Ситуація.

«У вас дивна манера робити зауваження на уроці, — говорила завуч молодій вчительці. — Ось наприклад: «Гриднін, грецький профіль Березовецької, звичайно, гідний уваги, але не на уроці». «Сергієнко, ти ризикуєш замучити до смерті сусідку своїми інтелектуальними розмовами».

— Що ж тут кримінального? — заперечила вчителька. — Бачте, — продовжила вона голосно, щоб її чули всі присутні в учительській, — я не вважаю за потрібне загравати з учнями, опускатися до їх рівня. Може, я помиляюсь. Але душевний контакт на уроці — це, даруйте, маніловщина. У когось такий контакт можливий, але я думаю, що він лише заважає на уроці. Він перевантажує стосунки додатковими емоціями й послаблює вчительську вимогливість.

1. Проаналізуйте розмову завуча з учителькою. Хто з них має рацію?

2. Яка ваша думка? Які педагогічні вимоги мають бути в основі зауважень учителя на уроці та його стосунків з учнями?

Ситуація 7. Улюблений учитель.

— Я не розумію педагогів, які дозволяють собі зриватися на крик, — говорить Олександра Юріївна. — Доброзичливість має бути професійною якістю вчителя.

Вона часто розпочинає урок так: «Любі мої, добрий день!» Ось і зараз привітала учнів так само. Бачу, як спалахують радістю дитячі очі, розпростуються спини. Атмосфера надзвичайної розкутості, що, однак, зовсім не означає розхлябаності, володарює на уроці. Нема й сліду напруженості, з якою, буває, учні чекають, кого ж учитель викличе. Навпаки, на кожне запитання піднімається ліс рук. Намагаюся докопатися, в чому ж причина такої активності учнів. Особливі методи, форми роботи? Очевидно, річ в іншому — в ставленні до дітей, в особливому такті, в шанобливому тоні.

— Сідай, Сашо, на цей раз «чотири», — говорить Олександра Юріївна і докладно пояснює, за що знижує оцінку. Здавалося б, дрібниця. Та чи не з таких-от дрібниць виникає контакт учителя й учнів.

Одним за одним підходять діти до дошки. І всі відповідають чітко, відчувається, що захоплені предметом. Виявляється, тут все ж таки є маленька хитрість учительки. Це вона просить учнів під час відповіді стежити за голосом, жестами, поставою, щоб відповідь була не лише правильною, а й гарною — тоді весь клас слухатиме її з задоволенням. Це звичайно своєрідна гра, та п’ятикласники дуже добре на неї відгукуються.

І щоразу біля дошки — розумно зрежисована вистава. Учням форма гри, змагання просто необхідна: так і тема опановується краще, і інтерес до предмета зростає.

— Яка ланка швидше впорається з завданням? — це запитання часто звучить на уроках Олександри Юріївни. Діти пожвавлені, працюють із задоволенням. Кожний старається, розуміючи, що від нього залежить успіх усієї ланки.

З останньої парти мені добре видно обличчя вчительки: натхненне, енергійне. Особливим внутрішнім чуттям вловлює вона настрій кожного з 33 учнів. Як не дорога кожна хвилина уроку, але буває й так, що урок мови раптом перетворюється на урок морального виховання.

Олександра Юріївна дуже чутливо реагує на будь-які прояви безсердечності, розхлябаності, невимогливості до себе. Для педагога це має бути законом, вважає вона, і слова її не розходяться з діями.

Якось, перевіряючи щоденники, побачила Олександра Юріївна прагнення стати кращими, боротися зі своїми недоліками.

7. У ході бесіди педагог обов’язково повинен висловити своє особисте ставлення до обговорюваних питань, вчинків.

8. Велике значення для ефективності бесіди має правильний підбір ілюстративного матеріалу: художні твори, публіцистичні статті, кіно і діафільми.

9. Психолог, педагог чи запрошений фахівець має бути готовим до того, що в процесі бесіди учні можуть задавати (і задають) питання, які нерідко ставлять у важке становище навіть досвід відтанула душа?

Нескінченні питання, що хвилюють учителя. Наприклад, знижувати чи ні оцінку за те, що учень не приніс зошит з домашнім завданням? Подібних питань безліч.

