Давання хабара. Умови звільнення від кримінальної відповідальності за цей злочин.

Давання хабара (ст. 369 КК) нерозривно пов’язане з його одержанням, і предмет цих злочинів повністю збігається. Об’єк' тивна сторона злочину вичерпується самим фактом передаван ня (вручення) предмета хабара. Тому для кваліфікації дій вин ного за ст. 369 КК не має значення: а) хто є власником мате ріальних благ, які передаються як хабар, – сам хабародавець або інші особи; б) діє хабародавець за власною ініціативою чи від імені (на прохання, за дорученням, розпорядженням, нака зом) інших осіб; в) передає хабар у своїх особистих або інтере сах третіх осіб; г) є ці треті особи фізичними або юридичними.

Хабар може передаватися в будьякій формі – відкритій чи завуальованій. Дії службової особи, яка передає хабар із метою одержання певних благ та пільг для установи (підприємства, організації), слід кваліфікувати за ст. 369 КК. Склад цього зло чину є в діях і тієї службової особи, яка: а) дає вказівку (розпо рядження, наказ) підлеглим працівникам домагатися певних благ для організації шляхом підкупу інших службових осіб; б) виділяє чи розпоряджається виділити для цього кошти; в) надає законного вигляду виплатам у разі давання хабара в завуальованій формі тощо. Дії підлеглого працівника, який ви конує таку вказівку і безпосередньо передає хабар службовій особі, також слід кваліфікувати за ст. 369 КК. Якщо службова особа не віддавала обов’язкових до виконання вказівок, а лише рекомендувала підлеглій їй особі домагатися певних благ для організації шляхом давання хабара іншим службовим особам, її дії слід кваліфікувати як підбурювання до давання хабара, а дії підлеглого працівника, який виконав таку рекомендацію, — як давання хабара (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.).

Давання хабара визнається закінченим із моменту прийнят тя службовою особою хоча б частини хабара. Якщо хабарода вець лише створював умови для передавання хабара (обгово рював його предмет, розмір, місце та час вручення), вчинене слід кваліфікувати як готування до давання хабара, а якщо за пропонований хабар не було прийнято з причин, що не залежать від волі хабародавця, — як замах на вчинення цього злочину.

Суб’єктивна сторона давання хабара – тільки прямий умисел. Причому винний усвідомлює, що передає незаконну винагороду саме як хабар. Відсутність такого усвідомлення (наприклад внас лідок обману) виключає кваліфікацію вчиненого за ст. 369 КК.

Суб’єкт давання хабара — як приватна, так і службова особа. Якщо остання використовує для давання хабара своє службове становище, її дії слід додатково кваліфікувати за ст. 364 КК.

Кваліфікуючою ознакою давання хабара є повторність (див. п. 3 примітки до ст. 368, а також аналіз цієї ознаки щодо ст. 368 КК).

У частині 3 ст. 369 КК сформульовано дві підстави (два види) звільнення від кримінальної відповідальності хабародавця: а) якщо щодо нього мало місце вимагання хабара (див. п. 4 при мітки до ст. 368 та аналіз ч. 2 ст. 368 КК) або б) якщо після да вання хабара він добровільно заявив про це до відповідних органів влади до порушення щодо нього кримінальної справи.

Добровільна заява про давання хабара є своєрідним різновидом з’явлення із зізнанням (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК) і підставою звільнення від кримінальної відповідальності за наявності та ких умов: 1) заява повинна бути добровільною, тобто такою, яка основана на самостійно прийнятому хабародавцем рішенні, якщо її зроблено за власною волею, без примусу і за будьяких мотивів, але не в зв’язку з тим, що про давання хабара стало відомо відповідним органам влади. Ініціатива (пропозиція про доцільність такої заяви) може виходити і від інших осіб, але саме рішення про заяву хабародавець приймає самостійно; 2) заява повинна бути зроблена до порушення кримінальної справи. При цьому враховується не стільки сам момент (час) порушення кримінальної справи, скільки наявність чи відсутність поінфор мованості про це з боку хабародавця. Якщо кримінальну справу вже порушено, а хабародавець, якому про це невідомо, заявив про давання хабара, то це цілком може бути визнано підставою для звільнення його від відповідальності; 3) перешкодою для звільнення від відповідальності є порушення кримінальної спра ви щодо хабародавця. Якщо справу порушено за фактом або щодо іншої особи (наприклад, щодо службової особи, яка одержала хабар), то це не позбавляє хабародавця права на звільнення від відповідальності; 4) заява повинна бути спрямована до органу, який за законом наділений правом на порушення кримінальної спра' ви, тобто до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду; 5) на підставі добровільної заяви звільненню від кри мінальної відповідальності підлягає лише хабародавець – вико навець давання хабара. На інших співучасників цього злочину положення ч. 3 ст. 369 КК не поширюються.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 369 — штраф від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від двох до п’яти років; за ч. 2 ст. 369 – позбавлення волі на строк від трьох до восьми років із конфіс кацією майна або без такої.