2.Моральний тип мислення в журналістиці: Емерсон, Масарик, Карлейль, Сверстюк

3.Українська фразеологія та її використання у журналістському тексті

Фразеологізми є засобами полегшення та увиразнення сприйняття інформаційного повідомлення. Вони легко фіксуються пам’яттю людини і використовуються як своєрідні інформаційні коди, які обумовлюють розуміння публіцистичного тексту, оскільки мають заздалегідь відомий для усіх носіїв конкретної мови зміст.

Фразеологізми (відтворюванні стійкі сполучення слів, які характеризуються цілісністю лексичного складу та прагматичної будови й передають певні поняття) традиційно за мірою злиття компонентів, що входчть до їх складу, поділяють на фразеологічні зрощення (ідіоми), фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення, фразеологічні вислови.

Традиційно виокремлюють також прислів’я та приказки.

До фразеологізмів також відносять крилаті вислови, афоризми, сентенції, максими, парадокси, літературні ремінісценції і складені терміни.

В пресі вживають такі фразеологізми: наука в ліс не веде; сушив собі голову, ретельно, послідовно, не впадаючи в гособливий відчай; взяв участь у побитті байдиків, а били тут байдики зі знанням справи; билися об заклад, як риба об лід; все витримає папір, але не читач; стислість – сестра таланту, але мачуха гонорару; людині властиво помилятися, але для нелюдських помилок потрібен комп’ютер.

Білет 40

1.Економічне підґрунтя та психологічні наслідки екранного насильства

2.Телебачення як культурний феномен

Частина дослідників переконана, що природа телебачення – все, у тому числі політичний, культурний і навіть релігійний дискурс перетворювати у шоу, у розіграш.

Карл Попер: „телебачення стало сьогодні колосальною силою, мсожна навіть сказати, що потенційно наймогутнішою силою, яка ніби замівнила голос Бога.”. телебачення не забороняє книжок, воно простго замінює їх. Персі Таненбаум: „Якщо в лісі впало дерево, і телебачення цього не показало, то чи впало дерево насправді?”. Тобто, подія стає власне подією тоді і тільки тоді, коли вона зявляється на екрані.

Основне завдання телебачення – формувати, виховувати аудиторію у бажаному дусі і, головне, подавати (продавати) аудиторію рекламодавцям. У телебаченні відсутній текст. Газету, книгу чи журнал можна перечитати, відкласти, подумати, повернутися до прочитаного ще раз, звірити прочитане з іншими джерелами, сформулювати відповідь. Тобто, усе це відсутнє в телебаченні. Тому нв телебаченні акцент робиться на емоціях, розвагах. Усна подача інформації (диктор чи закадровий голос) та візуальні образи з численими рекламними „перебивками” є недопустимо повільним і ненадійним (в сенсі точності сприйняття) каналом передачі інформації, значно повільнішим, ніж швидке читання газет, журналів чи книг.

3.Основні елементи новинного веб-сайту

Критика у пресі.

Найчастіше критику розуміють як викриття недоліків або метод пізнання дійсності та її відтворення. Водночас критика – це різновид творчості, особливе суспільне явище, що впливає на громадське життя, свідомість, поведінку людей. Можна виділити літературну, наукову, мистецьку, публіцистичну критику, що через пресу найчастіше знаходять свою аудиторію.

Критика в ЗМІ – це різновид аналітичного методу, оцінного пізнання і відтворення, що здійснює ціннісно-орієнтаційні функції щодо дійсності. Публіцистична критика з"ясовує цінність актуальних фактів, подій і явищ, рекомендує свою точку зору, дає оцінку. Критик – це не суддя, який повинен винести вирок, це аналітик, який вивчає реальний стан досліджуваного об"єкта і на основі ціннісних норм виявляє його вартість, робить відповідні висновки і висловлює громадські побажання. Публіцистична критика широко використовує метод викриття недоліків суспільно-політичного життя з метою їх усунення. За допомогою критичних публікацій втілюється функція контролю за державотворчими процесами, що сприяє демократичному розвитку суспільства.

Основними творчими засадами критики повинні бути етичні цінності – справедливість, правдивість, порядність і доброзичливість. Тільки спираючись на ці чесноти, аргументуючи думку конкретними фактами, публіцистична критика може бути рушійною силою прогресу, сприяти формуванню суспільної свідомості.

Критичні матеріали специфічні тим, що на основі об"єктивного аналізу, автор висловлює власну суб"єктивну думку, виявляючи особисті симпатії та антипатії до описуваного. Процес критичного пізнання і відтворення: І. Сприйняття об"єкта, коли відбувається збір інформації. Попередні оцінки ІІ. Осмислення, роздум над побаченим, почутим, прочитаним. Гіпотези, задуми ІІІ. Моделювання, виникнення концепції. Перепровірка фактів, уточнення оцінок ІV. Написання. В основі лежить оригінальна думка автора. Переконування шляхом аргументації V. Редагування написаного матеріалу. Критична оцінка власного твору.

Залежність критики від рівня демократії (за Масариком) Обов"язком кожної думаючої людини є активна допомога у регенерації свого народу. Обов"язком кожного є боротьба з дегенерацією, зі зневірою. Не можна цькувати один одного, потрібно допомагати ближньому ставати кращим. У контексті журналістики Масарик наголошував на тому, що справжня критика не повинна звалювати відповідальності на інших. Повинна бути співпраця та взаємовідповідальність. Бо демократія – це насамперед віра у людину, а отже взаєморозуміння та взаємопідтримка. Не лише вказувати на те, що погано, а й показувати шляхи вирішення проблеми. Не просто шукати винних, а шукати причини, корені недоліку та можливі варіанти його знищення.

Паралельні та синонімічні синтаксичні конструкції в українській мові (функціонування у тексті) Українська мова багата на функціонально близькі синтаксичні структури. Деякі з них близькі й за своїми основними граматичними значеннями (синтаксичні синоніми). Інші є різними за своєю граматичною структурою конструкціями (паралельні синтаксичні конструкції). Різниця між ними полягає в семантичних відтінках, у засобах їх передавання, у засобах передавання значення взагалі, у використанні цих конструкцій у різних стилях мови.

Особове та безособове речення: безособові речення на відміну від особових не називають діяча. Безособове — до неістоти (зламано вітром), а до істоти — особове (студент написав роботу). Синонімічним до безособового речення та до пасивного звороту може бути активний зворот (Тротуар залито фарбою — тротуар залитий фарбою — фарба залила тротуар). Синонімічними є безособові речення з дієсловом-присудком на –но, -то, які вказують на минулу дію з відтінком результативності, та особові речення з присудком, вираженим пасивним дієприкметником (роботу виконано — робота виконана).

Паралельними можуть бути конструкції з підрядним означальним реченням та дієприкметниковим зворотом (листя, що зів’яло пізньої осені, становило основу букета — листя, зів’яле пізньої осені, становило…). Інколи паралельним до підрядного означального речення є зворот з прикметником (риси характеру, які були властиві українцям упродовж століть, помітні в нас і тепер — риси характеру, властиві українцям упродовж століть, помітні в нас і тепер).

Подеколи паралельно. До підрядного означального речення є конструкція з прикладкою (Україна, що вже є незалежною державою, цікава для світу — Україна, незалежна держава, …).

Паралельними можуть бути і підрядні обставинні речення з дієприслівниковими зворотами (Коли хлопець прийшов зі школи, то першою його зустріла кішка — прийшовши зі школи, першою хлопець побачив кішку). Паралельними конструкціями є і заміна прямої мови непрямою.