24.Доведіть важливість вивчення патологічних форм суспільного життя та рокрийте смисл поняття “аномія” за роботою е.Дюркгейма “Про розподіл суспільної праці”.

Аномія - явища всеосяжне, тотальне, тобто пронизує всі сфери життя суспільства. Ще Е. Дюркгейм в роботах «Про поділ суспільної праці» та «Самогубство» зазначав, що аномія охоплює соціум як на макро (економічна аномія), так і на мікрорівнях (сімейна аномія, аномія як психологічний стан окремого індивіда Дюркгейм виділив чотири види самогубств: егоїстичний, альтруїстичний, аномічний і фаталістичний. Перший створюється причинами, котрі обомовлюють відокремлення індивіда від суспільства, яке перестає впливати на нього регулюючим чином. Альтруїстичний – особисті інтереси поглинуті соціальними Третій вид самогубства - аномічний. Він зустрічається в часи великих суспільних потрясінь, економічних криз, коли індивід втрачає можливість пристосуватися до соціальних перетворень, нових соціальних вимог і втрачає зв'язок з суспільством. Стан суспільної аномії, під котрою Дюркгейм розуміє відсутність чітких правил і норм поведінки, коли стара їєрархія цінностей руйнується, а нова ще не склалась, породжує моральну нестійкість окремих індивідів.

Протилежністю аномічного самогубства є фаталістичне, яке виникає в результаті посиленого контролю над індивідом.

Таким чином, самогубство, на думку Дюркгейма, є умисним і усвідомленим актом, який здійснюється індивідом залежно від соціальної дисципліни. Анемічне самогубство обумовлене станом анемії в суспільстві, коли соціальні норми не просто слабко впливають на індивідів (як при егоїстичному самогубстві), а взагалі практично відсутні.

25.Назвіть умови суспільного буття за працею г.Зіммеля “Як можливе суспільство”.

Як і Маркс, Зіммель теж наголошував на конфліктній природі суспільства Попри те, що і Маркс, і Зіммель вважали конфлікт значно поширеною й необхідною властивістю соціальних систем, їхні припущення щодо природи суспільства суттєво відрізняються. індивідуальність людини формується не далеко від соціальних умов, але завжди в процесі впливу на нього історичних форм. Індивідуальність є не просто розгортання душевних і матеріальних потреб, вона виникає в процесі впливу певних форм, в ході наповнення їх відповідним речовині життя. Соціальна ідентичність досягається в результаті струк-турірованія душевної матерії за допомогою фіксованого oб-громадської зразка дії, тобто є активним індивідуально-творчим змішанням цієї матерії з формою.

Різноманітні форми людської спільноти вбирають в себе життєвий матеріал, і навпаки, незмінна форма взаємовпливів може наповнюватися самими різними змістами. Формами є сімейна організація, порядок, моральність, право, державна влада та ін До форм, за допомогою яких людське співтовариство створює для себе гарантію правильної поведінки індивідуума, Зіммель відносив релігію. Він вважав, що необхідний порядок, який існує в суспільстві, є плодом якоїсь абсолютно недиференційованої форми, в якій моральна, релігійна і юрідічес-кая санкції ще спочивають у нерозчленованому єдності, -- такий дхарма в індусів, Теміс у Стародавніх греків, фас в латинян. Розглядаючи релігію як область, які відокремлені від інших, мілину створив абстрактну модель релігійної форми, "чистий тип" релігії, проаналізовал формальні закономірності, за якими вона конституюється, показав внесок релігії в досягнення індивідом ідентичності в ході соціалізації.

Релігія є найчистіша, піднесена над усіма конкретними частковостей форма єдності суспільства.

На думку Зіммеля, сторона соціальної сутності - єдність - перетворюється у відповідну сторону релігійної сутності. Групове єдність схильне висловлювати свої структури в трансцендентні форми і брати на озброєння релігійної почуття. Синтез індивідуумів у більш високу форму групового єдності в очах окремої особистості якесь диво. Тому особистісне існування відчуває себе втягнутим у гру переборних сил.