Блок 8. Операції банків із забезпечення фінансової стійкості

При проведенні тренінгу студент отримує від викладача тренінгові завдання по формі додатків П1, Р1, С1, Т1, що в електронному вигляді надаються в НТБ. В завданні вказуються вихідні дані.

В процесі виконання завдання студент керується вимогами Положень про формування відповідних резервів.

Завданнями передбачено перелік відповідних активів (кредитний портфель, портфель цінних паперів, розшифровка дебіторської заборгованості) чи перелік статей залучених коштів, за якими необхідно сформувати резерви та визначити розмір обов`язкових резервів. Завдання 1-4 передбачені відповідно додатками П1, Р1, С1 та Т1, що в електронному вигляді надаються в НТБ. Отримавши завдання, самостійно вибирає необхідні дані для його виконання.

Завдання 1 (Додаток П1) з формування резервів під кредитні операції передбачає визначення і формування резерву за кожною кредитною операцією, що входить до кредитного портфеля. Комерційні банки зобов'язані створювати резерви для відшкодування можливих втрат за основним боргом і процентами за всіма вида­ми наданих кредитів у національній та іноземній валютах, у тому числі за депозитами, кредитами іншим банкам, суб'єктам госпо­дарювання (овердрафт, ураховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), за наданими гарантіями та поручительствами (авалі), зобов'язаннями з кредитування. Резерв створюється у валюті заборгованості за кредитом.

Не створюється резерв за бюджетними кредитами, а також за кредитами та депозитами між установами в системі одного коме­рційного банку. Резерв використовується на покриття безнадійної заборгова­ності, яка виникла від кредитної діяльності банку. Розмір резер­ву визначається відповідно до загальної суми всіх кредитів, кла­сифікованих за ступенем ризику і з урахуванням коефіцієнтів ризику.

Розрізняють резерв під стандартну та нестандартну кредитну заборгованість.

Нестандартна кредитна заборгованість включає кредити під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні кредити.

Резерв під стандартну кредитну заборгованість ураховується комерційним банком під час розрахунку розміру капіталу та від­повідних економічних нормативів, установлених Національним банком України.

Визначаючи розмір резерву, комерційні банки здійснюють класифікацію виданих кредитів і депозитів та оцінюють кредитні ризики з урахуванням таких чинників:

• фінансового стану позичальника;

• стану обслуговування позичальником кредитної заборгова­ності;

• рівня забезпечення кредитної операції.

Критерії оцінювання фінансового стану клієнтів-позичальників установлюються кожним комерційним банком самостійно з урахуванням вимог Положення про резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків та рекоменда­цій Національного банку України. Ці критерії мають бути обґру­нтованими, технічно виваженими і встановлюватися на основі аналізу балансів у часі та звітів про фінансові результати діяль­ності клієнтів-позичальників.

Методика оцінювання фінансового стану позичальника регла­ментується окремим положенням, затвердженим правлінням ко­мерційного банку.

Варто мати на увазі, що резерви під стандартні і нестандартні кредити обліковуються на різних балансових рахунках, а також формуються за рахунок різних джерел (стандартні – за рахунок прибутку, нестандартні – за рахунок валових витрат).

Комерційний банк оцінює фінансовий стан позичальника і пе­рспективи повернення кредитів та депозитів перед наданням йо­му кредиту чи депозиту.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспек­тив його розвитку підприємства класифікують за такими катего­ріями:

• • клас «А» — фінансова діяльність дуже успішна і дає змогу погашати основну суму кредиту та проценти за нею у встановле­ні строки. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова ді­яльність і надалі здійснюватиметься на такому самому високому рівні

• клас «Б» — фінансова діяльність добра або дуже добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні протягом три­валого часу;

• клас «В» — фінансова діяльність задовільна, але спостеріга­ється чітка тенденція до погіршення;

• клас «Г» — фінансова діяльність погана, і спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів;

клас «Д» — фінансова діяльність свідчить про збитки, і оче­видно, що ні основна сума кредиту, ні проценти за нею не мо­жуть бути

Механізм визначення резерву під кредитні операції такий. На початковому етапі банк визначає чистий кредитний ризик шляхом зменшення валового кредитного ризику (суми заборгованості за кредитом) на розмір забезпечення, скоригованого на коефіцієнт, передбачений Положенням про резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Коефіцієнт прийняття забезпечення залежить від категорії кредитної заборгованості (стандартна, під контролем, субстандартна,сумнівна чи безнадійна) та виду забезпечення та його ліквідності. Далі сума резерву визначається шляхом добутку отриманого чистого кредитного ризику на коефіцієнт (відсоток резервування) за певною категорією операції).

