
- •1.Соціокультурна зумовленість філософії
- •2.Філософське мислення і його специфіка
- •3.Своєрідність предмету філософії
- •4.Історичні форми постановки основного питання філософії
- •5.Будова системи філософського знання
- •6.Поняття методу
- •7.Співвідношення філософських та загальнонаукових методів
- •8.Діалектика як загальнотеоретичний метод філософського пізнання. Її форми та альтернативи
- •9.Основні функції філософії
- •10.Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення
- •11.Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорій
- •12.Характерні риси стародавньої філософії
- •13.Специфіка філософської думки в період Середньовіччя
- •14.Особливості філософії епохи Відродження
- •15.Філософія Нового часу
- •16.Класична німецька філософія
- •17.Своєрідність філософії українського духу
- •18.Марксистська філософія: сучасне осмислення основних положень
- •19.Філософська антропологія як напрямок сучасної філософії
- •20.Екзистенціалізм: загальна характеристика
- •21.«Філософія життя»: загальна характеристика
- •22.Філософські ідеї психоаналізу
- •23.Герменевтика як напрям сучасної філософії
- •24.Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу
- •25.Структура світогляду
- •26.Історичні типи світогляду
- •27.Класична онтологія та її фундаментальні проблеми
- •28.Основні рівні буття:
- •29.Філософський зміст категорії «матерія»
- •30.Рух як спосіб, простір і час як форми існування матерії
- •31.Екзистенція як особливий спосіб буття
- •32.Визначальні категоріальні характеристики світу
- •33.Поняття природи
- •34.Народонаселення як природне явище
- •35.Поняття біосфери і ноосфери
- •36.Поняття глобалізації та форми її існування
- •37.Глобальні проблеми сучасності
- •38.Екологічні проблеми і шляхи їх розв'язання
- •39.Інтелект, почуття, пам’ять і воля як здатності людини
- •40.Співвідношення понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість»
- •41.Основні форми діяльності людини
- •42.Проблема сенсу життя людини
- •43.Проблема свободи і відповідальності
- •44.Свідомість як найвища форма відображення
- •45.Феноменологічна концепція свідомості
- •46.Чуттєве, раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості
- •47.Евристична і творча функція інтуїції
- •48.Поняття і форми суспільної свідомості
- •49.Несвідоме, свідоме і надсвідоме
- •50.Основні складові пізнавальної діяльності: суб'єкт і об'єкт, мета і ціль, засоби та результат
- •51.Гносеологія та епістемологія
- •52.Можливості та межі пізнавального процесу
- •53.Проблема істини в теорії пізнання
- •54.Абсолютність і відносність як властивості істини
- •55.Проблема критеріїв істини
- •56.Істина і правда
- •57.Поняття методології
- •58.Основні форми наукового пізнання
- •59.Мова як засіб комунікації та пізнання
- •60.Функції мови
- •61.Поліструктурність мови
- •62.Поняття соціокультурної комунікації
- •63.Об'єкт і предмет філософії історії
- •64.Єдність і розмаїття всесвітньої історії
- •65.Періодизація історії та її критерії
- •66.Проблема сенсу історії та її цінностей
- •67.Поняття суспільного і соціального у філософії
- •68.Основні характеристики суспільства
- •69.Соціальна структура суспільства
- •70.Сім’я як соціальна ланка суспільства
- •71.Нація як соціальний феномен
- •72.Ідеологія та утопія як форми організації соціуму
- •73.Рушійні сили і суб’єкти історичного процесу
- •74.Духовність та її призначення
- •75.Цінності як ядро духовного світу
- •76.Гуманізм філософії
- •77.Поняття філософії економіки
- •78.Поняття суспільного виробництва та його різновиди
- •79.Поняття власності і її форм
- •80.Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки
- •81.Поняття політики
- •82.Поняття політичної системи та її структури
- •83.Держава – основна складова політичної організації суспільства
- •84."Правова держава" і "громадянське суспільство": філософський зміст понять
- •85.Поняття культури
- •86.Масова культура, контркультура і антикультура
- •87.Поняття цивілізації
- •88.Спадкоємність і традиції у культурі
- •89.Новаторство і гуманізм культури
- •90.Поняття міжкультурної комунікації
25.Структура світогляду
Світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, принципів, які визначають загальне розуміння світу і місце в ньому людини. Тобто основою світогляду є знання, які формуються всім життям, комплексом природничих та суспільних наук. Але світогляд не просто сума знань, а їхній «сплав», їхнє складне переплітіння. Для світогляду дуже важливе, щоб знання стали переконанням, способом життя і визначали норми поведінки. Тут світогляд стискається з мораллю.