Навчалися кілька років тому в її класі троє хлопчиків. Училися неначе й непогано. А от непокоїла Олександру Юріївну їхня байдужість, а інколи й жорстокість. Відчай брав — ніяк не могла на них вплинути. І саме у той час потрапила до лікарні. Минуло кілька днів, раптом помітила: стоїть під вікном ця трійця. Чекає, поки вчителька помітить. Спустилася, підійшла. «Це — вам», — тільки й сказали хлоп’ята, вручаючи їй квіти й шоколадку. А в очах — так вдячність!

— Яка була я того дня щаслива! — темно-карі очі Олександри Юріївни проміняться радістю. — Учні в мене чудові!

Поталанило вчительці? Можна сказати навпаки: поталанило дітям, які в неї вчаться.

Розповідаючи про свій досвід роботи, Олександра Юріївна часто згадує слова петербурзького вчителя-новатора Євгена Миколайовича Ільїна: «Якщо урок — спілкування, а не просто праця; мистецтво, а не тільки навчальне заняття; життя, а не година в розкладі, — то ж частіше запитуйте себе: для чого я йду на урок?

Ставте собі запитання: яку думку дітям залишив? Яке почуття розбудив? Людей чи учнів я бачив у них? Про що думали вони, слухаючи тебе? Знати своїх учнів і знати те, що вони знають і можуть знати кожен зокрема і всі разом, — значить бути вчителем».

А своїх колег вона дружно попереджає словами В.Сухомлинського з книги «Серце віддаю дітям»: «Людина, що зустрічається з учнями на уроці по один бік вчительського стола, а по інший учні, — не знає дитячої душі, а хто не знає дитини, той не може бути вихователем. Для такої людини за сімома печатками закриті думки, почуття і прагнення дітей. Учительський стіл деколи стає тією кам’яною стіною, з-за якої він (учитель) веде «наступ» на свого «супротивник» — учнів; але частіше цей стіл перетворюється в обкладену фортецю, яку «супротивник» бере на змор, а «воєначальник», що сховався в ній почуває себе зв’язаним по руках і ногах».

«Віра в маленького школяра вчителя, взаємна довіра між вихователем і вихованцем, ідеал людяності, який бачить учень у своєму вихователі, — говорив В.Сухомлинський, — це елементарні й разом з тим найскладніші, наймудріші правила виховання, осягнувши які, вчитель стає справжнім духовним наставником».

1. Як вдається вчительці перетворювати уроки мови на уроки виховання?

2. Як ви розумієте такий тип уроку, к урок спілкування?

3. Які якості треба мати, щоб стати улюбленим учителем?

4. Розкажіть про людину, котру ви вважаєте своїм наставником, учителем, що вплинув на формування ваших поглядів, вашого характеру, ставлення до життя.

Завдання 1.

Німецький педагог Г.Гаудінг (1860-1923) стверджував, що бесіда є штучним, типово школярським методом. Чи правильно запитував він, що питання задає той, хто знає на них відповідь, — учитель? А чи не повинно бути навпаки: щоб запитував учень, а відповідав учитель? Чи не гальмується в цих умовах розвиток самостійності учнів?

Що ви думаєте з цього приводу? Думку обґрунтуйте.

Ситуацiя 2.

На уроці природознавства у різних вчителів домашнє завдання було таким:

1) прочитайте параграф у підручнику;

2) відкрийте книжки, подивіться в кінці параграфа питання, схеми. Підготуйте відповіді на питання 1, 2, 3;

3) відкрийте книжки, подивіться питання в кінці параграфа, намалюйте план-схему матеріалу, що викладений у параграфі.

Які вміння формує вчитель в учнів у першому, другому та третьому випадках?

Ситуація.

Я побоювалася семикласників. Особливо хлопчиків. Високі, широкоплечі акселерати, вони здавалися могутніми поруч зі мною. Серед семикласників особливим авторитетом користувався Васько — жартівник, дотепник, задирка.

