Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Гроші.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
1.41 Mб
Скачать
  1. Синтез кейнсіанських та неокласичних позицій у сучасній кількісній теорії грошей.

З позицій істор. розвитку ек. теорії суч. монетаризм спіткала та ж сама доля, що й кейнсіанство: після стрімкого злету розпочався період критичної оцінки, розчарування та спроб удосконалення.

Для школи Кейнса боротьба з інфляцією не була актуальною. Найбільше їх цікавила проблема безробіття. Для школи Фрідмана так само не дуже актуальною була проблема боротьби з безробіттям, їх особливо турбувала інфляція.

Коли економіка зах. світу в 70–80 роки вийшла на пряму поступового рівномірного зростання за відсутності високої інфляції, виявилося, що актуальні для кейнсіанців і монетаристів локальні проблеми трансформувалися в хронічні та одночасні. Інфляція та безробіття постійно «жевріють» у ринковій економіці, загрожуючи підірвати її механізм то в одному, то в іншому напрямі, а то й в обох зразу. Щоб запобігти таким загрозам, ринкову економіку в нових умовах потрібно «лікувати комплексно». Ні кейнсіанські, ні монетаристські рецепти в їх чистому вигляді для цього не годилися, що й визначило формування кейн.-мон. синтезу як нового етапу в розвитку монетаристської теорії.

Представники обох, напрямів монетаристської теорії погоджуються з тим, що зупинити інфляційну спіраль важко, що легше її попередити. Тому вони єдині в тому, що кожна країна мусить виробити таку стратегію монетарної політики, яка не дала б змоги інфляції вийти з-під контролю. Для цього центральні банки повинні мати високий рівень самостійності, а пріоритетом їх діяльності має стати досягнення довгострокових стратегічних цілей, а не орієнтація на поточні вимоги економічних суб’єктів чи політичних структур, якими б гострими потребами вони не обґрунтовувалися.

У зв'язку з визнанням пріоритетності в монетарній політиці довгостр. стратегічних цілей, актуальності набула проблема опрацювання заг. правил поведінки в грошовій сфері, якими повинні керуватися органи монетарного управління у своїй оперативній діяльності.

Багато спільного досягнуто вже і в підходах до використання інструментів монетарного регулювання. Сучасна монетарна практика базується, власне, на рекомендаціях як кейнсіанців, так і монетаристів. Так, операції на відкритому ринку, що найбільш безпосередньо впливають на пропозицію грошей (М), ґрунтуються на монетаристських рецептах проведення грошово-кредитної політики, а процентна політика, яка більш тісно пов’язана з інвестиційними процесами, — на кейнсіанських рецептах. Проте як одні, так і другі застосовуються в практичній діяльності центральних банків з регулювання монетарної сфери.

Спираючись на рекомендації, що синтезують ідеї монетаристської та кейнсіанської шкіл, суч. регулятивна практика ефективно поєднує свою прихильність довгостр. цілям ек. розвитку, що походить з монетаристських ідей, з обережним застосуванням регулюючих заходів держави на короткотерм. інтервалах.

  1. Сутність та економічна основа грошового обороту.

Процес сусп. відтворення відбувається безперервно, тому безперервним е і рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі цей прогрес безперервного руху грошей між суб’єктами ек. відносин у сусп. відтворенні являє собою грошовий оборот.

Грошовий оборот – це сукупність платежів, які здійснюються між економічними суб‘єктами в процесі суспільного відтворення ; --це процес безперервного руху грошей між суб‘єктами; -- це сукупність грошових потоків за певний період часу, які обслуговують процес суспільного відтворення та зв‘язки з зовнішнім світом. Грошовий оборот – це процес безперервного руху грошей, в готівковій та безготівковій формі в процесі суспільного відтворення.Грошовий оборот – явище макро-ек. порядку. Він обслуговує круговорот усього сук. капіталу сусп-ва на всіх стадіях сусп. відтворення: у вир-ві, розподілі, обміні і споживанні.

Через авансування грошей на придбання засобів вир-ва і оплату роб. сили капітал спрямовується у сферу вир-ва і забезпечує виг-ня валового нац. продукту. Через оплату виг. продукції та послуг гроші обслуговують реалізацію нац. продукту і вивільнення сусп. капіталу в грошовій формі. У процесі викорня грошової виручки від реалізації продукції та послуг здійснюється розподіл вартості нац. продукту між власниками факторів вир-ва та державою. В усіх ек. суб’єктів формуються грошові доходи, за рахунок яких вони спрямовують капітал у сферу споживання – вир. та особистого. Тим самим забезпечується новий цикл сусп. відтворення.

оборот грошей – кругообіг окремого Інд капіталу. тобто на мікрорівні.

Суб’єктами грошового обороту є всі юр. та фіз. особи, які беруть участь у вир-ві, розподілі, обміні та споживанні валового сусп. продукту.

Ек. основою грошового обороту є процес сусп. відтворення. Внутр. обумовленість грош. обороту процесом сусп. відтворення визначає його сутнісну єдність і безперервність, які можна назвати конституційними ознаками грош. обороту. Це положення має важливе значення для практики управління і викор-ня грош. обороту. У ній не повинно допускатися зведення непереборних перепон на шляху грош. потоків, як і непрох. меж між окремими потоками грошей.

Характерними ознаками грошового обороту є:

- єдність – тобто грошовий оборот відбувається в готівковій і безготівковій формі.

- безперервність – гроші не виходять з грошового обороту.

- замкнутість і де централізованість –гроші виходять і повертаються до банківської системи – вхідні та вихідні потоки можуть бути різні.

В сучасному грошовому обороті емісія готівкових грошей здійснюється центральним банком, а в безготівковій – комерційним банком.

Готівковий грошовий оборот здійснюється на базі безготівкового грошового обороту.

Задачі, які вирішує грошовий оборот в умовах ринкової економіки:

1) він перерозподіляє гроші між своїми складовими частинами, забезпечує перелив капіталу з однієї сфери до іншої, створює взаємозв’язок цих сфер.

2) у процесі грошового обороту створюються нові гроші, які забезпечують задоволення потреб всіх сфер економіки.

Сукупний грошовий оборот не є механічною сумою оборотів грошей у межах індивідуальних капіталів, а являє собою самостійне економічне явище, безпосередньо пов’язане з процесом суспільного відтворення в цілому.

Суб’єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні валового суспільного продукту.