4.3. Державне підприємство "Служба міжнародних автомобіль­них перевезень"

Державне підприємство "Служба міжнародних автомобіль­них перевезень" проводить контроль за здійсненням міжнарод­них перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транс­портом у пунктах пропуску через державний кордон України та в пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт".

ДП "СМАП" створено за рішенням МТЗУ у жовтні 2005 року. Підприємство має центральний апарат у Києві, 58 відді­лів у пунктах пропуску через державний кордон, 27 пунктів ви­дачі дозволів (ПВД).

Відповідно до свого Статуту ДП "СМАП" виконує такі фун­кції:

1. Контроль за виконанням перевізниками вимог міжнарод­них договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

2. Контроль технічного, санітарного та екологічного стану транспортних засобів, шо впливає на безпеку руху, екологію та санітарні норми.

3. Перевірка вагових і габаритних параметрів транспортних засобів.

4. Облік автомобільних транспортних засобів, які здійсню­ють міжнародні перевезення пасажирів і вантажів.

5. Перевірка транспортно-експедиторської документації та ліцензій на здійснення міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

6. Контроль та оформлення дозвільних документів на між­народні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Система оформлення та видачі дозвільних документів в Ук­раїні, що була розроблена та впроваджена підприємством, є однією з найефективніших в Європі, оскільки оформлення здій­снюється по факту прибуття автотранспортних засобів у пункт пропуску, на відміну від більшості країн, де дозвільні докумен­ти розподіляються серед перевізників та видаються на "руки" на початку календарного року без урахування потреби.

Підприємство активно працює над питанням збільшення квот ліцензій ЄКМТ, які дозволяють протягом року здійсню­вати вантажні перевезення без оформлення додаткових доку­ментів. Розробляються проекти попереднього розподілу дефі­цитних дозвільних документів, зокрема, до таких країн, як Угорщина та Італія. Введено практику попередніх заявок на до­звільні документи країн, які мають обмежені річні квоти (Ав­стрія, Азербайджан, Білорусія, Вірменія, Греція, Казахстан, Ро­сія, Туреччина, Угорщина, Узбекистан, Фінляндія, Швеція).

Оформлення, видача і облік дозволів у підрозділах СМАП здійснюється з використанням комп'ютерного програмного забезпечення без журнальної реєстрації, у розрізі кожної краї­ни, виду іноземного дозволу та перевізника.

Передача дозволу іншому перевізнику або здійснення будь-яких виправлень у ньому забороняється.

ДП "СМАП" щоденно через засоби масової інформації та мережу Інтернет інформує перевізників про кількість наявних дозволів, їх використання і про встановлені випадки порушень та їх наслідки.

4.4. Європейська угода щодо роботи екіпажів транспортних за­собів

Європейська угода щодо роботи екіпажів транспортних за­собів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення ЄУТР (Agreement Concerning the Work of Grews of Vehicle Engaged in Inte­rnational Road Transport AETR) розроблена в рамках KBT 9ЕК ООН, підписана в Женеві 1 липня 1970 р., набула чинності 5 січня 1976 р. У розробці ЄУТР брала участь Міжнародна ор­ганізація Праці ООН. Україна приєдналась до ЄУТР Законом України "Про приєднання України до Європейської угоди що­до роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують між­народні автомобільні перевезення" від 7 вересня 2005 року; Угода чинна для нашої країни з 7 червня 2006 р.

Сфера застосування

Конвенція ЄУТР застосовується на території кожної до­говірної сторони, до кожного міжнародного автомобільного пе­ревезення, яке здійснюється транспортним засобом, зареєстро­ваним на території будь-якої договірної сторони (договірна сторона — це країна, яка підписала чи приєдналася до Конвенції ЄУТР. Зараз таких країн уже 40 — практично вся Європа).

Угода містить вимоги, які повинні виконувати водії транс­портних засобів, що здійснюють міжнародні автомобільні пе­ревезення.

