11 Кооперативна Республіка Гайана країна розташована на північному сході Південної Америки. Межує: з Венесуелою, з Бразилією, з Суринамом. На півночі омивається водами Атлантичного океану. Площа території - 215 тис. кв. км. Кількість населення - 766 тис. осіб.(2008 р.). Столиця – Джорджтаун - 133 тис. осіб. Адміністративний устрій - поділяється на 10 округів. Інші великі міста - Лінден, Нью-Амстердам. Державна мова - англійська. Релігія - протестанти, католики, індуїсти мусульмани. Грошова одиниця - гайанський долар = 100 центам. Національне свято - 23 лютого - День Республіки(1970 р.). Членство в міжнародних організаціях - член ООН(1966 р.), МВФ, Орган, Британської Співдружності націй.
До приходу європейців територія сучасної Гаяни була заселена індіанськими народами Араваками і Карибами. Нідерландці заснували тут три колонії: Ессекібо (1616), Бербіс (1627) і Демерара (1752). Голландці розпочали заснування плантацій з вирощення цукрової тростини, тютюну, кави, бавовни. З середини 17 століття для роботи на плантаціях почали ввозити рабів з Африки.Наприкінці 18 - початку 19 століття контроль над сучасною Гаяною перейняли британці. У 1832 році було утворено єдину колонію під назвою Британська Гвіана. В 1966 після 150 років колоніального правління отримала незалежність і прийняла назву Гаяна, що на одній з індіанських мов означає «земля вод». Гаяна стала республікою в складі Британської Співдружності в 1970.Гайана залишається єдиною англомовної країною на південноамериканському материку.
Гаяна є республікою. Чинну конституцію країни було прийнято 6 жовтня 1980 року. Главою держави є президент, якого обирають раз на 5 років, як лідера списку партії переможця на парламентських виборах без обмеження щодо кількості термінів перебування на посаді. Чинний президент Доналд Рамотар перебуває на посаді з 3 грудня 2011 року. Уряд Гаяни призначається президентом і є підзвітний парламенту. Прем'єр-міністр Самуель Хайндс
Законодавчу владу здійснює парламент, що обирається на загальних зборах на п'ятирічний термін. Парламент Гаяни однопалатний, кількість депутатів парламенту — 65.
Народна Прогресивна партія, що перебуває при владі з 1992 року користується в основному підтримкою індійського населення, а Народний Національний Конгрес, що домінував у політиці країни від проголошення незалежності і до 1992 року є партією афро-гаянців.
Найбільшою етнічною групою населення Гаяни є індо-гаянці 43,5%. Другою найбільшою групою населення Гаяни є афро-гаянці 30,2%. Представники корінних індіанських народів утворюють 9,1% населення.
Гаяна — аграрно-промислова країна. Основа економіки – сільське господарство і видобуток бокситів. Крім гірничої виділяється цукрова промисловість. Внутрішній транспорт головним чином автомобільний. Важливим є і морський транспортСільське господарство, лісове господарство і рибальство приносять біля половини всіх прибутків від експорту. Основні імпортери ґайанського цукру - країни ЄС і Канада.
З цукрової тростини одержують також чорну патоку і ром. Рис - друга після цукру сільськогосподарська культура Ґайани. У країні діють 75 рисових фабрик. Вирощують також кокосові пальми, тютюн, каву, какао, цитрусові, овочі, банани і зернові.
За переказами на території сучасної Гаяни в давнину існувала країна золота Ельдорадо. Починаючи з XVI ст. європейські завойовники безуспішно шукали цю легендарну країну, виявляючи незначні родовища розсипного золота. У 1876-77 рр. були відкриті перші поклади бокситів. Серед латиноамериканських експортерів бокситів Ґайана займає 4-е місце.У 1982 в тому районі, на який претендує Венесуела, відкрите велике родовище нафти. Боксити – основне багатство надр Г. За їх запасами країна займає 10-е місце серед країн світу.
Існує прикордонна суперечка між Гайаною та Венесуелою, яка претендує на землі на захід від р.Ессекібо, за площею перевищують більше половини всієї території Гайани, був вирішений за посередництва ООН. З 1967 ведеться прикордонна суперечка і з Суринамом за територію в районі р.Кутарі. Починаючи з 1966 прокомуністично налаштований гайанский уряд зберігав
натягнуті відносини з США. Ці відносини покращилися в 1990-і роки, особливо після 1997, коли Гайана розгорнула рішучу боротьбу з транзитом наркотиків.
