6. Охарактеризуйте земельні ресурси України

Земельні ресурси являють собою сукупний природний ресурс поверхні суші як просторової основи для розселення і господарської діяльності. Згідно із класифікацією загального фонду України, що передбачає гос­подарське використання землі, всі земельні угіддя діляться на дві групи:

1)сільськогосподарські, які використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції: рілля, сінокоси, пасовища, бага­торічні насадження;

2)несільськогосподарські, тобто землі, які не залучені в сільськогоспо­дарське використання: землі населених пунктів, доріг, об'єктів про­мисловості, енергетики, ділянки під лісом, будівлями, болота.

Земельний фонд України = 60,4 млн. га. Найнижчий рівень землезабезпечення – Донецька, закарпатська, Івано-Франківська; найвищий – Вінницька, Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Чернігівська. С/г угіддя Полісся – 35%, Степу – 74%. Останні роки створюються багаторічні насадження, пасовища, сіножаті. Найбільші земельні площі на території Степового регіону — 27,3% від загальнодержавної площі землі, придатної для сільськогосподарського виробництва; на території Поліського регіону — 25,9%, Подільського Регіону — 18,4%. У загальній площі сільськогосподарських угідь най­більша їх частка (32%) зосереджена в Степовому регіоні. На території Поліського регіону ця площа складає 21,7%, на території Подільсько-^Го регіону — 20%. Площа ріллі на території Степового регіону складає •'4,2% від загальної площі ріллі, на території Поліського та Подільського Регіонів площа ріллі складає відповідно 21% від загальної площі ріллі.

Використання земельних ресурсів не відповідає вимогам раціонального природокористування. Проблеми: порушення ґрунтоутворення, ерозія (розораність, величезний вплив людини); погіршення якості ґрунтів, зниження родючості (велике техногенне навантаження, хімізація); забруднення радіонуклідами, важкими металами, пестицидами; заболочення, подвійне засолення, водна ерозія. Джерела забруднення: автомобільний транспорт, кольорова металургія, нафтова промисловість, звалища

5.Динаміка чисельності та статево-вікова структура населення України, регіональні особливості формування.

1991 р. вперше загальна чисельність померлих перевищила чисельність народжених. Лише завдяки перевищенню сальдо міграції над природним скороченням кількість населення продовжувала зростати: на початку 1993 р. вона досягла максимуму — 52,2 млн. осіб. починаючи з 1993 р. чисельність населення України зменшилася приблизно на 6 млн. осіб, або більше ніж на 11,2 %. За темпами скорочення населення наша країна займає одне з перших місць у світі.

Вікова структура населення. Уповільнення темпів зростання чисельності населення протягом 1970-х р. та перехід до депопуляції у 1993 р. став результатом старіння населення. В Україні його показники є одними з найбільших в Європі. Причини депопуляції:

• збільшенні абсолютної чисельності населення похилого віку;

• довгостроковому збереженні народжуваності, котре не забезпечує навіть простого відтворення поколінь, що призводить до невпинного скорочення питомої ваги дітей та молоді у складі населення і відповідного зростання частки осіб старшого віку;

• еміграції молоді;

• поширенні передчасної смертності молодого населення від нещасних випадків, травм, отруєнь тощо.

Показники старіння населення України з кожним роком продовжують зростати. нині населення України можна вважати надто старим (понад 16 %).

Середня тривалість життя населення України є однією з найнижчих в Європі — у 2006—2007 рр. вона становила близько 68 років (63 роки — для чоловіків і 74 роки — для жінок).

Статево-вікова структура відображає співвідношення між жінками і чоловіками в різних вікових группах. Більшість населення України становлять жінки (54%), чоловіків лише 46% від усього населення. Але у різних групах кількість чоловіків і жінок неоднакова. Пояснюється насамперед нижчою смертністю жінок, та війнами, міграцією за межі держави, що найбільше впливає на чисельність чоловіків. Наявну структуру населення України можна вважати несприятливою з точки зору тенденцій шлюбності та природного відтворення населення. Характерною особливістю сучасної вікової структури населення України є зниження частки дітей в загальній чисельності населення.

Чисельність населення України у віці, старшому за працездатний, щорічно зростає. це свідчить про старіння населення країни.

Найбільша диспропорція у бік чисельної переваги жінок та загального старіння населення характерна для Подільських та центральних областей України. Найбільш сприятлива статево-вікова структура населення у західних областях: Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Рівненській.