Одного разу я дала письмову роботу зі стилістики: описати, не називаючи імені, портрет відомої всьому класу людини так, щоб усі здогадалися, хто саме описаний. Коли діти закінчили писати, сусід Васька, змовницьки блиснувши очима, запропонував:

— Нехай Васько читає.

— Нехай, — погодилась я.

Васько піднявся і серйозно, я б сказала, проникливо почав читати... В людині з некрасивим обличчям, переляканими очима, копицею волосся, червоними плямами на шиї я впізнала... себе! Нічого не пропустив пильний погляд Васька: ні випнутого підборіддя, ні родимки на мочці вуха, ні ледь піднятої трикутником лівої брови... І хоч я, не відриваючись, дивилася на Васька, я відчула, як всі втупили в мене погляди, чула зростаюче пожвавлення класу, вловлювала шепіт схвалення на адресу Васька. Хотілося крикнути: «Замовчи!», затупати ногами, вигнати геть з класу злого хлопчину та його захоплених друзів, хотілося впасти головою на вчительській стіл, сховати обличчя від цих всевидющих очей, вибігти...

«От аби вчителькою була не я, а інша, мудра й відважна людина...», — думала я.

Васько закінчив читати.

Я сказала, повільно цідячи слова в зацікавлену напруженість класу:

— Що ж, Василю, ти створив правдивий портрет людини з відразливою зовнішністю, точно підмітив усі її риси, в яких ви без особливих труднощів упізнали знайому вам особу. За роботу ти, Васю, заслужив оцінку «п’ять».

Потім додала:

— Однак я, мабуть, необачно зробила, давши вашому класу таке завдання...

— Ні, — раптом спалахнув Василь. — Ви — не необачно... — Це я... це я... і він поспіхом став рвати свій зошит.

Ми всі мовчки проводжали очима шматочки, що падали на підлогу.

Ситуація 3.

Цвях ганьби.

Нас, батьків, запевняли, що нашим дітям пощастило: Наталія Євгеніївна — кращий методист району!

Через тиждень вона зажадала приклеїти або пришити петельки з ниток до зошитів. Я не міг збагнути: «Для чого?». Син пояснив: у класну дошку забито цвях ганьби. На нього вішають розгорнутий зошит, коли там з’явиться двійка. Для цього й потрібна петелька. Оцінка виводиться червоним олівцем на півсторінки, щоб видно було навіть із задньої парти.

Проаналізуйте дії вчительки.

Ситуація.

Одного разу з усіх бажаючих вийти до карти Іван Кузьмич вибрав Тимка Бобильова. Хлопчик він був старанний, та не завжди встигав підготуватися до уроку. До того ж був неповороткий, вайлуватий...

Завдання було неважким: знайти на карті Австралію. Почувши, що його викликають, Бобильов так розгубився, що ледь-ледь піднявся з-за парти. Боязливо підійшовши до столу, він винувато озирнувся на клас...

Учитель поклав руку на плече Тимка й лагідно вимовив:

— Не хвилюйся, все буде гаразд. Ось указка, починай сміло! Адже ти знаєш...

Бобильов повільно попрямував до карти. Та замість Східної півкулі він опинився біля Західної.

У класі наростав шум.

— Хвилиночку, друзі, не будемо заважати людині, — промовив Іван Кузьмич. — Тимофій зараз розбереться. Тільки, будь ласка, спокійніше...

Та Бобильов стояв там само. З ним явно відбувалося щось не те. Потім хлопчик не раз скаже, що перед відповіддю бачив на карті не дві півкулі, а одну...

Між тим Іван Кузьмич залишався витриманим. Інший би на його місці за час цієї безглуздої сценки зробив не одне зауваження, на декого б і гримнув, посадив би учня на місце. Та обличчя Івана Кузьмича лишалося спокійним, погляд уважним, несуворим.

Заспокоївши клас рухом руки, він підкликав Бобильова до себе і сказав:

— Такі випадки бувають, Тимку. Людина хоче розповісти щось важливе і добре підготовлена, але їй щось заважає, передусім, мабуть, хвилювання. Таке траплялось навіть із знаменитими артистами... Ходімо до карти і добре подумаймо...

Узявши хлопчика за руку, Іван Кузьмич підвів його до півкуль і запропонував...

