33. Пакт Ріо – де – Жанейро –

34. Маккарти́зм (англ. McCarthyism — по фамилии сенатора Джозефа Рэймонда Маккарти) — движение в общественной жизни США, имевшее место между концом 1940-х и концом 1950-х годов, сопровождавшееся обострением антикоммунистических настроений и политическими репрессиями против инакомыслящих.

Первые ростки маккартизма появились задолго до кампании сенатора Маккарти: уже в 1917—1920 годах США были охвачены первой «красной истерией», и иррациональный страх перед распространением коммунизма прочно укрепился в массовом сознании американской общественности. Большинство же консервативных американских политиков воспринимали всякие кейнсианские преобразования в экономике, предпринимавшиеся в контексте «Нового курса» Франклина Делано Рузвельта, как социалистические и даже коммунистические и использовали тезис о «проникновении во власть коммунистов и прочих подрывных элементов» с 1930-х годов. Подъём напряжённости между США и СССР после Второй мировой войны, с началом холодной войны, 1953—1954 годы стали периодом безудержного разгула маккартизма, чему в значительной степени способствовала пассивность, а подчас и потворство со стороны республиканского правительства и самого президента. С активизацией маккартистской кампании многие американцы возлагали надежды на то, что с приходом в Белый Дом республиканский президент положит конец преследованиям, но этого не произошло.

Маккартизм бросил тень на американскую демократию и осложнил отношения США с союзниками. В то же время, согласно предварительным условиям Плана Маршалла, подобные репрессии в отношении коммунистических партий и им сочувствующих были проведены и во всех странах Западной Европы.

35. «Політика доброго сусіда» -

36. Кари́бська кри́за — надзвичайно напружене протистояння між Радянським Союзом і Сполученими Штатами відносно розміщення Радянським Союзом ядерних ракет на Кубі в жовтні 1962. Кубинці називають його «Жовтневою кризою» (ісп. Crisis de Octubre), в США поширена назва «Кубинська ракетна криза» (англ. Cuban missile crisis).

37. Уотергейтский скандал (англ. Watergate scandal) — политический скандал в США 1972—1974, закончившийся отставкой президента страны Ричарда Никсона. Первый за историю США случай, когда президент прижизненно досрочно прекратил исполнение обязанностей.

38. Рейгано́міка (англ. Reaganomics) — державна економічна політика аме­риканського уряду Рональда Рейгана (звідси — назва) в 1981—1988 роках для по­долання економічної кризи 1980—1982 років та її наслідків.

По­долання економічної кризи здійсновалося шляхом запро­вадження системи ре­форм і заходів таких як: відмова від кейнсі­анських принципів державного регулювання економіки, які перестали себе виправдовувати, та повернення до економічних концепцій неокон­серватизму та неолібералізму (монетаризму); жорсткі антиін­фляційні заходи, в тому числі: скорочення видатків державного бюджету і феде­ральних соціальних програм з їх заміною програмами штатів та муніци­палітетів; стимулювання інвестицій шляхом значного зниження податків на корпо­рації (з 70 до 50 відсотків, а потім — до 34 відсотків) та фізичних осіб з висо­кими і середніми доходами (з 50% до 28 і 15%) та звільнення від опода­ткування 6 млн. громадян з низькими доходами; де­регулювання підприєм­ницької діяльності; лібералізація процентних ста­вок за банківськими депозитами, що призвело до підвищення ставок і припливу іноземних капіталів до банків США; зняття обмежень на про­ведення прямого інвестування промисловості комерційними банками, які були запроваджені ще урядом «Нового курсу» президента Теодора Рузвельта.

Наслідками «рейганоміки» були: приток зарубіжних грошових коштів до американських банків; підвищення завантаженості промислових потужностей з 70 до 85 відсотків; скорочення безробіття з 11 до 5,5 відсотків; зростання питомої долі США у промисловому вироб­ництві капіталістичних країн з 32 до 35 відсотків та їх товарообігу з 18 відсотків до 21 відсотків і санації національної економіки в цілому.

39. Операція «Буря в пустелі» - Станом на початок військових дій Ірак мав добре озброєну (переважно радянською зброєю) і загартовану в війні з Іраном півмільйонну армію. Долею витрат військового бюджету відносно ВВП у передвоєнні роки Ірак поступася лише Ізраїлю. Першою задачею коаліції було подолання і руйнація протиповітряної оборони противника, для завоювання повної свободи дій у повітрі Кувейта і Ірака. Для порівняння, ППО Ірака під час кампанії 2003 року за оцінками військових спостерігачів складала всього 2% від рівня 1990 року.

