Умовні позначення:

Л л — логіка (прописною літерою позначається екстраверт, малою літерою—інтроверт);

Е, е — етика (прописною літерою позначається екстраверт, малою літерою — інтроверт); сенсорика (прописною літерою позначається екстраверт, малою літерою — інтроверт);

І, і (прописною літерою позначається екстраверт, малою літерою — інтроверт);

1. Д — «Друг» (взаємовідносини доповнення);

2. П — «Приятель» (взаємовідносини співіснування: їх суб'єкти легко входять у контакт, але важко співпрацюють);

3. К — «Клієнт» (взаємовідносини конкуренції суб'єктів із суперечливими психологічними рисами);

4. Пр — «Перехожий» (взаємовідносини безкорисливості: вони приємні, але не дають користі);

5. В — «В'їдливий» (взаємовідносини конфліктності: вони можуть бути безпечними, якщо суб'єкти дистанціюються один від одного, не виходять за межі офіційності);

6. Дз — «Дзеркало» (взаємовідносини віддзеркалювання себе у партнері: суб'єкти бачать один в одному себе, але більш досконалого);

7. Дв — «Двійник» (взаємовідносини квазітотожності: суб'єкти належать до того ж самого соціотипу);

8. С — «Сусід» (взаємовідносини співдоповнення: суб'єкти ставляться один до одного доброзичливо, безконфліктно, але поверхово);

9. Т — «Товариш по роботі» (ділові взаємовідносини: суб'єкти добре розуміють і поважають один одного);

10. Пп — «Попутник» (взаємовідносини схожості інтересів: суб'єкти такі різні, що їм важко посваритися або образити один одного);

11. Р — «Родич» (взаємовідносини успадкування «загальної справи»: суб'єкти мають багато спільних рис та інтересів, що є осно­вою для продовження справ одним одного, водночас вони такі різні, що це може бути причиною конфлікт між ними);

12. Б — «Вболівальник» (взаємовідносини «білої заздрості»: суб'єкти активізують один одного);

13. X — «Передавач» (взаємовідносини суб'єкта соціального замовлення з об'єктом);

14. У — «Приймач» (взаємовідносини об'єкта соціального замовлення з суб'єктом);

15. W — «Контролер» (взаємовідносини суб'єкта соціального контролю з об'єктом: однобічна недоторканість);

16. V — «Безбілетний» (взаємовідносини об'єкта соціального контролю з суб'єктом: однобічна жертва).

Існують певні літературні персонажі або літератори, що відповідають тим чи тим соціонічним типам: Дон Кіхот — «винахіднику», Гамлет— «наставнику», Отелло— «контролеру», Коман­дор— «маршалу», Клайд— «зберігачу», Цезар— «політику», Бальзак — «критику», Ватсон — «гуманісту», Холмс — «адмініс­тратору», Дон Жуан— «психологу», Джоконда— «майстру», Єсенін — «лірику», Декарт — «аналітику», Гюго — «ентузіасту», Дюма — «посереднику», Джек Лондон — «підприємцю».

Як правило, літературні герої мають чітко виражені характеристики відповідних соціотипів.

Дон Кіхот — діяльна людина, із задоволенням працює, якщо може когось порадувати результатами своєї праці. Він пунктуальний, сумлінний, непрактичний. Не відчуває, коли треба зупинитися. Працює на майбутнє, тому урожай з його ланів зберуть інші. Стосовно людей нерішучий, покладається тільки на себе. На іспитах не може використати підказку, тому що не довіряє чужій інформації. Йому потрібен друг, який розуміє його і з котрим можна порадитися. Без друга він ризикує потрапити в яку-небудь авантюру тільки тому, що не може комусь відмовити. Усмішка його роззброює, а погроза робить невідступним навіть тоді, коли слід відступити. Чутливо реагує на приниження людської гідності. До представників цього типу належать Г. Галілей, К. Маркс, А. Ейнштейн, 3. Фрейд.