— Скажи-но спочатку, скільки є частин світу. Ти ж це, безумовно, знаєш.

Бобильов відповів.

— Ось бачиш, добре! Я не сумнівався, що ти відповіси. А тепер згадай, в якій півкулі більше частин світу.

Бобильов відповів правильно.

— Подумай тепер, де нам шукати Австралію. До якої півкулі слід підійти?

Як потім зізнався Тимко, лише після цих слів учителя перед його очима з’явилися два кола, зафарбованих в різні кольори, випливла зелена Австралія, яку він даремно шукав у Західній півкулі.

І тут наш Бобильов заговорив, заговорив, як ніколи, жваво, впевнено...

Іван Кузьмич, не рухаючись з місця до кінця відповіді, слухав Тимка з великою увагою. Він не приховував своєї радості. Коли учень закінчив свою розповідь, Іван Кузьмич голосно сказав:

— Молодець! От розумник! Ти ж все знаєш, навіть більше, ніж у підручнику. Дякую за відповідь!

Тимко, почервонілий, щасливий, збентежено дивився на носки своїх черевиків. На перервах він ходив коридорами як справжній герой.

1. Яким чином учитель може і повинен впливати на розвиток особистісних якостей своїх вихованців?

2. Що могло б трапитися в цій ситуації, якби педагог не був тактовним до учня?

Ситуація 5.

Оцініть поведінку вчителя в цій ситуації. Сашко Панасенко вчиться слабенько — на трійки. Сьогодні він добре вивчив урок, відповів правильно, і вчитель поставив йому «п’ять». Яка радість — перша відмінна оцінка! Та вчитель забув поставити її в журнал. Наступного дня, підійшовши до вчительського столу, де лежав відкритий журнал, Сашко побачив, що його оцінки нема. І тут виникла ідея...

Після уроків він попросив дозволу занести журнал в учительську. Вийшовши в коридор, десь в кутку сам поставив собі «5». Але його п’ятірка виявилася не схожою на ті, що ставить учитель. Учитель здогадався. «Тепер я знаю, хто ставить зайві оцінки» , — сказав він. Хлопчик зізнався, що поставив собі оцінку, і дуже почервонів, обіцяючи, що більше ніколи робити цього не буде.

Завдання 3.

Чи можуть бути правильними такі пари висловів? Проаналізуйте їх.

а) Кравченко вчиться добре.

Кравченко вчиться найгірше в класі;

б) Іванов, ти завжди порушуєш дисципліну на уроці.

Іванов, я нічого іншого від тебе і не чекала;

в) Петренко, ти ніколи не виконуєш домашнього завдання.

Петренко, я й не сумнівалася, що ти не виконаєш домашнє завдання;

г) учитель Іван Павлович володіє технікою уроку; учитель Іван Павлович не може скласти план уроку;

д) вчителька Людмила Іванівна — дуже тактовна, ввічлива людина;

е) я сьогодні чув, як Людмила Іванівна кричала на своїх учнів.

Задача

Учень 11 класу Володя Б. на початку другої чверті отримав три двійки з біології. Учитель біології, він же класний керівник, вирішив відвідати його вдома. Коли ж він прийшов до учня додому, то застав гостей, у Володі був день народження.

Як повинен вчинити вчитель у даній ситуації?

Задача №3.

У 10 класі більшість учнів негативно ставляться до виховних заходів, які проводить класний керівник у класі, і не відвідують їх. Про що свідчить такий стан речей у класі? Які можливі помилки в конструюванні і проектуванні виховного процесу допущені класним керівником? Як необхідно планувати і організовувати виховні заходи, щоб стимулювати активність учнів?

Задача №4.

У 8 класі новий класний керівник (перший рік роботи) вийшов з учнями на генеральне прибирання школи. Через деякий час староста класу звернувся до заступника директора школи з проханням, щоб класного керівника усунули від організаційної роботи. На питання, в чому справа, староста відповів, що вчитель нічого не розуміє, не знає кого куди поставити і тільки заважає невдалими порадами.

Проаналізуйте дану ситуацію. Знання яких психолого-педагогічних закономірностей і засобів виховання дасть змогу молодому вчителеві знайти спільну мову з учнями?