12 Республіка Гватемала. розташована на північному заході Центральної Америки. Територія - 109 кв. км. Населення - 14,3 млн. чол. (2010 р.). Столиця – Гватемала (Guatemala) - 1 млн. чол. Адміністративний поділ - 22 департаменти які поділяються на муніципії (municipio). Офіційна мова - іспанська. Релігія - католики. Грошова одиниця - кетсаль = 100 сентаво. Національне свято - 15 вересня - День незалежності (1821)
член ООН, Організації американских держав, Організаціі центральноамериканских держав , Центральноамериканского парламента
Територію нинішньої Гватемали у стародавні часи населяли індіанці. Предками нинішніх жителів країни є індіанці племені майя. Іспанські конкістадори на чолі з генералом Педро де Альварадо прибули до регіону в 1523 р. з метою колонізації. В 1560 р. до складу генерал-капітанства Гватемала (номінально воно входило до віце-королівства Нова Іспанія) ввійшли землі майже всієї Центральної Америки Іспанське панування тривало три століття. В часи війни за незалежність іспанських колоній в Америці 15 вересня 1821 р. було проголошено незалежність генерал-капітанства Гватемала. З 1822 р. країна входила до Мексиканської імперії, яку створив Аугустино де Ітурбіде, в 1823-1839 pp. була частиною Об'єднаних провінцій Центральної Америки. 17 квітня 1839 р. Гватемала вийшла з цієї федерації. Найпомітнішою фігурою тих часів був президент Рафаель Каррера Ряд його наступників на цій посаді виявили себе деспотами. Протягом 1898-1920 та 1931-1944 pp. владу тримали диктаторські режими. Період між двома світовими війнами відзначався певним зміцненням гватемальської економіки. У 1944-1954 pp. тривала демократизація політичного життя. Уряд президента X. Арбенса Ґусмана (1951-1954 pp.) намагався проводити соціальні реформи, зокрема аграрну. Вони не сподобалися США, і президента змусили 27 червня 1954 р. піти у відставку. Понад десятиліття у країні був хаос. Полковника К. Кастільйо Армаса, який усунув від влади X. Арбенса Ґусмана, було вбито 26 липня 1957 р. Наступного року 2 березня вибрали цивільного президента — М. Ідіґораса Фуентеса, але його скинули 31 березня 1963 р. під час чергового перевороту, і владу захопила хунта полковника Е. Перальти Асурдіа. На президентських виборах 1966 р. перемогу здобув X. С. Мендес Монтенегро. Протягом 1970-1985 pp. сталася низка переворотів. Почалася партизанська війна. 14 січня 1986 р. президентом став М. В. Сересо Аревало, тоді ж набрала чинності нова конституція. Його наступник з 14 січня 1991 р. X. Серрано Еліас розпочав переговори з партизанами, 24 листопада 1992 р. визнав незалежність Белізу, вдався до «чистки» військовиків, причетних до корупції та репресій. 31 травня 1993 р. його усунули від влади. 6 червня вибрали тимчасового президента — Р. де Леона Карпьйо (помер 16 квітня 2002 p.). Було відновлено переговори між урядом і партизанами про припинення партизанської війни. 14 січня 1995 р. президентом став А. Арсу Іригоєн. 29 грудня 1996 р. у столиці країни була підписана остаточна угода про припинення 36-річної війни між урядом і партизанами.