Дюма — активна, ділова людина. Може «влаштуватися у просторі», створити комфорт навіть у незручних умовах. Сприймає світ гармонійно, має розвинутий естетичний смак. Запахи, кольори, звуки, образи запам'ятовує на все життя. Природу, твори мистецтва, стан свого тіла й людей, які його оточують, людей відчуває дуже витончено. Вміло керує емоціями, завжди може втішити, підбадьорити добрим словом. Цінує можливість заробити навіть невелику суму. До представників цього типу належать Ж. Дантон, Я. Гашек, І. Еренбург, Л. Арагон, Р. Мартен дю Гар, К. Гольдоні, О. Ф. Йоффе, Є. О. Патон.

Гюго — сильна, весела, відкрита, емоційно палка людина. Шанує родину, друзів: не шкодує часу на «розкіш спілкування» з ними. Радісно приймає гостя і сам любить гостювати. Схильний до набуття гуманітарних знань, як правило, знає декілька мов. Естетичний у словах, думках і діях. Скрізь створює комфорт і затишок. Охоче працює руками: наприклад, може готувати смачні страви. Раціональний і наполегливий на шляху досягнення запланованої мети. Намагається мати імідж ділової людини. Але часто не може впоратися з часом: запізнюється на призначені зустрічі, невчасно виконує свої обов'язки. До представників цього типу належать Ф. Енгельс, К. Демулен, Дж. Вашингтон, С Болівар, Г. Шліман, Е. Че Гевара.

Декарт— намагається створити цілісні, логічно завершені уявлення про світ, зрозуміти його як систему. Свою мету реалізує послідовно, планомірно. Поводиться у будь-яких обставинах справедливо. Весь свій час віддає інтелектуальній праці. Швидко втомлюється від фізичної праці. Він є противником вольового тиску на людину і прихильником «людських стосунків». До представників цього типу належать Г. В. Ф. Гегель, Т. Мор, Т. Кам панелла, Т. Джефферсон, М. К. Реріх, І. В. Курчатов, П. Л. Капиця, А. Д. Сахаров.

Гамлет — емоційна, передбачлива людина. Він здатний створювати і підтримувати драматичні ситуації, наелектризовану атмосферу в аудиторії. Перед прийняттям рішення довго обмірковує вибір («Бути чи не бути?»). До нового ставиться недовірливо. Емоційно відчуває минуле, прогнозує розвиток подій, готується до можливого загострення ситуації. Гостро реагує на критичне ставлення щодо свого зовнішнього вигляду, манер, стилю одягу. Намагається демонструвати свою діловитість, практичність. Серед «гамлетів» багато політиків, акторів, письменників, музикантів (Ч. Чаплін, В. Шекспір, О. Даль, Мірабо, Л. Д. Троць-кий, Р. Вагнер, Й.-В. Гете).

Отелло — намагається одразу познайомиться з усіма членами колективу, розібратися в ієрархії взаємин і обрати в ній місце для себе. Людей оцінює за мірою їхньої вихованості. Не здатний змінювати свої симпатії та антипатії. Високо оцінює свій власний досвід. Безжалісний борець з усім, що суперечить встановленим цінностям. Відстоюючи їх, може бути агресивним. Тривалий час пам'ятає про свої помилки, дуже переживає з цього приводу. Його заповітною мрією є перетворення власних недоліків у норму. До цього типу належать М. Кальвін, Ф. Ніцше, М. Горький, Ле Корбюз'є, С Далі.

Командор— вольова, практична, сильна, цілеспрямована, рішуча людина. Має здібності до організаційної роботи і управління. Швидко орієнтується у складних ситуаціях і приймає раціональні рішення, що приводять до успіху. Любить фізичну працю і спорт. Намагається створити угруповання на зразок партії, опозиції, ма­фії. Уважно вивчає нових людей з свого оточення, дотепно висміює людину, яка йому не подобається. Вивчає пропозиції щодо прийняття важливих рішень, але остаточне рішення приймає сам. Приховує свої почуття, зовні не виявляє їх. До цього типу належать О. Македонський, С Разін, О. Пугачов, Т. Єрмак, Петро І, Г. К. Жуков, Наполеон Бонапарт, С. П. Корольов.