Розрахункова сума резерву співставляється з раніше сформованим резервом і визначається сума доформування чи розформування резерву шляхом здійснення відповідних проводок. Розрахунок здійснюється по формі додатку П3.

Завдання 2 (Додаток Р1) з формування резервів під дебіторську заборгованість передбачає визначення і формування резерву за кожною операцією, що послужила виникненню заборгованості.

Перелік дебіторської заборгованості, за якою банк формує резерв, визначений у розділі 2 додатку Р2.

Щомісячно, станом на перше число місяця, наступного за звітним, проводиться інвентаризація дебіторської заборгованості та її класифікація за групами ризику залежно від строків обліку на балансі, а також з урахуванням строків погашення, передбачених договорами або правилами здійснення розрахунків, що встановлені законодавством України.

На підставі результатів інвентаризації оформляється зведена таблиця з розбивкою дебіторської заборгованості за групами ризику у відповідності з якою формується резерв під дебіторську заборгованість по формі додатка Р3.

Сума дебіторської заборгованості, що віднесена до I групи ризику, вважається стандартною. Дебіторська заборгованість, що віднесена до II - IV груп ризику, вважається нестандартною.

Резерв під дебіторську заборгованість за відповідною групою ризику формується з урахуванням кількості днів прострочення за відповідним коефіцієнтом, але не меншим, ніж передбачено за загальним строком обліку на балансі.

Для визначення розміру резерву сума дебіторської заборгованості, класифікованої за групами ризику, зважується на відповідний коефіцієнт резервування:

Після визначення розрахункової суми резерву на звітну дату, проводиться її порівняння з сумою сформованого резерву на попередню звітну дату, після чого визначається необхідність в коригуванні резерву (збільшені / зменшені).

Формування резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості здійснюється у повному обсязі (в межах розрахункової суми) незалежно від розміру доходів банку до дати надання місячного балансу.

Завдання 3 (Додаток С1) з формування резервів за портфелем цінних паперів включає дані щодо портфеля цінних паперів банку на певну дату.

Для розрахунку резерву за операціями з цінними паперами Банк (уповноважений працівник відділу цінних паперів казначейства) здійснює перегляд цінних паперів, які класифіковані до портфеля на продаж і портфеля до погашення, не рідше одного разу на місяць з дати визнання їх на балансі.

Уповноважений працівник відділу цінних паперів визначає нестандартні цінні папери, під які мають створюватися резерви:

- за результатами аналізу фінансового стану емітентів, поточної вартості цінних паперів, грошових потоків і доходів за цінними паперами;

- на підставі наявної в розпорядженні Банку інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку.

Розрахунок резерву за операціями з цінними паперами здійснюється залежно від їх класифікації до відповідного портфеля та методу визначення балансової вартості.

Банк здійснює розрахунок та формування резерву під цінні папери щомісяця в повному обсязі, незалежно від розміру доходів за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановленого строку подання оборотно-сальдового балансу.

Сума резерву за операціями з цінними паперами визначається шляхом співставлення балансової та справедливої вартості (суми очікуваного відшкодування) за кожним пакетом цінних паперів по формі розрахунку, що наведений у додатку С3. Визначена різниця і є сумою резерву. У випадку від`ємної різниці резерв не формується.

Розмір фактично сформованого резерву за операціями банку з цінними паперами контролюється уповноваженою особою ВЦП за даними оборотно-сальдового балансу.

Формування резерву здійснюється у валюті номіналу цінного папера

Завдання 4 (Додаток Т1) з формування банком обов`язкових резервів включає дані щодо залучених банком коштів та залишки коштів банку на кореспондентському і спеціальному рахунку в НБУ. Вказані дані подані на кінець кожного дня місяця (періоду резервування).

Механізм визначення розміру обов`язкових резервів полягає в визначенні середнього залишку залучених коштів за кожним рахунком залучених коштів, добутку їх на відповідний норматив резервування (Додаток Т2), та визначення загальної суми обов`язкового резерву. Визначена таким чином сума співставляється з залишком коштів на спеціальному рахунку банку в НБУ та визначається сума коригування (додаток Т3) .

Варто мати на увазі, що обов`язковий резерв розраховується у національній валюті за залученими коштами банку у всіх видах валют за офіційним курсом НБУ. Сума обов`язкового резерву зберігається на спеціальному рахунку банку в НБУ. До суми залучених коштів, що підлягають включенню в розрахунок резерву, відносяться також міжбанківські депозити.

Рахунки для обліку операцій відкриваються студентом в процесі проведення тренінгу. Номери аналітичних рахунків при відкритті розраховуються шляхом додавання до чотиризначного номера балансового рахунку тризначного порядкового номеру рахунку.

Схема бухгалтерських проведень здійснюється відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України [39] та інших нормативних документів НБУ.

13