи законів України, що стосуються АПК:    1) уніфіковані акти про організаційно-правову перебудовуструктури АПК, аграрну реформу й створення ефективних товаровиробників сільськогосподарської продукції. "Про колективне сільськогосподарське підприємство" "Про сільськогосподарську кооперацію"Про особисте селянське господарство", а також закони України від 10 квітня 1992 р. "Про споживчу кооперацію і від 20 грудня 2001 р. "Про кредитні спілки" “Про фермерське господарство”,   2) уніфіковані акти законодавства про правовий режим земель сільськогосподарського призначення й земельну реформу;    3) уніфіковані акти законодавства про селекцію, насінництво, тваринництво і меліорацію земель: закони України від 26 грудня 2002 р. "Про насіння і садивний матеріал", від 6 лютого 2003 р. "Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них", від 15 грудня 1993 р. "Про племінну справу в тваринництві"(в редакції Закону від 21 грудня 1999 р.), від 25 червня 1992 р. "Про ветеринарну медицину" (в редакції Закону від 15 листопада 2001 р.).    Диференційовані акти аграрного законодавства — це нормативно-правові акти, що розробляються з урахуванням відмінностей у статусі суб'єктів аграрного підприємництва.   До диференційованих актів належать закони: “Про насіння і садивний матеріал”, “Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них”, “Про племінну справу в тваринництві”, “Про ветеринарну медицину”, “Про зерно та ринок зерна в Україні”.

- підзаконні нпа (це нпа компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до закону і на його виконання):

а) нормативні акти Президента України та КМУ (укази ПУ, постанови КМУ)

б) відомчі нпа (накази та інструкції Мінагрополітики, Державного комітету земельних ресурсів, МОЗ) в) нпа органів місцевого самоврядування і виконавчої влади на місцях (рішення, розпорядження)г) локальні внутрішньогосподарські нпа (статути, угоди, колективні договори)

+++ Підзаконними нормативними актами є постанови Верховної Ради України, нормативні укази Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази, положення, інструкції, що приймаються Міністерством аграрної політики України, іншими міністерствами й відомствами України, нормативні акти місцевих рад та місцевих державних адміністрацій, локальні нормативні акти аграрних суб´єктів з питань сільськогосподарського виробництва і підприємництва.