Єсенін — м'яка, тактична, делікатна, сентиментальна, мрійлива людина. Схильна до створення незбутніх, фантастичних проектів. Ніколи не поспішає, живе поза часом. Цінує життя у гармонії з природою. Якщо хоче чогось досягти, то може використати емоційний пресинг щодо родичів і друзів (сльози, істерика). Тільки-но мета досягнута, емоційний вибух змінюється на чарівну усмішку. Вирізняється вишуканістю одягу, манер, висловів, ходи. Ініціативи до фізичної праці не вироявляє, не любить «крутитися», щоб заробити собі на життя. До цього типу належать Лао-цзи, Ж.- Ж. Руссо, Ю. Гагарін.

Джек Лондон — динамічна, ділова людина. Вміє маніпулювати грошима, майном, капіталами або знає, як їх можна добути. Має конкретне мислення, спирається на факти. Передбачає розвиток подій, перспективи справи, захоплюється ними. Дуже привабливо описує майбутні результати і можливу користь. Любить пожартувати, підбадьорити людину влучним словом. Негайно реагує на несправедливість, на все, з чим він не згодний. Може переходити до нових справ, ще не закінчив старі. Схильний до зміни місця перебування. Психологічно важко переносить хворобу, впевнений, що захистити здоров'я можна за допомогою фізичної культури та збереження природи. Серед «джеків» багато відомих учених (І. Ньютон, Дж. фон Нейман, Р. Нейман, Л. Д. Ландау), підприємців (Дж. Сорос, Б. Гейтс). Якщо серед підприємців зустрічається тип, схожий на Остапа Бендера, то він намагається діяти у правовому полі.

Клайд— практичний тактик. У новій компанії намагається бути тихим, непримітним. Стежить за тим, щоб його близькі теж не виділялися. Серед своїх він веселий і балакучий. Погано розбирається в чужій поведінці. Ототожнює хороші манери з хорошою людиною. Розповідає людям те, що вони бажають слухати. Не здатний до співпереживання. Вважає егоїстами тих, хто демонстративно розповідає про своє горе. Наближається до поглядом або віддаляється від нього не так за допомогою слова, як поглядом і тоном. У процесі знайомства демонструє увагу до людини. Оцінює не людину, а те почуття, яке вона в нього викликає. Той, хто йому неприємний, той є поганим. Високо цінує дружбу, вміння дотримуватись даного слова. Чітко діє за принципом «ти — мені, я — тобі». Нетолерантний до чужих думок. У нього від любові до ненависті — один крок. Не пробачає зради, але безсилий проти краси. Красивим може пробачити все. Має гарний смак до предметів споживання і мистецтва. До цього соціотипу належать Т. Драйзер, Д. Селінджер, І. В. Сталін.

Юлій Цезар має розвинуту силу волі, «пробивний характер». Розв'язує проблеми з ходу, наскоком, за принципом «прийшов, побачив, переміг». Намагається підтримувати з людьми добрі стосунки, вміє привабити їх до себе, має успіх у осіб протилежної статі. Свою силу не демонструє, але зверхньо ставиться до слабких. Чинить опір, коли відчуває на себе тиск. До цього типу належать Цицерон, О. Пушкін, Л. Толстой, Д. Байрон.

Пьєр Безухов — песиміст і скептик, відчуває розвиток подій, знає, чим може закінчитися будь-яка справа, як поведеться знайома людина у тій чи іншій ситуації. Ці прогнози дуже рідко бувають приємними. Більшість з них збувається. Може логічно розрахувати ділову користь від справи або від людини. Вміє маніпулювати грошима, але не схильний до марнотратства. Демонструє своє вміння зручно й комфортно вдягатися, турбується про здоров'я, створення затишку. Не любить емоційних проявів. Для нього емоції і страждання тотожні. Йому подобаються вольові, рішучі, приємні у спілкуванні люди. До цього типу належать М. Нострадамус, О. де Бальзак, Н. Вінер.

Холмс— компетентна, винахідлива, спостережлива людина, оперує конкретними фактами. Вроджений розвідник. Збирання і класифікація інформації — його стихія. У нього «розумні руки»: любить щось майструвати, створювати вишукані вироби, готувати страви, сервірувати стіл, виконувати копітку роботу, цінує естетику зробленого. У нього бездоганне логічне мислення, різнобічні вміння і знання. З незнайомими людьми він стриманий, але в колі друзів або в домашніх умовах може дати волю почуттям. Намагається достроково виконати роботу, щоб не запізнитися з її результатами. Здатний скрізь шукати зв'язки детермінації: за допомогою наслідків здатний реконструювати минуле. До цього типу належать Т. А. Едисон, Р. Зорге.

Ватсон — найкращий вихователь та учитель, переконаний противник усякого насильства над особистістю. Впевнений, що всі люди повинні жити в мирі і злагоді. Його глибоко цікавить внутрішній світ людини. Він є прихильником правильного виховання та сумлінного виконання морального обов'язку. Все може «розкласти по полицях». Ніколи не розмовляє з підлеглими на підвищених тонах. Якщо він комусь із підлеглих робить зауваження, то, як правило, це відбувається наодинці з ним. Йому подобаються люди, що формулюють свої думки коротко, чітко, ясно, що вміють швидко й добре працювати. До цього соціотипу належать Конфуцій, В. Соловйов, М. Бердяев, П. Флоренський, Ф. Достоєвський.

Дон Жуан легко спілкується з людьми, вміє підтримувати добрі стосунки з усіма, хто зустрічається на його шляху. Збирає навколо себе талановитих людей. Дуже легко може зацікавити будь-кого, переконати його зробити все, що йому потрібно. Має успіх в осіб протилежної статі, але в останній момент від інтимних стосунків може утриматись. Якщо виникає небезпечна ситуація, він поводиться надто активно і першим переходить у наступ. Має розвинуті селективні здібності, користується ними для оцінювання перспектив проектів. До цього типу належать Т. Гекслі, Ч. Дарвін, Т. Рузвельт, Д. Карнегі, Л. Якубович.

Джоконда є пронизливим психологом, впевненою в собі натурою, мудрим радником, невтомним раціоналізатором. Цей соціотип працьовитий, наполегливий, з повагою ставиться до чужих думок, до кожної людини має свій підхід. Він здатний до стримування, приборкання емоцій, у складних ситуаціях спокійний, врівноважений. До цього типу належать Ж. Габен, А. Крісті, І. Тамм.

У соціоніці зустрічаються також інші приклади літературних героїв та історичних постатей для подібних характеристик соціонічних типів. Соціоніка може дати конкретні рекомендації для кожного соціонічного типу, для кожної особи, виходячи з тієї психологічної ситуації, в якій вона живе і працює.

Соціоніка дає можливість не тільки систематизувати соціотипи, а й прогнозувати наслідки їхніх взаємовідносин. Наприклад, якщо «друг» є найкращим вихователем, то його двійник є найкращим учителем. Краща родина та, де батьки «друзі», а діти «двійники» (причому донька щодо матері, а син — щодо батька). Дитина, в якої один із батьків доповнює іншого, почувається в колективі захищеною. Вона впевнена_: що й у дорослому житті його теж розумітимуть і любитимуть. її індивідуальність розкривається повністю, але відсутність «двійника» заважає їй проявити самостійність, ініціативу. В тому випадку, коли батьки є «двійниками» дітей, вони стають для них зразком поведінки, допомагають їм упевнено рухатися в напрямку поставленої мети. Відсутність «друга» породжує у підлітка думки, що батьки не зможуть його зрозуміти й не здатні тепло ставитися до нього.

