21. Усне мовлення – це слухове сприймання певної інформації.

За допомогою усного мовлення спілкування і обмін думками відбувається безпосередньо. За характером спілкування усне мовлення – діалогічне, має ряд лексичних особливостей.

В усному мовлення широко використовуються додаткові засоби висловлення: інтонація, жести, що надають відтінок переконливості та емоційності.

Звичайна сфера застосування усного мовлення – бесіда, розмова.

До усного ділового мовлення ставляться такі вимоги:

точність у формулюванні думки, недвозначність; логічність; стильність; відповідність між змістом і мовними засобами; відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення; відповідність між мовними засобами та стилем викладу; вживання сталих словосполучень; різноманітність мовних засобів; доречність; виразність дикції; відповідність інтонації мовлене вій ситуації.

22. Одним з різновидів ділового спілкування є телефонна розмова. Вона розширює, прискорює ділові контакти, дає можливість оперативно передати чи прийняти певне повідомлення.

Етика телефонної бесіди передбачає ввічливість і доброзичливість тону. Телефоном не варто говорити занадто голосно, так само й пошепки — вас мають почути на іншому кінці дроту. І хоча розмову з незнайомою людиною спланувати досить важко, однак і ця бесіда має відбуватися згідно із загальними вимогами: взаємне представлення, введення співрозмовника в курс справи, обговорення проблеми, лаконічність висловлювань, точність формулювань, чіткість дикції, завершальні слова. Розмова по телефону має бути спокійною, розбірливою, чемною, лаконічною.

23. переговори являють собою спільну діяльність одного суб'єкта з іншим, що веде до ефективного вирішення спірних питань і суперечностей з оптимальним урахуванням потреб обох сторін.

переговорний процес — це справа двох суб'єктів взаємодії, кожен з яких керується своїми цілями, інтересами, завданнями, намірами. Мета їх — знайти взаємоприйнятне рішення, уникаючи крайньої форми прояву конфлікту.

Зазвичай переговори виконують різні функції.

Інформаційно-комунікативну, яка сприяє обмінові інформацією, поглядами, налагодженню нових зв'язків. Регулятивну, котра передбачає встановлення певної взаємодії діяльності.

Координаційну, що спрямована на узгодження на переговорах, упорядкування спільної дій між учасниками переговорів, на приведення їх до відповідності, встановлення взаємозв'язку між суб'єктами переговорного процесу.

Контрольну, яка передбачає перевірку виконання досягнутих раніше угод.

Такі позиції передбачають два підходи до переговорів:

конфронтаційний, який базується на упевненості, що основною метою переговорів є перемога як найповніше досягнення власної мети;

партнерський, котрий має за мету зрозуміти, що стоїть за позицією партнера, разом з ним проаналізувати проблему і знайти оптимальні варіанти вирішення суперечності.

Переговорний процес може мати кілька етапів: взаємне уточнення інтересів, поглядів, концепцій і позицій учасників; обговорення проблеми (висунення аргументів на підтримку своїх поглядів, пропозицій, альтернатив, їх обґрунтування); узгодження позицій і вироблення домовленостей.

24. Діловодство - це діяльність, яка охоплює питання документування і організації роботи з документами в процесі здійснення управлінських дій. Головним завданням діловодства є забезпечення швидкої і ефективної роботи підприємства, установи чи організації.

Складові частини діловодства - система документації, система документування, організація роботи з документами.

Система документації - це сукупність документів, взаємопов'язаних між собою таким чином, що являють собою єдине ціле із своїми специфічними рисами. Система документування - це сукупність процесів і прийомів створення всієї документації в установах, на підприємствах, в організаціях, в ході здійснення ними своїх функцій. Документування охоплює всі операції по складанню, погодженню, затвердженню, оформленню і виготовленню документів.

Адміністративне (загальне) діловодство – це операції з документування розпорядчої і виконавчої діяльності організації чи підприємства.

Спеціальне діловодство – це робота з документами, специфічними для кожної із функцій управління, а також для таких областей діяльності як транспорт, зв’язок, статистика, юриспруденція, військова справа.

25. Уніфікація - це встановлення єдиного комплексу видів і різновидів управлінських документів для аналогічних управлінських ситуацій, єдиних форм та правил складання та оформлення документів. Реквізит - це обов’язковий елемент, який властивий кожному окремому виду документа (дата, підпис, адреса, заголовок тощо). Формуляр зразок - єдина модель побудови комплексу документів, яка встановлює сукупність реквізитів, властивих документам цього комплексу, розташованих у встановленій послідовності.

Класифікація  документів  -  це  поділ їх на класи за найбільш загальними   ознаками  схожості та відмінності.   Мета класифікації полягає в підвищенні оперативності роботи апарату управління та відповідальності    виконавців.    У   поточній   роботі   класифікацію документів здійснюють на етапі групування їх у справи.

За способом фіксації інформації: письмові,   графічні, фото-   й   кінодокументи   -   фонодокументи

За змістом організаційно-розпорядчі документи (ОРД) - це управлінська документація, що слугує способом здійснення та регулювання процесів управління. організаційні (положення, інструкції, правила, статути, тощо);

розпорядчі (постанови, рішення, розпорядження, вказівки тощо);

довідково-інформаційні (довідки, протоколи, акти, пояснювальні та службові записки, з кадрових питань (заяви, накази по особовому складу, особові картки, трудові книжки, характеристики тощо(;

особові офіційні ( пропозиції, заяви, скарги, автобіографії, розписки, доручення тощо).

