6.1.2. Аноди.

Для нанесення блискучих мідних покриттів застосовують аноди марки АМФ (аноди мідні фосфорвмісні), які містять 0,07 ÷ 0,1% фосфору і відносяться до категорії безшламових. Наявний додаток фосфору в анодах виконує такі функції:

1. Сприяє разкисленю мідного зерна при прокатуванні анодів.

2. Одновалентна мідь, яка утворюється поблизу анодів, реагує с фосфором і утворює на поверхні анодів чорну плівку Cu₃P, яка призупиняє подальше утворення Cu⁺, так як Cu²⁺ не буде контактувати з металевою міддю. Таким чином унеможливлюється перебіг реакції диспропорціонування з утворення частинок металевої міді.

3. Плівка Cu₃P перешкоджає можливе розкладання ПАР на анодах.

На роботу анодів АМФ дуже впливає вміст хлор-аніона в електроліті. Коли цей вміст перевищує 80 мл/л, то буде спостерігатися суцільне шламоутворення, що призведе до погіршення фізико-механічних властивостей покриття.

Для попередження сольової пасивації величина анодної поверхні повинна в два рази перевищувати величину катодної поверхні.

Недоліком анодів марки АМФ: при експлуатації анодів в електроліті з часом накопичується фосфор, що призводить до крихкості утворених осадів. Домішки фосфору видаляють шляхом обробки електроліти активованим вугіллям.

6.1.3. Очищення електролітів міднення від органічних домішок.

Внаслідок вилуговування фоторезисту електроліт міднення забруднюється органічними домішками, які значно погіршують якість покриття. Воно стає крихким, на покритті появляються смужки. Забруднені електроліти регулярно очищають від органічних домішок. Момент очищення електроліту визначають шляхом вимірювання відносного видовження мідного покриття. Коли воно менше за 6%, то електроліт підлягає очистці від органічних домішок.

Методика очистки така: в електроліт уводять Н₂О₂ ( 30% ) у кількості 3 мл/л і витримують 1 годину при температурі 40÷50⁰С. Потім додають активоване вугілля в кількості 3 г/л, перемішують протягом 30 хвилин і відфільтровують через механічний фільтр. Електроліт переводять в основну ванну і добавляють розраховану кількість ПАР.

Останнім часом для очистки електролітів від органічних домішок пропонується використовувати фільтри із активованого вугільного волокнистого матеріалу АУВМ

6.1.4. Особливості технологічного процесу міднення друкованих плат.

Для отримання якісних мідних покриттів на друкованих платах необхідно виконувати такі рекомендації:

1. Здійснювати хитання катодних штанг та забезпечити шорстке кріплення підвіски з платами.

2. Забезпечити надійний контакт плати з підвіскою. При ненадійному контакті в результаті біполярного ефекту один бік плати буде анодно розчинятися.

3. Для забезпечення високої рівномірності покриття нижній кінець плат на підвісці повинен бути вище нижнього краю анодів.

4. Здійснювати безперервну фільтрацію електроліту та барботаж стисненим повітрям.

5. Використовувати аноди марки АМФ.

6.1.5. Контроль якості мідного покриття на друкованих платах.

Здійснюють такі види контролю.

1. Контроль наявності покриття на усіх ділянках плати та його зовнішнього виду. Здійснюють візуально за допомогою простих оптичних приладів. Контролюють наявність покриття та його колір, наявність дендрітів, підгорілих ділянок.

2. Контроль товщини покриття в отворах друкованої плати.

Здійснюють двома способами:

а) За допомогою спеціальних приладів, які поділяються на дві групи:

- прилади, засновані на вимірюванні мікроопору шару міді в отворах з наступним перерахуванням його на товщині;

- прилади, засновані на вимірюванні вихрових струмів, які наводяться у шарі металізації ( наприклад “ Интромет” ).

Точність вимірювання товщини приладами обмежена і складає ± 15÷20%.

б) За допомогою металографічних шліфів.

Плату розрізають по центру отворів, готують шліф за спеціальною методикою і за допомогою мікроскопа вимірюють товщину. Метод дозволяє отримувати об’єктивні данні, забезпечує високу точність вимірювання, але є дуже дорогим.

3. Визначення пластичності мідного покриття.

Відповідним чином підготовлену пластину із нержавіючої сталі завантажують разом із пластинами у ванну і наносять мідне покриття товщиною 30мкм. За допомогою скальпеля отриману мідну фольгу відшаровують, на її поверхні визначають голкою контрольні точки А і Б , за допомогою відлікового мікроскопа вимірюють відстань АБ = l₀ ( у межах 30 мм). Потім фольгу розтягають до початку руйнування у розривній машині, знову вимірюють відстань АБ = l_к. Відносне видовження розраховують за формулою:

Виконують декілька вимірювань і усереднюють результати. За величиною відносного видовження роблять висновок про пластичність мідного покриття.

4. Оцінка міцності покриття на відшаровування.

На технологічному полі друкованої плати за допомогою скальпеля вирізають та відокремлюють смужку з покриттям близько 50мм. Полоску перегинають 5 раз під кутом 180⁰, і коли на величині виникають пухирці, вздуття, то адгезія мідного покриття не достатня.