1. Перебіг процесуального строку починається з наступного

дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою

пов'язано його початок.

Стаття 70. Закінчення процесуальних строків

1. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць

і число останнього року строку.

2. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне

число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, шо відповідного числа не мас, строк закінчується в останній день цього місяця.

3. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

4. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

5. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

6. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

1.Перебіг процесуальних строків починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Однак, це загальне правило не завжди координує спеціальні норми. Так, ст. 294 цього Кодексу зазначає, що заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рі­шення, але не з наступного дня після його проголошення.

2.Закінчення строку, обчислюваного роками, визначається відповідним місяцем і числом останнього року встановленого строку. Якщо строк обчислюється місяцями, то він закінчується у відповідне число останнього місяця строку. У тому разі, коли останній місяць не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. Перебіг строку, обчислюваного днями, визначається перебігом останнього дня встановленого строку. Останній день процесуального строку в усіх випадках вважається за­кінченим, як правило, о 24 годині, але якщо у цей строк необхідно було вчинити процесуальну дію у суді, то перебіг останнього дня строку визначається часом закінчення робочого дня у даному суді. Строк не вважається пропущеним, якщо дія, ним обмежена, сталася до 24 години останнього дня шляхом здачі на пошту необхідних документів або грошових сум, або передачі іншими відповідними засобами зв'язку.

Стаття 71. Зупинення процесуальних строків

1. Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. Зупинення цих строків починається з моменту настання тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження.

1. Перебіг процесуальних строків, якщо вони ще не закінчилися,зупиняється тоді, коли суд зупиняє провадження у справі. Перебіг процесуальних строків зупиняється з початку дії тієї ж обставини,що послужила підставою зупинення провадження у справі, а не з

моменту винесення ухвали про зупинення провадження. Перебіг зупинених строків відновлюється з дня відновлення провадження у справі.

2. Від зупинення процесуальних строків необхідно відрізняти перерву в їх перебігу. Відмінність перерви у перебігу строку від його зупинення полягає у тому, що після їх перерви процесуальні строки починають обчислюватися знову з самого початку, а при

зупиненні - перебіг продовжується. Прикладом перерви перебігу строку є його перерва при пред'явленні виконавчого документу до виконання (ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження»).

Стаття 72. Наслідки пропущення процесуальних строків

1.Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

2. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

1. Коментована стаття встановлює важливе правило про процесуальну силу строків: пропуск встановленого законом або судом процесуального строку спричиняє для учасників процесу, як правило, неможливість здійснення даної процесуальної дії. Скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду і повертаються заявнику, якщо суд не знайде підстав для продовження або поновлення процесуального строку за клопотанням особи, що їх подала. Так, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, встановлені статтями 119 і 120 цього Кодексу, не сплатить суму судового збору, а також не оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ст. 121 ЦПК).

Стаття 73. Поновлення та продовження процесуальних строків

1. Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущений з поважних причин.

2. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ. Про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою.

3. Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання.

4. З питань, зазначених у цій статті, судом постановляється ухвала.

(Із змінами, внесеними згідно Ь Законом України від 16.03.2006р. N3S70-IV)

1. Коментована стаття визначає порядок продовження та поновлення процесуальних строків. Застосування правил про про­довження або поновлення строку залежить від виду строку. Якщо пропущено строк, призначений суддею або судом, то за заявою сто­

рони або іншої особи, яка бере участь у справі, суд може продовжити цей строк. Продовження строку являє собою надання нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений строк. У разі, коли процесуальна дія не вчинена в межах строку, встановленого законом, суд може поновити строк, якщо він пропущений з причин,визнаних судом поважними.

2. Питання про поновлення строку вирішується за заявою особи, що бере участь у справі, як правило, тим судом, де має бути вчинена процесуальна дія. Оскільки поновлення пропущеного строку полягає у тому, що суд дозволяє особі за наявності поважних причин пропуску вчинити ту дію, на вчинення якої законом встановлено строк, то одночасно з заявою про поновлення строку необхідно вчинити ту дію або подати той документ, відносно якого заявляється прохання. Але частина 3 коментованої статті у попередній редакції не зобов'язувала, а дозволяла вчинити дію або надати документ чи доказ. Тому автор у попередній редакції коментарю до неї указав на спірний характер цієї норми оскільки подання документів, наприклад, в інші строки буде означати, що суд не поновляв строк, який встановлений законом, а продовжував його, чого робити не можна. Сучасна редакція частини 3 цієї статті зазначає тепер, що тепер належить вчинити дію або подати документ. Це було б правильно, якби це відносилося лише до поновлення пропущеного строку. Але законодавець встановив це правило і відносно продовження пропущеного строку, що у реальному судочинстві здійснити, як правило, не можливо. Так, наприклад, суддя своєю ухвалою залишив позовну заяву без руху і надав позивачу строк на сплату судового збору. Якщо цей строк пропущено з поважних причин і позивач звертається із заявою про продовження строку, то як він може одночасно з цим здійснити дію, стосовно якої заявлено клопотання?

3. У судове засідання викликаються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, однак їх неявка не перешкоджає вирішенню питання про поновлення чи продовження строку за умови, що у

суду є достатні дані про належне повідомлення їх про час і місце розгляду заяви. Якщо суд задовольняє заяву про поновлення чи продовження строку, то така ухвала оскарженню не підлягає, оскільки вона не вирішує наперед головне питання справи, і навпаки, на ухвалу про відмову поновити чи продовжити пропущений строк може бути подано скаргу, оскільки такою ухвалою встановлюється перешкода у здійсненні права для осіб, які беруть участь у справі. Ухвали суду або судді з питань поновлення пропущених строків у тому і в іншому випадках мають бути мотивованими. На це особливо звертається увага у п. 16 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» (див. «Цивільний кодекс. Цивільний процесуальний кодекс України. Ухвали Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах». - К., 1999. - С 351).