Задача.

До класного керівника 6 класу звернулася молода вчителька математики зі скаргою, що учні байдуже ставляться до її предмета, не проявляють старанності. Як повинен діяти в такій ситуації класний керівник?

Задача №6.

Класний керівник 7-А класу, якого дуже поважали учні, за сімейними обставинами переїхав в інше місто. Клас вважався дружним, згуртованим. Керівництво школи призначило класного керівника, якому відразу важко було знайти спільну мову. І якось на виховній годині вчитель сказав учням, що вони не такі вже хороші, як про них говорили. Спроектуйте можливі стосунки вчителя з класом. Як, на вашу думку, слід діяти у даній ситуації, враховуючи рекомендації педагогічної науки?

Задача №7.

Прокоментуйте думку А.С.Макаренка про роботу вчителя-вихователя:

«...Вихователь повинен завжди добре знати таке: хоч усі вихованці й розуміють, що в дитячому закладі їх вчать і виховують, проте вони не дуже люблять підлягати спеціальним педагогічним процедурам і тим більш не люблять, коли з ними без кінця говорять про користь виховання, моралізуючи кожне зауваження.

Тому суть педагогічної позиції вихователя повинна бути прихована від вихованців і не виступати на перший план. Вихователь, який без кінця переслідує вихованців явно спеціальними бесідами, набридає вихованцям і майже завжди викликає деяку протидію...». (Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу. — Твори в 7 т. — Т.5 — К.: Рад. шк. — С. 85

Задача №2.

У складеному класним керівником плані виховної роботи переважали такі пункти: «Стежити за відвідуванням учнями уроків». «Систематично проводити бесіди з учнями і батьками», «Відвідувати уроки вчителів у своєму класі», «Допомагати учням, які відстають у навчанні», «Роздати матеріал учням для проведення вечора поезії», «Раз на тиждень проводити політінформацію» і т. ін.

Проаналізуйте наведені заходи. Які педагогічні прорахунки були допущені класним керівником при проектуванні системи виховних заходів? Назвіть основні принципи планування виховної роботи, вимоги, яким повинен відповідати план роботи класного керівника.

Задача №3.

У своїй педагогічній діяльності Іван Григорович взяв за правило: при проведенні будь-якої справи надавати побільше самостійності та ініціативи дітям. У цьому йому допомагає методика колективних творчих справ. Для розробки та проведення колективного діла у класі вибирають штаб планування, клас розподіляють на невеликі мікрогрупи, кожна з яких виробила свій варіант проведення заходу. Потім проходить обговорення пропозицій, вибираються найцінніші, виробляється загальний план дій. Тому в усіх справах діти охоче беруть участь, оскільки кожен має змогу запропонувати те, що до душі йому. Крім того, це привчає дітей до самостійності, відповідальності за обране діло. Класний керівник начебто і нічого не робить, усе організовують і проводять діти, на відміну від класів, де всю роботу класні керівники беруть на себе. Але в даному випадку роль значення класного керівника для класу значно більша.

Як ви оцінюєте можливості методики колективних творчих справ при організації планування у дитячому колективі? Яка роль класного керівника при організації і проведенні колективних творчих справ?

При проведенні виховного заходу я як класний керівник:

а) сам розподіляв би обов’язки серед дітей;

б) взяв би на себе тільки функції контролю;

в) виступав би в ролі консультанта, порадника, учасника загальної справи.

Задача №4.

Готуючись до виховної години у класі класний керівник склав детальний план проведення виховного заходу, підібрав цікавий з його точки зору матеріал, виписав цитати, підготовив питання. Але при проведенні виховної години діти почали задавати зовсім інші питання, ніж передбачав класний керівник, те що він розповідав не завжди було дітям цікаво, вони слухали неуважно, дехто взагалі займався своїми справами.

Яку помилку допустив класний керівник, конструюючи виховну годину? Як би ви використали ініціативу й інтереси учнів при підготовці та проведенні виховної години?

Проаналізуйте наведені нижче педагогічні ситуації і визначіть, яким чином учитель допоміг дитині. Прокоментуйте дії педагогів. Як би в аналогічній ситуації вчинили ви?

