Службове підроблення. Особливості предмету цього злочину.

Службове підроблення (ст. 366). Предметом цього злочину є офіційні документи, тобто та інформація, яка зафіксована у формі, передбаченій законом, на будьякому матеріальному носії (папері, магнітній, кіно, відео або фотоплівці, дискеті тощо) із метою її зберігання, використання чи поширення і яка скла дається або видається службовою особою від імені відповідних органів, а також підприємств (установ, організацій) для по свідчення фактів, що мають юридичне значення. Офіційними можуть бути визнані й документи, які виходять від приватних осіб, за умови, якщо вони були засвідчені уповноваженими осо бами від імені відповідного органу або надійшли (передані) на зберігання чи у ведення (діловодство) юридичних осіб.

Об’єктивна сторона злочину полягає в перекрученні вин ним істини в офіційних документах шляхом використання для цього свого службового становища. Злочин здійснюється лише шляхом активної поведінки і може бути вчинений однією з та ких дій: а) внесення до документів неправдивих відомостей; б) інше підроблення документів; в) складання неправдивих документів; г) видача неправдивих документів.

Внесення до документів неправдивих відомостей означає зазначення інформації, що повністю або хоча б частково не відпо відає дійсності, у справжньому офіційному документі, який при цьому зберігає належну форму та реквізити. Інше підроблення документів припускає повну або часткову зміну змісту докумен та чи його реквізитів, проте не за рахунок внесення до нього неправдивих відомостей, а шляхом їх виправлень, підчищень, до писок, витравлювань тощо. Складання неправдивих документів – це повне виготовлення документа, що містить інформацію, яка не відповідає дійсності. Видача неправдивих документів – це надання фізичним або юридичним особам документа, зміст якого цілком або частково не відповідає дійсності та який був складе ний службовою особою яка його видала, або іншою службовою особою.

За способом вчинення підроблення може бути матеріальним – внесення різних змін у дійсний документ, та інтелектуальним – складання неправдивого за змістом, але дійсного за формою документа. За частиною 1 ст. 366 КК злочин визнається закін' ченим із моменту вчинення зазначених дій незалежно від того, чи спричинили вони наслідки і чи був використаний підроблений документ. За частиною 2 ст. 366 КК карається службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки. Якщо умисел був спрямований на заподіяння тяжких наслідків, які не настали з причин, що не залежали від волі винного, вчинене слід кваліфі кувати за ст. 15 та ч. 2 ст. 366 КК.

Якщо підроблення вчинене лише як готування до іншого зло чину або мав місце замах на використання підробленого доку мента для вчинення іншого злочину, вчинене кваліфікується за сукупністю – за ст. 366, статтями 14 чи 15 і тією статтею Особ ливої частини КК, яка передбачає відповідальність за відповід ний злочин. За сукупністю слід кваліфікувати і випадки, коли підроблений службовою особою документ використовується нею для вчинення іншого закінченого злочину. Проте, якщо підроб лення є необхідною ознакою об’єктивної сторони іншого скла ду злочину (наприклад за ч. 2 ст. 372 КК) або утворює спеціаль ний склад злочину (наприклад за ч. 2 ст. 158 КК), вчинене до даткової кваліфікації за ст. 366 КК не потребує.

Суб’єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 366 КК — прямий умисел, оскільки винний вносить до документів завідомо неправ диві відомості; за ч. 2 ст. 366 КК психічне ставлення щодо тяж' ких наслідків може бути як умисним, так й необережним.

Суб’єкт злочину — лише службова особа.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 366 — штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 366 — позбавлення волі на строк від двох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи зай матися певною діяльністю на строк до трьох років.