Одержання хабара. Особливості предмету цього злочину.

Одержання хабара (ст. 368) полягає у прийнятті службо вою особою в будьякому вигляді незаконної винагороди мате ріального характеру за виконання чи невиконання в інтересах хабародавця або третьої особи будьякої дії з використанням наданої суб’єкту влади чи службового становища.

Хабар як предмет злочину – це незаконна винагорода матеріального характеру, а саме: а) майно (гроші, цінності); б) право на майно (документи, що надають право на отримання, володін ня, користування та розпорядження майном чи право вимагати виконання майнових зобов’язань); в) будьякі дії майнового ха рактеру (передача майнових вигод, відмова від них або від прав на майно, безоплатне надання послуг матеріального характеру тощо). Послуги, пільги та привілеї, що не мають матеріального характеру (похвальна характеристика, позитивний відгук у за собах масової інформації тощо) не можуть визнаватися предме том хабара і за наявності необхідних умов їх незаконне одержан ня може кваліфікуватися за ст. 364 КК. Не може розглядатися як хабар і незаконне надання службовій особі таких матеріальних послуг, які нею повністю оплачуються. Одержання як хабар май на, збут, придбання або збереження якого містять склад само стійного злочину (наприклад зброя, наркотичні засоби), тягне за собою відповідальність за сукупністю злочинів (п. 4 постанови Пленум Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.).

Об’єктивна сторона злочину полягає в одержанні хабара, яке здійснюється: а) шляхом прийняття предмета хабара у будь якому вигляді; б) за виконання (невиконання) будьякої дії; в) що вчинюється з використанням службового становища; г) в інтересах хабародавця або третьої особи.

Вказівка закону на одержання хабара в будь'якому вигляді означає не тільки те, що сам хабар є будьякою вигодою мате ріального характеру, а й свідчить, що його одержання (прий няття) може здійснюватися будьякими способами. Усі вони, попри їх різноманіття, можуть бути зведені до двох основних форм одержання хабара: а) проста (відкрита) та б) завуальова на (прихована). При відкритій формі одержання хабара здійснюється без будьякого прикриття і припускає або безпо середнє його вручення службовій особі, або передавання через посередників, а при завуальованій – маскується під зовні за конну угоду і має вигляд цілком законної операції (виплата зар плати, премії, гонорару, повернення боргу тощо).

Відповідальність за одержання хабара настає лише за умо ви, якщо службова особа отримала його за виконання (невико' нання) яких'небудь дій із використанням наданої їй влади або службового становища. З цього, поперше, випливає, що за ха бар службова особа може вчинити активні дії або утриматися від їх вчинення. Подруге, обумовлені хабаром дії, службова особа повинна чи могла вчинити (не вчинити), використовуючи для цього своє службове становище. Судова практика відносить до таких дій не тільки ті, які безпосередньо входять у коло службо вих повноважень суб’єкта, а й ті, які винний хоча і не уповнова жений здійснювати, але завдяки своєму службовому становищу має можливість ужити необхідних заходів для їх вчинення інши ми службовими особами (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.). Якщо незаконна винагорода одержана в зв’язку з виконанням не службових, а інших (наприк лад, професійних, виробничих) обов’язків, дії винного не можуть бути кваліфіковані за ст. 368 КК. Не можна кваліфікувати за ст. 368 КК і одержання службовою особою незаконної винагоро ди за виконання таких дій, при вчиненні яких вона використовує не службове становище, а наявні в неї дружні, родинні відносини, особисті зв’язки та контакти з іншими особами.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 КК, вичерпується самим фактом одержання хабара. Тому дії службової особи, обумовлені хабаром, є за межами об’єктивної сторони цього складу злочину й відповідальність за ст. 368 КК настає незалежно від того: а) чи одержаний хабар до (хабарпідкуп) або після (хабарвинагорода) вчинення цих дій; б) чи було заздалегідь обумовлено одержання хабара; в) чи виконала службо ва особа обіцяні за хабар дії; г) чи збиралася вона їх виконувати або не мала такого наміру. Проте, якщо дії службової особи, вчи нені за хабар, містять ознаки самостійного складу злочину (служ бове зловживання, перевищення влади, службове підроблення тощо), їх слід кваліфікувати за сукупністю злочинів (п. 3 поста нови Пленум Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.).

Дії, які обумовлені хабаром, вчинюються (не вчинюються) в інтересах хабародавця або третьої особи. При цьому під треті ми особами розуміють будьяких інших, крім хабародавця, фізич них або юридичних осіб, а їх інтереси можуть мати різноманіт ний характер: законний чи протиправний, матеріальний чи не матеріальний тощо. Одержання хабара має місце й тоді, коли умови його отримання хоча спеціально і не обумовлювалися, але винний усвідомлював, що одержує хабар із метою задоволен ня тих чи інших інтересів хабародавця або третіх осіб (п. 2 поста нови Пленум Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.).

Одержання хабара визнається закінченим із моменту прий няття службовою особою хоча б частини хабара (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.). Причому, на кваліфікацію не впливає, для кого одержує хабар службова особа – для себе особисто або для передавання іншим особам. Не має значення і як фактично був використаний предмет хабара (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.). Якщо винний лише створював умови для одержання хабара (наприклад, обговорював суму хабара, місце та час його отримання) або виконав певні дії, спрямовані на його прийняття, але не одержав хабар із причин, що не залежать від його волі (наприклад внаслідок вручення замість грошей так званої «ляльки»), його дії слід кваліфікувати як готування до цього злочину чи як замах на нього.

