10. Причини та наслідки впровадження ввізного та вивізного мита.

За економічним змістом і характером дії мито належить до вартісних ринкових регуляторів зовнішньоторговельного обороту, тобто, як будь-який інший непрямий податок, мито збільшує ціну товару і знижує його конкурентоспроможність. Саме із цим пов’язана суперечлива економічна природа мита: основною причиною його виникнення є потреба державного захисту національного виробника, проте підвищення завдяки миту цін на імпортні сировину та обладнання стримує розвиток національного виробництва в цілому.

Отже, мито як економічна категорія – це непрямий податок на товари та інші предмети й цінності, що переміщуються через митний кордон країни

Маневрування на міжнародній арені – політична функція мита. Ця функція все більше визнається серед розвинених країн і використовується з метою впливу на країни, що розвиваються. Механізм використання економічних важелів з метою впливу на політичну ситуація активно впроваджує, наприклад, Росія, яка є провідним експортером нафти, щодо ресурсозалежних країн пострадянського простору, зокрема Україна.

Забезпечення оптимального платіжного балансу – стимулююча функція мита. Через встановлення ефективного рівня оподаткування ввізним та вивізним митом уряд стимулює економіку країни до орієнтації на експорт (підтримання низького порівняно зі світовим рівнем цін), забезпечуючи зайнятість та стабільність національної грошової одиниці. Виконання митом стимулюючої функції є певного типу “лакмусовим папірцем”, що свідчить про високий рівень розвитку митно-тарифної системи країни, а також про підтримання оптимального співвідношення валютних доходів і витрат держави.

Формування раціональної структури імпорту та експорту – регулююча функція мита. В результаті встановлення мита підвищується рівень цін всередині країни, що, в свою чергу, призводить до накопичення капіталу всередині країни (а не відтоку її за кордон), а також темпи розвитку і норму прибутку в окремих галузях економіки, стимулюється, або стримується (в разі необхідності скорочення споживання іноземних товарів з метою підтримання позитивного сальдо платіжного балансу) споживчий попит

Основні цілі застосування імпортного мита — це:

• створення сприятливих умов для розвитку національного виробництва;

• регулювання конкурентного впливу іноземних товарів на ринок України з метою встановлення добросовісної конкуренції;

• вплив на господарську діяльність і соціальну обстановку як складової механізму ціноутворення;

• формування раціональної структури споживчого ринку, яка грунтується на збалансованій пропозиції внутрішніх та зовнішніх ресурсів, а також на ескалації митного тарифу;

• захист окремих галузей економіки від можливого заподіяння їм суттєвих збитків від іноземних виробників:

• збільшення дохідної частини Державного бюджету;

• структурній перебудові економіки України;

• сприяння оптимізації співвідношення експорту та імпорту держави, валютних витрат і надходжень, досягненню оптимального торговельного балансу;

• вирішення торговельно-політичних цілей у взаємовідносинах з іноземними державами, їхніми союзами та групами, тобто використання митного тарифу з метою поступок на міжнародних переговорах.

Оскільки експортне мито -- вартісна категорія, то при аналізі його застосування можна використати методику, запропоновану при дослідженні мита загалом, тобто критерієм домінування певної функції є співвідношення між національними та світовими цінами на конкретний товар. Товари експортуються, коли співвідношення між цінами сприятливі на користь ціни національного виробника. Якщо ставка експортного мита більша за різницю між цінами, то мито виконує протекціоністську функцію. Якщо рівень експортного мита базується на різниці між національними цінами та світовими, то домінантою є фіскальний ефект. У разі ж, коли ставка вивізного мита є незначною порівняно з наявною різницею між цінами, то використовується даний захід як регулятор експортних операцій.

Існує декілька причин застосування експортного мита з метою захисту національного ринку. Введення митного тарифу на експорт вважають доцільним у тому разі, коли ціна на певний товар перебуває під адміністративним контролем держави і утримується на рівні нижче світової шляхом виплати субсидій виробникам. У даному разі обмеження експорту розглядається державою як необхідний захід для підтримання достатньої пропозиції на внутрішньому ринку і запобігання надлишковому експорту товарів, які субсидуються.