Угода направлена на підвищення безпеки дорожнього руху і установлює членам екіпажів транспортних засобів щоденну тривалість керування транспортним засобом, максимальний час безперервного керування, максимальну тижневу і двотиж­неву тривалість керування, тривалість щоденного і щотижнево­го відпочинку водіїв. При порушеннях режиму праці і відпо­чинку застосовують штрафні санкції аж до призупинки вико­нання перевезення.

Угода визначає, що кожна країна-учасниця Угоди буде за­стосовувати на своїй території до міжнародних автомобільних перевезень, які здійснюються транспортними засобами країн-не-учасниць, положення не менш строгі, ніж викладені в Угоді.

За Угодою, під час міжнародного перевезення водії повинні дотримуватися режиму праці, відпочинку і керування транс­портним засобом, установленого державним законодавством у тому районі, де вони зазвичай працюють. Однак жодна країна не може вимагати додержуватися приписань її державного за­конодавства, якщо вони являються більш строгими, ніж викла­дені в Угоді. Якщо національні приписання менш сурові, ніж положення ЄУТР, то виконуються положення Угоди.

Конвенція ЄУТР не застосовується до перевезення вантажів транспортними засобами:

— повна маса яких не перевищує 3,5 тонн;

— конструкція і оснащення яких придатне для перевезення не біль­ше 9-ти осіб, враховуючи водія (наприклад, якщо автомобілі типу Mersedes-207, VW-Transporter, то можна не дотримуватися Конвенції ЄУТР);

— які використовуються збройними силами, органами цивільної оборони, пожежної служби та силами, відповідальними за підтри­мання громадського порядку;

— які використовуються службами каналізації, водо-, газо- і елект­ропостачання, телеграфного і телефонного зв'язку, радіо- і телебачення, захисту від повені, для технічного обслуговування та прибирання сміття, для перевезення пошти, для виявлення радіо- і телепередавачів і приймачів;

— які використовуються під час надзвичайних ситуацій або ряту­вальних операцій;

— які використовуються для медичних цілей;

— які перевозять обладнання для цирків чи ярмарок з атракціо­нами.

У 1992 році набрала чинності поправка до ЄУТР, яка перед­бачає обов'язкову наявність на транспортних засобах, що вико­нують перевезення у міжнародному сполученні, контрольних пристроїв — тахографів, що забезпечують автоматичну реєстра­цію часу керування транспортним засобом, часу відпочинку, швидкості, пройденої відстані та інших параметрів. Поправка пе­редбачає відмову від заповнення особистої контрольної книжки.

Водії, які виконують міжнародні перевезення, повинні мати посвідчення професійної придатності, визнані однією з дого­вірних сторін.

Мінімальний вік водіїв, які допускаються до міжнародних перевезень, повинен становити:

— 18 років — для транспортних засобів з допустимою пов­ною масою £ 7 тонн;

— 21 рік — для інших транспортних засобів;

— 21 рік — для перевезення пасажирів.

Якщо до складу транспортних засобів входить більш ніж один причеп (напівпричіп) або їх максимальна маса перевищує 20 т, то здійснення міжнародних перевезень повинно викону­ватися екіпажем з двох водіїв, або із заміною водія, якщо відстань перевезення перевищує 450 км.

Облік роботи водіїв-міжнародників передбачає 4 типи часу:

— час керування транспортним засобом — це період часу, коли водій виконує свої безпосередні обов'язки — керує автомобілем;

— час робочий активний — це той час, коли автомобіль пе­ребуває у загальмованому стані, а водій не виконує своїх безпосередніх обов'язків, але зайнятий фізичною працею (ремонт і обслуговування автомобіля, заправка, мийка, участь у вантажних роботах);

— час робочий пасивний — це час, коли водій не зайнятий фізичною працею, але не може покинути своє робоче місце (присутність при вантажних роботах, очікування оформлення товарно-транспортних і митних докумен­тів);

— час відпочинку — це час, коли автомобіль знаходиться на стоянці, водій відпочиває в готелі, мотелі або в кабіні автомобіля, якщо вона обладнана спальним місцем.

На рисунку вказані умовні позначення типів часу (викори­стовуються як в особистій контрольній книжці, так і в тахо­графах усіх типів та моделей).