Суб’єктивна сторона одержання хабара характеризується прямим умислом і наявністю корисливого мотиву. Причому між умислом хабароодержувача і хабародавця є тісний, нерозривний зв’язок, оскільки обидва вони повинні усвідомлювати, що вчинюється саме даванняодержання хабара. Якщо особа, що фактично передає незаконну винагороду, із тих чи інших причин (наприклад у разі обману або зловживання довірою) не усвідомлює, що дає хабар, то вона не може нести відповідальність за давання хабара, а службова особа – за його одержання. Дії останньої в цьому разі можуть бути кваліфіковані (за наявності підстав) як службове зловживання, обман покупців, шахрайство тощо. Якщо ж службова особа одержує гроші (матеріальні цінності) нібито для передавання іншій службовій особі як ха бар, а насправді має намір не передавати їх, а привласнити, її дії слід кваліфікувати не за ст. 368 КК, а як шахрайство (ст. 190 КК) і службове зловживання (ст. 364 КК), а за наявності до того підстав — і як підбурювання до замаху або пособництво в зама ху на давання хабара.

У частинах 2 та 3 ст. 368 КК передбачено такі кваліфікуючі (ч. 2) та особливо кваліфікуючі (ч. 3) ознаки одержання хабара.

1. Одержання хабара у великому (особливо великому) розмірі є там, де вартість предмета хабара у 200 (500) й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (п. 1 примітки до ст. 368 КК). Великим (особливо великим) хабар вважається й тоді, коли він систематично одержується дрібни ми сумами (наприклад, на підставі так званих «такс» або в формі «поборів», «данини») за умови, якщо вчинене охоплюється (об’єднується) єдиним умислом винного, який таким чином вчи нює продовжуваний злочин (ч. 2 ст. 32 КК). Якщо ж одержано кілька хабарів, кожний з яких не перевищує в 200 (500) разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян і вчинене не охоп лювалося єдиним умислом винного, його дії не можуть кваліфікуватися як одержання хабара у великому (особливо великому) розмірі, навіть якщо загальна сума хабарів перевищує розміри, встановлені в п. 1 примітки до ст. 368 КК. Вчинене повинне роз глядатися тут як одержання хабара повторно. Якщо ж службова особа послідовно одержала один хабар у великому, а інший в особливо великому розмірі, її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів (за частинами 2 та 3 ст. 368 КК).

2. При кваліфікації одержання хабара службовою особою, яка посідає відповідальне (ч. 2) чи особливо відповідальне (ч. 3) становище, слід керуватися п. 2 примітки до ст. 368 КК та Зако ном України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р.

3. Одержання хабара за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28 КК) є там, де: 1) у злочині беруть умисну спільну участь кілька (не менше двох) службових осіб; 2) змову між ними досяг нуто до або після надходження пропозиції про давання хабара хоча б однієї з них, але до вчинення дій, спрямованих на фактичне його одержання – тобто до стадії замаху на злочин; 3) визнання злочину вчиненим групою осіб не залежить від того: а) як були розподілені ролі між співучасниками і яку конкретно роль (виконавця, організатора, підбурювача чи пособника) ви конував кожний із них; б) усі чи лише один зі співучасників повинен був вчинити (не вчинити) на користь хабародавця обу мовлені хабаром дії; в) один, кілька чи всі учасники групи без посередньо приймали предмет хабара; г) чи усвідомлював хабародавець, що в одержанні хабара беруть участь кілька служ бових осіб; 4) розмір одержаного групою хабара визначається загальною його вартістю (сумою) незалежно від того, в яких конкретно розмірах одержав хабар кожний з її учасників; 5) зло чин визнається закінченим із моменту прийняття хабара хоча б одним з учасників групи.

4. Одержання хабара повторно має відповідати ознакам по вторності, зазначеним у ст. 32 КК, і має місце там, де згідно з п. 3 примітки до ст. 368 КК службова особа раніше вчинила злочин, передбачений або ст. 368, або ст. 369 КК. Якщо до повторності входять тотожні злочини (лише одержання хабара), то вчине не охоплюється ознаками ч. 2 ст. 368 КК, а якщо повторність утворюють однорідні злочини (давання й одержання хабара), то раніше вчинений злочин кваліфікується за ст. 369, а знов вчи нений – за ч. 2 ст. 368 КК за ознакою повторності. Одержання у кілька прийомів одного хабара не утворює повторності за умо ви, якщо вчинене містить ознаки злочину, що продовжується. Водночас повторним повинне визнаватися одержання кількох хабарів від того самого хабародавця, якщо кожний випадок пе редавання хабара обумовлювався виконанням (невиконанням) якихнебудь дій у його або інтересах третіх осіб. Не є повторним і одночасне одержання хабара від кількох осіб за умови, що хабар передавався в спільних інтересах усіх хабародавців. Про те повторним слід визнавати одночасне одержання хабара від кількох осіб, якщо такий хабар передавався за вчинення (невчи нення) дій в інтересах кожного окремого хабародавця і винний усвідомлював цю обставину.

5. Одержання хабара, поєднане з його вимаганням, визначене в п. 4 примітки до ст. 368 КК і має місце там, де: 1) ініціатором даванняодержання хабара є службова особа — хабароодержу вач; 2) пропозиція про давання хабара має характер вимоги, яка підкріплюється або а) відкритою погрозою, або б) створенням таких умов, які переконують хабародавця в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) його інтересам; 3) дії, вчинен ням (невчиненням) яких загрожує вимагатель, мають: а) про' типравний характер, б) обумовлені його службовим станови' щем, в) спрямовані на заподіяння шкоди лише правам та закон' ним інтересам хабародавця. Одержання хабара, поєднане з його вимаганням, визнається закінченим злочином не з моменту пред’явлення вимоги, а лише при фактичному одержанні вин ним хоча б частини хабара.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 368 — штраф від семисот п’ятдесяти до однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п’яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займати ся певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 368 – позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років із позбавлен ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльніс тю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 368 – позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років із по збавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.