Гватемала - президентська республіка Глава держави – президент. Президент і віце-президент обираються загальним голосуванням абсолютною більшістю голосів строком на 4 роки без права переобрання на повторний строк. Якщо ні один з кандидатів не набере 50 відсотків голосів плюс один голос, то проводиться другий тур голосування. Президент Республіки Гватемала – Отто ПЕРЕС МОЛІНА обраний 6 листопада 2011 р., приступив до виконання обов’язків 14 січня 2012 р. Законодавчий орган - Конгрес (Congreso) - однопалатний парламент у складі 158 депутатів, які обираються строком на 4 роки. Нинішній склад парламенту обрано 11 вересня 2011 р. Голова – Гуді РІВЕРА ЕСТРАДА Виконавча влада здійснюється президентом спільно з урядом. Президент очолює уряд. Патріотична партія – ПП (Partido Patriota -PP). Генеральний секретар – Отто ПЕРЕС МОЛІНА Гватемальський республіканський фронт - ГРФ Партія Створена в 1988 р. Лідер - Хосе Ефраїн РІОС МОНТТ Національний союз надії – НСН. Лівоцентристська партія. Заснована в 2001 р. Засновник і голова – Альваро КОЛОМ КАБАЛЬЄРОС Партія національної солідарності – ПНС. Генеральний секретар – Хорхе Франсіско ГАЛЬЯРДО ФЛОРЕС
Партія національний авангард - ПНА (Лідер - Жоель Рубен МАРТІНЕС ЕРРЕРА Реформаторський рух артія. Заснована в 1995 р. До 2002 р. мала назву Гватемальська лейбористська партія. Генеральний секретар – Альфредо СКІННЕР КЛЕЕ АРЕНАЛЕС
Сільське господарство. Економіка — переважно сільськогосподарська, її масштаби — найбільші в Центральній Америці. 2,5% населення володіє 85% оброблюваних земель. Основні товарні сільськогосподарські культури — кава, банани, кардамон, бавовник. Для місцевого споживання в гористій місцевості вирощують пшеницю, кукурудзу, рис, квасолю. На рівнинах перевагу віддають товарним сільськогосподарським культурам. Тваринництво — малопродуктивне. Рибальство. У лісах заготовляють цінну тропічну деревину та смолу чикле, яку використовують для виготовлення жувальної гумки.
Промисловість. Видобувають нафту, свинцево-цинкові руди, сіль. Є нафтопереробні та сталепрокатні заводи. Працюють також підприємства шкіряної, текстильної та харчової галузей промисловості.
Транспорт. Довжина залізниць — понад 900 км, автошляхів — понад 3,3 тис. км. Для внутрішнього судноплавства використовуються pp. Мотаґуа і Полочик, оз. Ісабаль. Є невеликий морський флот. Головні морські порти — Пуерто-Барріос і Санто-Томас-де-Кастільйо на Карибському морі, Чамперико — на Тихому океані. Міжнародні аеропорти — у столиці й Тікалі.
Зовнішня торгівля. Кава, бавовна, цукор, банани забезпечують понад половину вартості експорту. Експортують також смолу чикле, олію, тропічну деревину.
Імпортують текстиль, продовольство, нафтопродукти, товари обробної промисловості, хімікати.
Головні зовнішньоторговельні партнери — США, Мексика, країни Центральної Америки, Німеччина.
13 Республіка Гондурас.
розташована в Центральній Америці. Межує з Нікарагуа на південному сході, Гватемалою на заході. Омивається Карибським морем на півночі, Тихим океаном на півдні. Територія - 112 кв. км. Населення - 7,7 млн. чол. (2008 р.). Столиця – Тегусігальпа 967 тис. чол. (2008 р.). Адміністративний поділ - 18 департаментів, департаменти поділяються на округи, округи - на муніципії. Офіційна мова – іспанська. Грошова одиниця - лемпіра = 100 сентаво. Національне свято - 15 вересня - День незалежності (1821 р.).
У III-IX вв. н. е.. на території сучасного Гондурасу процвітала високорозвинута цивілізація індіанців майя. У 1502 р. південний берег Гондурасу був відкритий Христофором Колумбом, а в 1525 р. територія країни стає іспанською колонією. У 1821 р. Гондурас проголошує незалежність від Іспанії і на короткий час приєднується до Мексики. У 1823 р. Гондурас входить до складу Федерації Центральної Америки. У 1839 р. Федерація розпадається, і держави, що входять до її складу, оголошують про повну незалежність. Згодом Гондурас пережив серію військових диктатур, а в 1969 р. кровопролитну війну з Сальвадором. Пристрасті під час футбольної гри 1970 р. переросли в збройне протистояння з Сальвадором від якого загинуло близько 2000 чоловік і яке стало відоме, як Футбольна війна. Тільки в 1980 р. до влади прийшов цивільний уряд.
