46.Методи оцінки нематеріальних активів підприємства. Нарахування зносу та списання нематеріальних активів.
Методи оцінки нематеріальних активів:
1) За собівартістю – оцінюють власні нематеріальні активи для чого всі витрати, що пов’язані з їх створенням окремо за їх видами збирають на окремому субрахунку бухгалтерського обліку, де відбувається їх собівартість;
2) За покупною вартістю - оцінюють нематеріальні активи, які підприємство купує в процесі своєї діяльності, їх облік доцільно здійснювати на окремих субрахунках;
3) За ринковою вартістю – оцінюються нематеріальні ресурси, які підприємство вирішує продати чи вкласти в статутний фонд іншого підприємства.
На нематеріальні активи нараховується знос.Норма зносу визначається самим підпрємством в залежності від строку використання нематеріального активу.
Списання нематеріальних активів оформлюється актом списання, прицьому якщо зносу нараховано менше початкової вартості, то спочатку донараховується знос до суми початкової вартості за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.
47.Джерела формування фінансових коштів:
1.Прибуток - це частина вартості додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарського суб’єкту.
2.Амортизаційні відрахування - відрахування частини вартості основних фондів для відшкодування їх зносу, тобто для їх відтворення, шляхом віднесення (списання) на собівартість продукції згідно з існуючими нормами.
48.Оборотні кошти, структура оборотних коштів підприємства.
Оборотні кошти - це сукупність коштів підприємцства, що авансуються на створення оборотних фондів та фондів обігу і забезпечення їх неперервного кругообігу.
Структура оборотних коштів – це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робот, наданих послуг), проведення розрахунків.
49.Нормування оборотних коштів підприємства.Методи розрахунків нормативів оборотних коштів :аналітичний,коефіцієнтний,метод прямого розрахунку.
Процес розробки економічно обґрунтованих величин оборотних коштів, необхідних для організації нормальної роботи підприємства, називається нормуванням оборотних коштів. Таким чином, нормування оборотних коштів полягає у визначенні сум оборотних коштів, необхідних для утворення постійних мінімальних і в той же час достатніх запасів матеріальних цінностей, незнижуваних залишків незавершеного виробництва й інших оборотних коштів. Нормування оборотних коштів сприяє виявленню внутрішніх резервів, скороченню тривалості виробничого циклу, більш швидкої реалізації готової продукції.
Нормують оборотні кошти, що перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, залишках готової продукції на складах підприємства. Це нормовані оборотні кошти. Інші елементи оборотних коштів називаються ненормованими. У процесі нормування оборотних коштів визначають норму і норматив оборотних коштів. Норми оборотних коштів характеризують мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей на підприємстві розраховуються в днях запасу, нормах запасу деталей, карбованцях на розрахункову одиницю і т.д. Метод прямого рахунка. Цей метод полягає в тому, що спочатку визначається розмір авансування оборотних коштів у кожний елемент, потім їхнім підсумовуванням визначається загальна сума нормативу. Аналітичний метод. Він застосовується в тому випадку, коли в планованому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з попереднім. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних коштів здійснюється укрупнено, з урахуванням співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і розміру нормованих оборотних коштів у попередньому періоді. Коефіцієнтний метод. При цьому методі новий норматив визначається на базі старого шляхом внесення в нього змін з урахуванням умов виробництва, постачання, реалізації продукції (робіт, послуг), розрахунків.
50.Ефективність використання оборотних коштів.Коефіцієнт оборотності.Коефіцієнт завантаження.Тривалість одного обороту в днях. Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва. Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання, що визначається за формулою:
де Ко — коефіцієнт обертання оборотних коштів; Р — обсяг реалізованої продукції, грн.; С — середні залишки нормованих оборотних коштів, грн. Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за звітний період. Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються. Коефіцієнт завантаження оборотних коштів обчислюється за такого формулою:
де Кз — коефіцієнт завантаження оборотних коштів, коп. Він характеризує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на 1 грн. реалізованої продукції, тим ліпше вони використовуються.
Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот.
де О — термін обертання оборотних коштів, днів; С — середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.; Д — тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів; Р — обсяг реалізації продукції, грн.
51.Характеристика економічної ефективності використання оборотних коштів підприємства.Рентабельність оборотних коштів.Абсолютне та відносне вивільнення грошових коштів з обороту. Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва. Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може бути використаний показник віддачі (рентабельності) оборотних коштів, котрий являє собою відношення прибутку від реалізації продукції до середніх залишків оборотних коштів: Rок =Де Rок - рентабельність оборотних коштів, %. Пр – прибуток від реалізації продукції, грн. Абсолютне вивільнення грошових коштів – зменшення відповідної кількості коштів в обігу. Відносне вивільнення грошових коштів – це реалізація більшого обсягу продукції за фінансованої суми оборотних коштів шляхом поліпшення їх використання.
52.Сутньо-змістовна характеристика та функціонально-елементний склад інвестицій підприємства. Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку). Для сутньо-змістовної характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визначення різновидів за окремими ознаками, їх функціонально-елементний склад . Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) і зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу внутрішні інвестиції поділяються на фінансові га реальні, а зовнішні — на прямі і портфельні. Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що випускаються підприємствами або державою. За умови такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одержання нетрудового доходу. Реальні інвестиції являють собою вкладення капіталу (грошей) в різні сфери і галузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою оновлення існуючих і створення нових "капітальних" (матеріальних) благ, а як наслідок цих результатів — одержання набагато більшого прибутку. Зовнішні прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10 /о вартості того чи іншого конкретного проекту, а портфельні — закордонні інвестиції розміром до 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту.