3. Тілесно-орієнтована терапія як засіб корекційного впливу в роботі практичного психолога.

Тілесно–орієнтована терапія – це група методів психотерапії, орієнтованих на вивчення тіла, усвідомлення клієнтом тілесних відчуттів, на дослідження того, як потреби, бажання і почуття проявляються у різних тілесних станах, і на навчання реалістичним способам вирішення дисфункцій у цій сфері. Тілесно–орієнтована терапія має певну схожість з гештальт-терапією оскільки також фокусується на взаємовідносинах між керівником групи і окремим учасникам, а потім звертається до підтримання іншими учасниками. У традиційних підходах тілесно–орієнтованої терапії розроблен ряд понять, до яких відносять поняття «енергія», «м’язова броня» та «грунт під ногами». Дихальні вправи є класичними елементами тілесно–орієнтованої терапії. Вони включають затримку дихання, розслаблення чи повне дихання, що сприяє розрядженню стриманих почуттів. Учасники груп тілесно–орієнтованої терапії зазвичай одягають легку спортивну одежу. Більшість груп тілесно-орієнтованої терапії включають фізичний контакт і групову взаємодію.

4. Доберіть діагностичні методики для обстеження рівня розвитку пам’яті та запропонуйте комплекс вправ на розвиток пам’яті.

Методики: 1. «Заучування 10 слів автор Лурія»; 2. «Тест на дослідження зорової пам’яті» Пропонуємо в продовж 1,5 хвилини роздивитися та запам’ятати малюнки. 3. «Тест на дослідження слухової пам’яті (арифметичний тест Векслера)» Повторити цифри у такому ж порядку. 4. Тест «об'єм зорової пам’яті» Показати 10 картинок 1 по 5-6 секунд та попросити назвати всі які запам’ятав. 5. Тест «об’єм слухової пам’яті Венгера» запам’ятати 10 слів. 6. Тест на впізнання Коган. Пропонується картинка на якій 9 малюнків, потів дитина має викреслити із малюнка на якому 25 картинок ті 9 які бачила, тобто упізнати їх.

Вправа: 1. Підготуйте декілька рядків з десяти знаків, цифр, букв, дитина має їх запам’ятати та відтворити. 2. «Пари картинок» Підберіть 7 – 8 карних картинок (дерево – ліс; чайник – чашка) дитина має запам’ятати картинки парного ряду, потім приберіть декілька, дитина має сказати, що прибрали. 3. «Пари слів» теж саме. 4. «Повторяйка» назвіть слово наприклад машина, дитина повторює слово машина та називає друге наприклад автобус, продовжувати доти доки не скінчиться цей ланцюг. 5. Заучування віршів, приказок, прислів’їв.

БІЛЕТ № 5

1. Психологія підлітка: соціальна ситуація розвитку: провідний вид діяльності, основні психологічні новоутворення, криза 13 років.

Психологічні особливості підліткового віку (10-15 років). Це період завершення дитинства і початку дорослості. Відбувається якісна перебудова особистості, змінюються стосунки з дорослими, підліток засвоює нові суспільні норми поведінки. Характерна невідповідність між новими потребами „напівдитини – напівдорослої людини” і застарілим ставленням до неї оточуючих. У цей час виникає криза 13 років, що виявляється в різкому протиставленні себе дорослим, внутрішній дисгармонії, потягу до самостійності. Провідною потребою стає вибіркове спілкування з однолітками. Спілкування як і в немовляти, стає провідною діяльністю, замінюючи в цьому плані навчальну діяльність. Основним чинником становлення особистості є спілкування. Психологічні новоутворення у цьому віці: 1. Прояв інстинкту стадності (групування, інтереси). 2. Бажання зайняти своє місце в колективі ровесників. 3. Бажання завоювати авторитет, визнання товаришів. 4. Орієнтація на вимоги колективу і його суспільну думку.

5. Підвищена увага і вимогливість до себе. 6. Схильність до гіперсоціалізації, прагнення до “дорослості”. Підлітковий вік пов’язаний з перебудовою всього організму дитини, зумовленою насамперед статевим дозріванням. Активація діяльності статевих та інших залоз внутрішньої секреції спричиняє інтенсивний фізичний, фізіологічний і психічний розвиток. Важливим психічним новоутворенням підліткового віку є розвиток всіх пізнавальних процесів, їх довільності. Підліток вже може самостійно організовувати свою увагу, пам’ять, мислення, уяву, регулювати власні емоційні процеси у відповідності з новими, вищими вимогами до них, пов’язаними навчальною діяльністю. Криза 13 років. Ламання старих психологічних структур, характерне для цього віку, призводить до справжнього вибуху непокори, зухвальства та невихованості. Це кризовий, перехідний період. Ця вікова криза виникає внаслідок найбільш інтенсивного розвитку біологічного і соціального функціонування людини, різкого підвищення чутливості до зовнішнього впливу середовища. Факт кризи означає настання якісно нового етапу психічного розвитку індивідуума з його новими мотивами поведінки і новими соціальними вимогами до нього. З усіх криз (1, 3, 7 років) найбільш гостра і тривала криза підліткового віку (пубертатний криз). Суттю кризи є домінування потреби самовираження і самоутвердження, яка в певних її проявах часто пригнічується через відсутність синхронності в психічному і соціальному розвитку підлітка. Найбільш виражені симптоми кризи: 1. Зниження продуктивності навчання і здатності до навчання, навіть у тих сферах. Це зумовлено переходом від конкретного до логічного мислення. 2. Негативізм, який виражається у сварках, порушеннях дисципліни.