В кінці 1990-х загострилися відносини Гондурасу із сусідньою Нікарагуа, з якою тривали суперечки стосовно питання про суверенітет прибережної зони. Обидві країни звинуватили один одного в концентрації військ на кордоні. Нікарагуа ввела додаткові мита на товари з Гондурасу і подала скаргу до Міжнародного суду в Гаазі. Сторони за посередництвом Організації Американських Держав в 2000 р. ухвалили рішення про відведення військ.
Гондурас - республіка. Діє Конституція Республіки Гондурас Глава держави - президент, що обирається простою більшістю голосів загальним прямим і таємним голосуванням строком на 4 роки. Президент не може бути обраний на другий строк.
Президент - Порфіріо ЛОБО СОСА, обраний 29 листопада 2009 р.
Законодавча влада здійснюється Національним конгресом - однопалатним парламентом - у складі 128 депутатів.Голова Національного конгресу – Хуан Орландо ЕРНАНДЕС.
Виконавча влада здійснюється президентом. Президент призначає і очолює уряд. Уряд сформовано 27 січня 2010 р.
Ліберальна партія Гондурасу - ЛПГ . Заснована в 1891р. як партія середньої та дрібної буржуазії. Лідер – Роберто МІЧЕЛЕТТІ БАІН.
Національна партія - НП Заснована в 1891 р. як партія латифундистів і католицького духовенства. До 1962 р. називалась
Націоналістична (консервативна) партія. Голова – Рікардо АЛЬВАРЕС (
Партія демократичного об’єднання – ПДО. Заснована в 1993 р рядом партій лівого спрямування. Голова – Сесар АМ
Партія оновлення і національної єдності - ПОНЄ. Партія середньої буржуазії. Створена в 1978 р. Лідер – Хорхе АГІЛАР.
Християнсько-демократична партія - ХДП. Опозиційна партія. Заснована в 1977 р. Лідер - Ернан КОРРАЛЕС ПАДІЛЬЯ. Генеральний секретар – Сауль ЕСКОБАР АНДРАДЕ
У складі населення 90 % складають метиси (нащадки індіанців і європейців), 7 % — чистокровні індіанці, 2 % — нащадки африканців, близько 1 % припадає на нащадків європейців. Серед індіанського населення виділяється велика група чорті (2,5 тис. чоловік), котрі ведуть свій родовід від майя, які ще живуть тут на кордоні з Гватемалою; піпілі, нащадки ацтеків, які живуть біля кордону з Сальвадором; близько 60 тисяч ленка мешкають на заході; 8 тис. хікаке (або толпанів), живуть в центральному нагір'ї. На покритих лісами низовинах північного сходу мешкає декілька сотень тавака (або торба), і декілька тисяч міскіто. Уздовж північного узбережжя невеликими групами проживає близько 70 тисяч гаріфів (так звані «чорні кариби»).
Гондурас – аграрна країна, одна з найменш розвинених країн в західній півкулі. Основна культура- банани. Вирощують також олійну пальму, коноплі і ананаси, кавові плантації. Кукурудза вирощується для експорту в Сальвадор і для задоволення внутрішніх потреб. З інших товарних культур потрібно відмітити просо, боби, рис, цукрову тростину і тютюн. В горах і низинах розвинуте скотарство. Біля моря – рибальство. Руйнівні урагани завдають великих втрат господарству. Основні галузі промисловості: текстильна, цукрова, харчова, нафтопереробна, паперова. У промисловому відношенні Гондурас залишається найменше розвиненою країною Центральної Америки.Внутрішній транспорт- автомобільний та морський, меншою мірою – залізничний. У містах Теґусіґальпа, Ла-Сейба і Сан-Педро-Сула є міжнародні аеропорти. Ла-Сейба – порт на Карибському морі; інший важливий порт – Пуерто-Кортес, через який проходить основний обсяг зовнішньої торгівлі. Єдиний порт на Тихому океані – Амапала. Експорт: банани, кава, м'ясо, метал та ін. Іншими важливими статтями експорту є кава, деревина, морепродукти і готовий одяг.Основу економіки центральних гірських районів складає гірничодобувна промисловість і натуральне сільське господарство;
Гондурас багатий корисними копалинами.
Основні корисні копалини: золото, мідь, свинець і цинк, срібло, вугілля. (табл.).
Розробка їх ведеться переважно іноземними компаніями, які добувають і експортують золото, срібло, свинець і цинк.
Відкриті родовища залізняку, є перспективи видобутку нафти.