Ситуація 1.

Дитина психічно неврівноважена. Хлопчик 7-го класу Н. має погані стосунки з однокласниками, на уроках неуважний, неслухняний. Виховують його мама й бабуся, якими він керує. Комплекс неповноцінності ще доповняється тим, що він невеличкого росту. З роками конфлікт «Н. — однокласники», «Н. — вчителі» ставав все більш глибоким.

Тільки вмілий підхід класного керівника до кожної ситуації, яка виникала в стосунках учня з дітьми, учня з вчителями, давав можливість хлопчикові переконуватись в тому, що він стає більш терплячим до зауважень в його адресу, що навіть його маленькі перемоги помічають учні, вчителі і радіють за нього.

Але одного разу Н. дуже хотів прийняти участь у районній олімпіаді з математики, хоча в команду не міг бути включений, бо не мав систематичних знань. Вчитель (вона ж класний керівник) все-таки запрошує його на олімпіаду, каже, що це буде особистий залік, і домовляється про це з районним жюрі.

Роботу Н. написав непогано як для нього, бо уявляєте, як він старався. Вчитель у присутності дітей оголошує йому подяку на уроці математики і робить відповідний запис у щоденнику.

Наступний урок географія. На цьому уроці вчитель географії хоче записати йому зауваження за розмову на уроці. Коли вчитель хотів відібрати щоденник, Н. не тільки відмовився його дати, а навіть заховав у портфель. Вчитель хотів забрати портфель, а учень вкусив його за руку.

Вихід з кризової ситуації був таким: класний керівник зуміла вгамувати збудженого учня.

Він, заплаканий, притулився до неї і принишк, бо розумів, що вона розкаже і директорові школи, і вчителеві української мови, чому Н. не зміг дати щоденник для запису зауваження.

Порада вчителеві: ніколи силою не можна нічого брати в дітей. Повинна бути самоповага до особистості учня. Треба було зрозуміти, що щось неординарне криється за тим, що учень не дає щоденника, бо завжди він демонстративно давав, підкреслюючи, що ці записи для нього нічого не значать і покарання від мами і бабусі не буде.

Крім того, приклад свідчить, що для дитини дуже важливо мати моральне заохочення. Ставиться він до нього дуже серйозно.

Ситуація 2.

Конфлікт між батьками й сином. Учень Р., якого довго опікала мама, бо дитина стояла на диспансерному обліку через хворобу легенів, ріс вихованим, добре вчився, любив батьків. Батьки віддавали йому свою любов і свою повагу. В 11-му класі він раптом став з’являтися додому пізно, став грубим. На всі запитання батьків відповідав: «Облиште, я дорослий».

А справа була в тому, що він став ходити до молодої жінки, яка вже мала дитину і жила без чоловіка. Батьки були в розпачі.

Вирішили звернутися до класного керівника, бо Р. поважав її і прислухався до її зауважень.

Де ж знайти аргументи, щоб Р. зрозумів, що це помилка, бо його організм фізично не готовий до таких перевантажень. На уроках він став млявим, весь час хотів спати. Навчання його не цікавило. А це ж був випускний клас.

Зрозуміло, що перші статеві стосунки, та ще й з жінкою, яка мала досвід, затьмарили йому розум.

Класному керівникові допомогло те, що вона знала риси його характеру і зуміла після першої розмови повернути його в життя школяра і відмовитись від нічних походів до зрілої жінки.

По-перше, класовод намалювала йому недалеке майбутнє: вересень, однокласники вступили до вищих навчальних закладів, а Р. залишився навіть без атестату. Учителька зробила ставку на те, що однією з рис характеру хлопця було його бажання бути завжди попереду.

По-друге, на запитання «як ти ставишся до дитини?» він відповів: «Я не готовий бути батьком».

Тоді класний керівник запропонувала йому подумати і порівняти своє дитинство з дитинством цього малюка: що дали йому його батьки і що отримає ця дитина від матері і його (як батька), якщо він збирається узаконити ці стосунки.

І саме другий аргумент допоміг йому справитись із собою.

