6.3.2. Гальванічне нанесення паладієвих покриттів.

Паладій володіє доброю зносостійкістю і має більш низьку вартість, однак на його поверхні внаслідок каталітичних властивостей утворюються полімерні плівки із органічних продуктів. Які знаходяться в повітрі. Ці плівки можуть порушувати контакт. Для покриття роз’ємів паладій можна застосовувати в умовах добре вентильованої апаратури. Товщина шару паладію складає 2,5-6 мкм.

Електроліт паладіювання має такий склад: паладій хлористий 18-25 г/л; амоній хлористий 15 г/л; аміак водний (25%) 2-5 мл/л; малеїнова ангідрид 0,15 г/л. Температура електроліту 18-25^оС, катодна густина струму 0,8-1,0 А/дм². Аноди нерозчинні: платинований титан або паладій.

6.3.3. Гальванічне нанесення срібних покриттів.

Срібло є самим дешевим із дорогоцінних металів, забезпечує саму високу електропровідність, але має ряд недоліків:

• швидко темніє під дією сірководню;

- легко кородує під дією корозійних агентів;

• має малу зносостійкість.

Срібні покриття рекомендуються для маловідповідальних систем. У яких контактна пара експлуатується в легких умовах за відсутності сірчистих сполук у повітрі. Товщина покриття складає 6-9 мкм. Срібні покриття заборонено використовувати для багатошарових друкованих плат та для плат, які використовуються в обладнанні спеціального призначення. Електроліт сріблення містить такі складники: диціаноаргентат калію (мет.) 40-50 г/л; калій роданистий 200-250 г/л; калій вуглекислий 20-30 г/л. Температура електроліту 18-25^оС, катодна густина струму 0,8-1,5 А/дм². Аноди розчинні, срібні.

6.3.4. Обладнання для нанесення гальванічних покриттів на роз’єми друкованих плат.

Гальванічна ванна має невелику висоту, обладнана донним анодом та зливним карманом, який дозволяє підтримувати сталим рівень електроліту. Плати попередньо закріплюють у спеціальну касету і потім завантажують у ванну.

На друкованих платах для підвищення струму до роз’ємів передбачають друковану шину, поверхню якої попередньо ізолюють. Частину струмопровідного рисунка вище друкованих роз’ємів ізолюють смужкою із клеєвої композиції, яку наносять методом трафаретного друку. Ця смужка захищає рисунок від шкідливої дії електроліту. Потім захисну смужку та друковану шину видаляють.

7. Травлення міді у виробництві друкованих плат.

Травлення міді – це окислювально-відновлювальний процес, у результаті якого міді переходить у розчинений стан у вигляді іонів, а травильний розчин при цьому є окислювачем. Травлення міді є однією із основних операцій у виробництві друкованих плат, використовується в усіх методах, за виключенням адитивного. Травильні розчини, за допомогою яких здійснюється ця операція, повинні відповідати таким вимогам:

• у склад розчинів повинні входити дешеві та доступні компоненти;

• розчин повинен регенеруватися з метою утилізації міді;

• величина бокового підтравлювання в розчинні повинна бути мінімальною;

• розчин не повинен діяти на діелектричну основу плати та на захисний рисунок (рельєф).

У промисловості процес травлення здійснюється у конвеєрних струменевих установках двостороннього травлення з горизонтальним розташуванням друкованих плат. У цих установках на плати, які переміщуються на транспортері, зверху і знизу направляють струмені травильного розчину, який інтенсивно перемішується в робочій камері. Струменевий метод є найбільш ефективним як за швидкістю травлення, так і зі зменшенням величини бокового підтравлювання.

Травильна установка складається із окремих зі стикованих між собою модулів, у яких виконують такі операції: завантаження, травлення, лужна чи кисла промивка, візуальний контроль, фінішна промивка і висушування.

Розглянемо основні характеристики травильних розчинів, які найбільш поширенні у промисловості.