Тому першою фазою війни була тривала безконтактна фаза: 17 січня — 24 лютого відбувалися масовані удари з повітря, в яких було задіяно до 1000 літаків, які базувалися як на наземних військово-повітряних базах, так і на 6 авіаносцях. Ірак, крім ударів у відповідь, відповідав обстрілом балістичними ракетами «Скад» території Ізраїлю, який не брав участі у війні, і акціями «екологічного тероризму», тобто зливом нафти в Перську затоку.

Вперше в реальних бойових умовах були застосовані крилаті ракети. Їх запускали американські кораблі, що стояли в Перській затоці. Екіпажі винищувачів, бомбардувальників, бойових вертольотів США, Великобританії і Саудівської Аравії отримали завдання на знищення сотень цілей.

Повітряним бомбардуванням піддалися не тільки заводи, електростанції, об'єкти нафтової галузі, що мали військово-стратегічне значення. Зруйновані були також водоочищувальні споруди, фармацевтичні фабрики, підприємства, що випускають дитяче харчування, мости і навіть школи.

40. СОІ (Стратегічна оборонна ініціатива) (англ. SDI — Strategic Defense Initiative) — довгострокова програма США по створенню глобальної системи протиракетної оборони з елементами космічних озброєнь, проголошена Президентом Р. У. Рейганом 23 березня 1983 року у ході «холодної війни» з СРСР. Розмовна назва, а також назва, поширена в ЗМІ — «зоряні війни», яка походить від найменування однойменного відомого кінопроекту, що відображало фантастичність програми за своїми цілями та методами їх досягнення. Погрожувала перенесенням військового протистояння в космос, означала відхід від усіх попередніх обмежень стратегічних наступальних озброєнь, передбачала створення науково-технічного відділу для розробки науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) з даного питання. Її кінцеві цілі — завоювання панування в космосі, створення протиракетного «щита» США для надійного прикриття всієї території Північної Америки за допомогою розгортання кількох ешелонів ударних космічних озброєнь, здатних перехоплювати і знищувати балістичні ракети і їх бойові блоки на всіх ділянках польоту. Недоліком програми було те, що вона вимагала роз’яснень, які влада США так і не опублікувала. Як наслідок, вона створила в країні атмосферу страху перед «космічним злом». Згодом скасована Президентом Клінтоном. У відповідь на прийняття СОІ, СРСР припинив будь-які переговори щодо роззброєння, а в 1984 році разом з іншими комуністичними країнами бойкотував Олімпійські ігри в Лос-Анджелесі.

Основні елементи такої системи передбачалося базувати в космосі. Для поразки великого числа цілей (декількох тисяч) протягом декількох хвилин в ПРО за програмою СОІ передбачалося використання активних засобів ураження, заснованих на нових фізичних принципах, у тому числі променевих, електромагнітних, кінетичних, надвисокочастотних, а також нового покоління традиційного ракетної зброї "земля -космос ", " повітря-космос ".

Досить складними є проблеми виведення елементів ПРО на опорні орбіти, розпізнавання цілей в умовах перешкод, збіжності променевої енергії на великих відстанях, прицілювання по високошвидкісних маневруючому цілям і багато інших. Таким глобальним макросистемах, як ПРО, які мають складну автономну архітектуру і різноманіття функціональних зв'язків, притаманні нестабільність і здатність до самозбудження від внутрішніх несправностей і зовнішніх збурюючих факторів. Можливе в цьому випадку несанкціоноване спрацювання окремих елементів космічного ешелону системи ПРО може бути розцінено іншою стороною як підготовка до удару і може спровокувати її на попереджувальні дії.

Роботи за програмою СОІ принципово відрізняються від видатних розробок минулого — таких, як, наприклад, створення атомної бомби («Манхеттенський проект») або висадка людини на Місяць (проект «Аполлон»). При їх вирішенні автори проектів долали досить передбачувані проблеми, зумовлені лише законами природи. При вирішенні проблем з перспективної ПРО автори будуть змушені вести боротьбу також і з розумним супротивником, здатним до розробки непередбачуваних і ефективних контрзаходів.

Аналіз можливостей СОІ показав, що така ПРО не вирішила в повному обсязі завдання захисту території США від балістичних ракет і виявилася стратегічно недоцільною та економічно марнотратною. Крім того, саме по собі розгортання ПРО за програмою СОІ, безсумнівно, ініціювало гонку стратегічних наступальних озброєнь з СРСР.