За   назвою   :    накази,    протоколи,    положення, вказівки, розпорядження,   інструкції,   правила,   статути,   звіти, ордери,

За видами: типові,   трафаретні, індивідуальні, За складністю: прості, складні,

За місцем складання:внутрішні,   зовнішні,

За терміном виконання:термінові нетермінові, За походженням службові,   офіційно-особисті,

За гласністю документи бувають:

звичайні; таємні; конфіденційні та інші.

За юридичною силою документи поділяються на:

справжні (істинні), фальшиві (підроблені),

За стадіями виготовлення розрізняють такі документи: оригінали, копії .

Уніфікація - це встановлення єдиного комплексу видів і різновидів управлінських документів для аналогічних управлінських ситуацій, єдиних форм та правил складання та оформлення документів. Стандартизація - це форма юридичного закріплення проведеної уніфікації.

26. Уніфікація документів проводиться з метою скорочення застосованих документів, типізації їх форм, зниження трудомісткості обробки, досягнення інформаційної сумісності різних систем документації за сумісним функціями управління, більш ефективного використання обчислювальної техніки.

Ряд документів, які видаються органами державної влади та державного управління, мають склад реквізитів, який впроваджено в законодавчих актах. Наприклад, паспорт, трудова книжка, акти громадянського стану.

При розробці стандартів на систему документації перш за все визначається максимальний склад реквізитів документів, які входять до системи, і кожному реквізиту відводиться точно зазначене місце на аркуші паперу.

Реквізити в документі розміщують з урахуванням послідовності операцій його підготовки, оформлення, виконання.

Текст - головний реквізит документа. При складанні тексту документа мають виконуватися вимоги, найголовніші з яких - достовірність та обов'язковість змісту, нейтральність тону, повнота інформації та максимальна стислість, що досягається викиданням осіб, які не несуть смислового навантаження.

27. Наукові тексти останніх 25-30 років засвідчують свідоме, навмисне ускладнення стилю мови науки, за яким відчувається бажання зробити її недоступною для непосвячених, через що ускладнюються очевидні і прості речі.

Сьогодні якість наукової інформації пов’язують з формою, стилем викладу, з виявом авторської мовної індивідуальності, з орієнтацією на читацьку аудиторію. Нарешті, здається, всі визнають, що форма сучасного наукового твору — це не тільки, і навіть не стільки естетична проблема, — вона визначає дієвість публікації. Отже, нові умови висувають нові вимоги, диктують новий науковий стиль.

28. Твір - це продукт мовної діяльності людини, найчастіше закріплений у тексті. Текст - це лише графічно-знакова фіксація твору.

До таких ознак варто віднести архітектоніку тексту, його структурованість і системність, цілісність, просторово-часову дискретність.

Архітектоніка тексту. Це його будова, форма, виражена шрифтовими й нешрифтовими засобами, у вигляді певного співвідношення між елементами й одиницями тексту.

Структурованість і системність тексту. Структурованість - це ознака тексту, яка виражає наявність певних зв'язків між елементами та одиницями тексту. Системність - ознака, що вказує на існування певних елементів та одиниць тексту, між якими існують зв'язки.

Цілісність. Текст є викінченою графічно-знаковою формою, що сприймається як єдине ціле, яке характеризується межею сприймання:

Просторово-часова дискретність. Текст, що розташований на двох і більше матеріальних носіях, є просторово розірваним (дискретним).

Елементами тексту слід вважати рубрики, основний текстовий блок

До одиниць тексту належать: переліки, цитати, посилання, дати, числа, скорочення, знаки, власні назви, умовні позначення.

Є різні види текстів: віршований, драматичний, прозовий, таблиці і виводи, нотний, формульний, бібліографічний; покажчики, реферати, епіграф, присвята, колонтитули, титульний текст тощо.

Функції,без яких не обходиться жоден текст, - це контактна та організуюча.

Контактна функція тексту. Якщо звичайний канал зв'язку починає працювати з того моменту, як його ввімкнули, то канал соціального зв'язку для "зняття трубки" вимагає, щоб текст привернув увагу адресата і був оцінений ним як цікавий.

Організуюча функція тексту. Контакт увімкнений. Але людський канал зв'язку легко вимикається - увага стомлюється і слабне, її заколихують монотонні збудники, губиться канва думки.

Функція формування поглядів. Цю функцію найчастіше виконують тексти теоретичного характеру (у журналістиці - статті, кореспонденції).

Аферентна функція. Цю функцію найчастіше виконують тексти так званого інформаційного жанру. Основне завдання цих текстів -- дати інформацію читачеві, яку він використає для прийняття певних рішень у межах задоволення власних або суспільних потреб.

Заклична функція. Цю функцію виконують тексти переважно агітаційного характеру.

29. Науко́вий стиль мо́влення використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової дослідницької діяльності. Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів.

Сфера використання наукового стилю — наукова діяльність, науково-технічний прогрес, освіта.

Основне призначення — викладення наслідків досліджень про людину, суспільство, явища природи, обґрунтування гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація й систематизація знань, роз'яснення явищ, активізації інтелекту читача для їх осмислення.