Кожен водій повинен дотримуватися таких чотирьох прин­ципів:

— період керування між двома послідовними періодами що­денного відпочинку не повинен перевищувати 9 год.

— після шести щоденних періодів керування водій повинен отримати щотижневий відпочинок.

— загальний період керування протягом будь-яких двох тижнів не повинен перевищувати 90 год.

— після керування протягом 4 год. 30 хв. водій повинен зробити перерву принаймні на 45 хв.

Для зручності користування вимоги ЄУТР, відповідно до положень Постанови ЄС 561/2006, прийнятої у 2006 р., та По­правки №6, шо вводиться з 20 грудня 2009 р., зведено в табли­цю обліку часу за кермом і часу відпочинку.

Таблиця 8. Облік часу за кермом і часу відпочинку

Час	Вимоги	Примітка
Щоденний час за кермом (1 водій)	Норма: до 9 год. що­денного керування за цикл 24 год.	Подовжений: дозволяється до 10 год. два рази на тиждень
Щоденний час за кермом (2 водії)	Максимум до 10 год. для кожного водія за цикл 30 год.	Водії змінюють один одного кож­ні 4 год. 30 хв. і в кінці — через 1 год. Залишається 10 год. з 30-ти для відпочинку, 9 з яких можна використати для неперервного від­починку
Перерви	Безперервно 45 хв. піс­ля періоду керування протягом 4 год. ЗО хв.	45 хв. можуть бути розділені тіль­ки на 15 хв. і наступні 30 хв.*
Щоденний відпочинок (1 водій)	Норма: 11 безперер­вних годин протягом кожних 24 год.	Розділений на частини: перша — не менше 3 год. і друга — безпе­рервно 9 год.; Скорочений: 9 без­перервних годин три рази на тиж­день, без подальшої компенсації
Щоденний відпочинок (2 водії)	9 неперервних годин протягом кожних ЗО год. після щоденного або щотижневого від­починку	Може бути використаний в авто­мобілі, якщо він забезпечений спальним місцем і перебуває на стоянці
Щотижневий час за кермом	До 56 год. під час шести періодів щоденного керування	До 90 год. протягом двох тижнів **
Щотижневий відпочинок	Норма: 45 послідов­них годин після шес­ти щоденних періодів керування	Скорочений: мінімум до 24 нас­тупних годин; за 2 послідовних тижні водій може мати відпочи­нок (45+24) год. з компенсацією перед кінцем третього тижня
Контроль	Водій пред'являє інс­пектору реєстраційні листи за поточний ти­ждень та попередні 15 днів, а з 20.03.2010 — за поточний та попе­редні 28 днів	Транспортне підприємство несе відповідальність за порушення, скоєні водієм, навіть якщо воно здійснено на території іншої дер-жави-члена Угоди або третьої країни

* Протягом перерв водій не може виконувати ніякої іншої роботи, на­приклад, завантажувати чи розвантажувати автомобіль або ремонтувати його. Під час перерви водій може зі своїх професійних обов'язків здій­снити тільки контроль за автомобілем та вантажем (зовнішній огляд, на­явність і стан пломб). Проте час очікування і час, не використаний для керування і проведений у транспортному засобі, шо рухається, перебуває на поромі або потязі, не вважається іншою роботою і може розглядатися як перерва-

** У випадку керування двома водіями відпрацювання максимального часу за кермом — 90 год. за два тижні — можлива лише при режимі керу­вання протягом 5 послідовних періодів по 30 год. Кожен водій відпра­цьовує по 45 год. керування, потім перерва 24 год. і знову повтор цього циклу. Відпочинок 24 год. прийнятний, оскільки він містить 9 год. що­денного відпочинку з останнього 30-голинного циклу.

Винятки. У виняткових випадках (форс-мажор, ДТП, не­щасний випадок) за умови дотримання безпеки руху водій мо­же відступити від положень, що регламентують тривалість ке­рування і відпочинку екіпажу, у тій мірі, в якій цього потребує забезпечення безпеки людей, транспортного засобу або ванта­жу, а також для досягнення підходящого пункту зупинки.