Дуальні відносини — найкращі, найсприятливіші для створення сім'ї. Дуалізація підвищує самоповагу людини. Завдяки їй постійно усвідомлюється своя корисність для інших людей і своє особисте місце в суспільстві. Зникає відчуття своєї неповноцінності і страх відчути себе вискочкою. На того, хто доповнює розмову, не дивляться як на якогось недосяжного принца, а поруч із ним самі стають «королями». Людина не може володіти різними здібностями для виконання усіх функцій. Людина — це тільки елемент системи «соціуму» та його похідної - суспільства. Природа пішла шляхом диференціації функцій та здібностей, тобто шляхом спеціалізації, і цей факт можливо і необхідно використовувати з максимальною ефективністю на користь самої людини і всього суспільства.

Завдяки методиці соціоніки кожна особа може усвідомити не тільки себе як представника одного з типів, а й іншого — свого співрозмовника, колегу, друга чи родича, — усіх тих, чиє мислення, поведінка підпорядковані певним законам і можуть бути несхожими; це дає змогу уникнути багатьох помилок у спілкуванні.

Роль «новачка зі свіжим поглядом» найкраще виконують «винахідники» і «підприємці»; з роллю «радника», «судді» успішно впораються «критик» і «аналітик»; для ролі «головуючого» підходять «маршали» й «адміністратори»; для ролі «оформлювача рішень»— «ентузіасти» і «політики»; для ролі «практика-організатора» — «контролер» і « майстер»; для ролі «розвідника ресурсів» — «психолог» і «наставник»; для ролі «душі групи (колективу)» — «посередник» і «лірик»; для ролі «завершувача» — «гуманіст» і «зберігач».

За предметом дисципліни нас передусім цікавлять соціотипи, схильні до пізнавально-практичної діяльності. Різного рівня суто наукові проблеми здатні розв'язувати «винахідник», «підприємець», «критик» і «аналітик». Завдання управління та організації науково-пізнавальної діяльності здатні розв'язувати «адміністратор», «контролер», «майстер», «політик», «ентузіаст», «маршал». З деякими завданнями підготовки і виховання наукових кадрів, науково-педагогічної діяльності, інформаційного забезпечення наукових досліджень можуть упоратися «психолог», «наставник», «посередник», «зберігач», «гуманіст» і «лірик».

Тестування творчих здібностей проводиться не тільки соціонікою, а й за допомогою психологічних тестів креативності (від лат. creatio — створення). До них належать група психодіагностичних методик, призначених для вимірювання коефіцієнта інтелектуальності особи (англ. — Intelligence Quotient — IQ). Поняття коефіцієнта інтелектуальності (IQ) вперше у 1912 р. ввів у науковий обіг В. Штерн. Найвідоміші тести для вимірювання пізнавального аспекту креативності були розроблені Дж. Гілфор-дом, Е. Торрансом, Г. Ю. Айзенком, X. Зивертом у другій половині XX ст. Творча людина, хоч би чим вона займалася (підприємництвом, наукою, мистецтвом, винахідництвом, політикою, управлінням, навчанням), завжди при тестуванні показує дуже високий IQ.

Всі результати оформити у папку, титульний аркуш індивідуального семестрового завдання повинен бути оформлений за зразком, який наведено у додатку 1.

ДОДАТОК 1

Зразок оформлення титульного аркушу індивідуального завдання

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького ННІ економіки і права Кафедра економічної теорії та міжнародної економіки    ІНДИВІДУАЛЬНЕ СЕМЕСТРОВЕ ЗАВДАННЯ з курсу “Методологія соціально-економічного пізнання ” на тему: _________________________________________________      Виконано: Студентом (кою) групи ЕТ ___курсу ПІБ________________   Черкаси – 2012

16