В світогляді виділяються: -пізнавальний рівень; -логічна послідовність; -інтелект. сила аргументів; -повсякденно-практ. рівень; -теоритичний рівень.
2 уровня(пласта) мировоззрения: жизненно-практический и теоретический.
Мировоззрение по содержанию может быть:
научным и ненаучным,
материалистическим и идеалистическим,
консервативным и реформаторским,
революционным и либеральным. М. м.б:
мифологическим, религиозным, научным, философским и т.д.
В познавательном отношении: догматическое и скептическое(скептики–сомневаются в правомерности существующей картины мира, их соотносят с разрушительной силой). М. м.б.: оптимистическим и пессимистическим; системным(на одном учении, религии) и бессистемным; последовательным или непоследовательным; рациональным и интуитивным и т.д.
Структура М.: мировосприятие(мироощущение) и миропонимание. 1. Мировосприятие. Основано на чувственно–наглядном(эмоционально–образном) восприятии. Определяет эмоциональный настрой(оптимизм-пессимизм, дружба-вражда и т.д.) 2. Миропонимание. Основано на познавательной, практической деятельности человека. Основные элементы: истинное знание и заблуждение.
Світогляд складається: - світовідчування; -світостримання; -світорозуміння.
Складові світогляду: -знання; -цінності; -програми дій.
Історичні типи світогляду: -міфологія; -релігія; -філософія.
Міфологія – форма суспільної свідомості,характерна для первинного суспільства. Притаманно ототожнення природних сил з людськими, одухотворення їх, уособлення сил природи, усвідомлення роду як колективної особи, переконаної у наявності спільного предка, обернений у минуле, одухотворення всього сущого. Міфологія(“міф”- легенда) –спроба людей пояснити світ, походж. світу, рік, озер,тайни народження та смерті іт.п.Психіка людини потребує міфу. Міфи: Історичні Політичні Економічні Культурологічні
Релігія – форма світогляду де пізнання світу здійснюється через потусторонній та поцюсторонній світи. Ідея відділяється від матерії і навіть протиставляється їй, віра виступає головним способом осягнення буття, пріоритет духу над тілом. Релігія( з лат. “благочестя”) – віра у надістоту.Р. має свою історію.Найдавніші форми:-Тотемізм (віра в спільне походження і кровну близкість якоїсь групи людей з якимось видом тварин, -рослин)- Фетішизм (поклоніння речам (талісман) : амулет, кістка і т.д.) - Магія (це спроба знайти зв’язок між людиною та вищими силами) - Анемізм (віра в привидів, призраків, домовиків іт.д.) - Політеїзм (багатобожжя) - Монотеізм (віра в одного бога Виник християнство , буддизм, іслам і т.д.) Релігія вчить жити в цьому світі по певним законам і т.д.
Філософія – любов до мудрості. Для фил. думки основою стали розум, інтелект. Реальне споглядання,логіч. аналіз почали витісняти фантаст. сюжети. Філософія –теорет. світогляд.Виникає пізніше міфології та релігії та склад. з таких розділів :
Онтологія – вчення про буття, його сутність , форми.Відповідає на питання : Як устроєн світ, для чого він, звідки?
Гносеологія – теорія пізнання, досліджує проблеми джерела, форм, можливостей, істинності.
Світогляд – 1) сукупність поглядів людини, в яких представлено знання про світ і саму себе, відношення до світу і до себе та системи життєдіяльності; 2)система найзагальніших знань, цінностей, переконань, практичних настанов, які регулюють ставлення людини до світу.
Світогляд = знання + цінності + життєва позиція
Розрізняють три основні типи виявів відношення людини до світу:
пізнавальний
оцінювальний
практичний
Структура світогляду:
Індивідуальний (носій – індивід, людина – душевно-духовно означена природно-соціальна істота)
Масовий (груповий, етнічний, національний, професійний)
Буденний (прислів’я, приказки, казки)
Теоретичний („виходимо із сьогодення і мандруємо...”)
Рівні світогляду:
Світовідчуття – споглядання світу вцілому
Світосприйняття – результат уяви є психічний образ
Світорозуміння – наявність понятійного апарату
Компоненти світогляду:
Погляди (стихійне відображення дійсності)
Уявлення (найпростіший образ чогось)
Знання (системно-логічний образ дійсності)
Віра (фіксує поза раціональний механізм формування уявлення про світ)
Ідеали (те бажане, що впорядковує життя людини сьогодні
Переконання (формується у процесі переосмислення себе)
Стереотипи (масовість, несвідомий характер сприйняття)
В світогляді виділяються:
- пізнавальний рівень;
- логічна послідовність;
- інтелект. сила аргументів;
- повсякденно-практ. рівень;
- теоритичний рівень.