Він добре закінчив школу, вступив до інституту і у вересні прийшов до класного керівника з дівчинкою-ровесницею. Він подякував вчительці за своєчасну пораду.

Ситуація 3.

Дуже часто у старшокласників виникають кризові ситуації в зв’язку з нерозділеним коханням. Кохання переходить в екстремальну ситуацію, коли пригнічує можливість мислити аналітично, а також практично ставитись до себе й інших. У випадку з учнем Т.це призвело до кризи. Він в один із днів випив багато різних таблеток, щоб покінчити з собою. Але потім, мабуть, передумав позбавляти себе життя і зателефонував другові, батько якого працював лікарем на швидкій допомозі.

Т. врятували, але з кризи він не вийшов. Не визнавав батьків, на уроках сидів, дивлячись в одну точку, навіть не чув, коли його хтось кликав. Учні не знали про те, що сталося з Т.

Вихід було знайдено таким чином. Класний керівник вирішила відверто поговорити з хлопцем. Але розмови не вийшло. Тоді вона запропонувала йому: «Поділись своїм горем з тим, кому ти віриш, хай це буде друг, або навіть стороння людина, але не тримай все в собі». Він мовчки пішов, а через декілька днів зателефонував ввечері додому класному керівникові з проханням зустрітися негайно. Під час зустрічі з’ясувалось, що він знову на грані зриву, і тоді вчителька звернула увагу на негативні риси дівчинки, яку він покохав, а також використала один із традиційних прийомів у психотерапії: «Клин клином вибивають». Вона запропонувала йому: «Подивись навкруги, скільки гарних дівчаток ходить, а ти їх не помічаєш».

І він знайшов у собі сили і вже через місяць зустрівся з дівчинкою, яка була молодшою за нього на рік. Потім він сказав вчительці: «Ви врятувли мені життя. Я жив як уві сні».

Таких прикладів можна навести безліч. Всі вони говорять про те, що критичні ситуації виникають саме тоді, коли людина залишається наодинці зі своїми проблемами, коли вона не готова вирішити сама питання, пов’язані з проблемами існування людини — про зміст життя й долю, про швидкоплинність й вічне. Тут і стає в пригоді педагогіка життєтворчості.¹

Задача 3.

На своїх уроках в 10-А класі ви помітили, що Оля П., яка сиділа на останній парті, не може прокоментувати написи на дошці. На перерві під час індивідуальної бесіди виявилось, що в дівчини поганий зір, вона майже нічого не бачить, що написано на дошці, а окуляри носити соромиться.

Як ви повинні вчинити в цій ситуації, як учитель.

Знання яких індивідуальних і вікових особливостей юнацтва допоможе вчителеві своєчасно знаходити правильні педагогічні рішення?

Задача 5.

— З чого почалось? — питає лікар молоду пацієнтку.

— Просто було цікаво. Зібрались якось знайомі хлопці, подруги. Запропонували вколотися. Чи було страшно? Ні, тому що перед тим трохи випили. А хлопці і раніше кололися. Почувала себе, як на троні. Весела... Жодних проблем.

— Це коли?

— Здається років три тому, а може й раніше...

— У 15 років. А далі?

— Знову спробувала, теж з компанією. А там знову...

а) назвіть сімейні умови, які можуть призвести до вживання наркотиків неповнолітніми. Наркоманія — це хвороба чи злочин?

б) що необхідно для правильної організації здорового, повноцінного життя молодої людини?

в) що може допомогти молодій людині вийти із залежності від наркотиків?

Задача 6. Варіанти можливої позиції, яку займає дитина в сім’ї.

1. Підліток знаходиться наодинці з собою, інтереси дитини нікого не цікавлять.

2. Підліток заляканий авторитарними відношеннями, невпевнений в собі, уникає спілкування з батьками, намагається бути непомітним.

3. Підліток — кумир сім’ї, все йому дозволено.

4. Підліток — об’єкт постійних сварок дорослих, кожен з яких, прагне перетягнути його на свій бік.

5. Підліток займає в сім’ї педагогічно виправдану позицію.

Подумайте:

як дитина усвідомлює і переживає своє положення;

чи дорожить підліток сімейними відносинами;

чи гостро переживає сімейну драму;

які шляхи невірних ситуацій можна намітити?

Завдання 3.

Довгі роки авторитет А.С.Макаренка був непохитним. Проте останнім часом положення змінилось. Процеси демократизації і гуманізації виховання спонукали педагогів переосмислювати попередні цінності. Появились альтернативні критичні погляди на виховну систему А.С.Макаренка. Одним з перших таку точку зору висловив доктор педагогічних наук, професор Ю.П.Азаров. Ось витяг з його книги «Не подняться тебе, старик»: «...Тем и страшен А.С.Макаренко, ... что талантлив. Тем, что стал певцом не внешней диктатуры, а глубоко внутренней, когда насилие с радостью принимается теми, на кого оно направлено. Макаренко создал набор примитивных догм, которые легко вкладывались в сознание учительства: для коллектива, через коллектив, в коллективе! Школа — завод! Мажор! Нам нет дела до личности! Совесть, гармоническое развитие, сострадание — буржуазные категории. Мы создаем педагогику параллельного действия, а это значит, плевать на страдания каждого отдельного человека, лишь бы коллектив в фанфарном марше топал к начертанным победам! Макаренковщина исчерпала себя!» (Азаров Ю. Не подняться тебе, старик. — М., 1989).

А як ви ставитесь до такої позиції? Обґрунтуйте свою точку зору.

Задача №1.

Випускницю педагогічного інституту, яка з’явилась на своє робоче місце, відразу призначили класним керівником 10-А класу. Клас був тільки сформований. Відчувалась відсутність дружніх стосунків; не було активу. Проте молодий класний керівник зуміла об’єднати учнів, зацікавити їх справами класу і школи. І допомогло молодому педагогу давнє захоплення туризмом. Вона провела з учнями декілька цікавих осінніх походів. Це дало їй змогу вивчити характер кожного, виявити активістів, налагодити між учнями дружні стосунки, створити здоровий психологічний клімат.

Проаналізуйте діяльність молодого вчителя. Що допомогло їй досягти позитивних результатів у роботі з непростим класом? Як би ви вчинили на місці цієї учительки?

й змогу вивчити характер кожного, виявити активістів, налагодити між учнями дружні стосунки, створити здоровий психологічний клімат.

Проаналізуйте діяльність молодого вчителя. Що допомогло їй досягти позитивних результатів у роботі з непростим класом? Як би ви вчинили на місці цієї учительки?

Задача №1. Пластуни вирішили вночі провести операцію «Добра справа» і допомогти кільком людям похилого віку — скопати земельну ділянку. Проте в одній з груп під час їхньої роботи виникло непорозуміння з господарями. Проаналізуйте ситуацію. В чому недолік такої організації добрих справ пластунів.

Задача №2.

У гуртку пластунів гурткові змінюються двічі на рік. Гурток висловлює подяку гуртковому. Кожний «старший» гуртковий повинен надати допомогу «новообраному» в його організаторській діяльності. Що дає така система роботи з активом в «Пласті» у виховному аспекті?

Задача №3. При підведенні підсумків роботи патруля скаут-майстер на зборах розглянув такі питання:

а) про що нове, корисне для себе дізнався кожний скаут при проведенні справи?

б) яка проблема, що виникла під час роботи, зацікавила тебе, групу?

в) чи допомогла справа у становленні колективу; чи допомогла вона краще взнати один одного?

г) яку користь принесла проведена справа людям?

Яке ваше ставлення до такого досвіду організації оціночної діяльності скаутів? Які способи підведення підсумків роботи можете запропонувати ви на основі власного педагогічного досвіду?

Задача №4. До загону прийшов новий вожатий. Протягом перших місяців роботи він помітив, що, як правило, піонери завжди розробляють сценарій своїх зборів, проводять попередні репетиції; основними методами роботи на зборах є літературно-музичні композиції і розважальні ігри. Рішення або взагалі не приймаються, або приймаються такі, які неможливо виконати. Доведіть, які суттєві помилки допущені в методиці підготовки і проведення зборів.

Задача №5. У чому ви бачите причини малої активності учасників дитячих об’єднань порівняно з їх організаторами і активістами.