2. Спорідненість у сімейному праві: її види.

У своїй основі поняття сім’ї має соціологічний вимір, оскільки в її базис покладено прагнення до задоволення фізіологічних потреб людей, наслідком чого може бути народження дітей. В цьому сенсі категорія сім’я, члени сім’ї пов’язана з категорією «спорідненість».

Спорідненість членів сім’ї може бути:

Біологічною – базується на кровному зв’язку між людьми, тобто в основу спорідненості покладений матеріальний базис – спільність крові

Соціальною – представляє собою тісний, суспільно-особистісний зв’язок між особами, що не базується на кровному родстві (подружжя, усиновлення (це приклади спорідненості з проявом волі), пасинок, падчерка, мачуха, відчим (спорідненість без прояву волі)). На рівні цієї концепції спорідненість визначається соціальними зв’язками між некровними родичами, які відповідно до закону набувають юридичного значення.

Вольовою – розглядається як складова концепція перших двох концепцій, а відтак її різновидами є біологічно-вольова теорія спорідненості та соціально-вольова теорія спорідненості. Для того, що виникла або біологічна, або соціальна спорідненість необхідний прояв вольового фактору. Приклад, при народженні дитини, але батьком є інша особа, справжній батько має право подати позов про визнання батьківства; якщо дружина народила дитину репродуктивними методами, автоматично чоловік визначається батьком цієї дитини, за умови, що він надав згоду на репродуктивне народження (отримує спорідненість завдяки своїй волі). Приклад біологічно-вольової теорії є ч.1 ст. 129 СКУ, ч.1 ст. 169 СКУ; соціально-вольової теорії ч.3 ст. 129, 123 СКУ.

У сімейному кодексі спорідненість може мати зміст і у соціальному, і у біологічному контенті, в обох випадках, вони можуть породжувати взаємні права та обов’язки.

Кровна спорідненість – це коло осіб, які пов’язані взаємністю та спільністю виникнення.

Родичами визнаються особи, що виникли або один від одного, або від загального родоначальника

Спорідненість у зв’язку з цим може бути а) прямою (поєднуються особи, які виникли один від одного. Пряма лінія у свою чергу поділяється на низхідну (від предків до нащадків), висхідну (від нащадків до предків); б) бокова або побічна (поєднує осіб, які не походять одна від одної, але мають одного родоначальникам

Ступінь спорідненості – це коло народжень, що передувало виникненню споріднення двох осіб, за винятком народження їх предка. Приміром, дід та онук перебувають у другому ступені споріднення, між двоюрідними братами – четверта лінія споріднення.

Свояцтво (приклад соціальної споріднення) – це відносини між людьми, які виникли зі шлюбного союзу одного із родичів (це відносини одного подружжя з родичами іншого подружжя, та відносини між родичами обох і подружжя).

Юридичне значення споріднення набуває лише у випадках, прямо передбачених у законі.

3. Зміст та види сімейних правовідносин

Сімейні правовідносини – це суспільні відносини, врегульовані нормами сімейного права, що виникають зі шлюбу, спорідненості, усиновлення, або іншої форми влаштування дітей, які позбавлені батьківського піклування.

Елементи сімейних правовідносин: суб’єкти, об’єкти та зміст.

Суб’єктами можуть бути не тільки громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, а також іноземці та особи без громадянства, які перебувають на законних підставах. В юридичній літературі іноді можна зустріти винятки з цього правила в ч.1 ст. 48 СКУ, де мова йде про заклад охорони здоров’я, навчання або інший навчальний заклад, в якому може перебувати дитина, позбавлена батьківського піклування. Заклад, в такому випадку стає учасником сімейних правовідносин, і виконує функцію опікуна та піклувальника. Вважаємо такий висновок передчасним з наступних підстав: виконання закладом функція опіка чи піклування, не означає, що останній здобуває відповідний статус та стає учасником сімейних правовідносин. За чинним сімейним та цивільним законодавством, опікуном та піклувальником може бути лише фізична особа. По-друге, діяльність закладу визначається та регулюється нормами адміністративного права в рамках взятих на себе державою зобов’язань перед такими дітьми (ч.4 ст. 5). По-третє, ст. 2 СКУ чітко визначає, що учасниками сімейних відносин, що регулюються сімейним кодексом, можуть бути лише фізичні особи, при чому їх перелік має вичепрний характер, а імперативність зазначеної норми виключає наявність будь-яких винятків із цього загального правила. Таким чином заклад можна визнати суб’єктом сімейного права, але не суб’єктом сімейних правовідносин, оскільки СПУ є сукупніст правових норм, то відповідно особи, які згадуються в цих нормах автоматично підпадають під дію цих норм, а тому можуть розглядатися як суб’єкти сімейного права.

Правоздатність суб’єкта сімейних відносин виникає з моменту народження.

Дієздатність – залежить від віку особи та стану її психіки. Можливість реалізовувати передбачені законом права суб’єкти іноді можуть отримувати після досягнення ними повноліття (ст. 211 – особа має право бути усиновлювачем)

Об’єкт – матеріальні і нематеріальна блага.

Матеріальні блага – речі, результати робіт сімейного характеру тощо. На відміну від цивільних правовідносин, об’єктами сімейних правовідносин не можуть бути сімейні права та обов’язки, оскільки воно є невідчужуваними і не можуть передаватися іншим особам.

Нематеріальні блага – поведінка, дія чи утримання від дії, приміром в рамках зобов’язальних правовідносин сімейного характеру.

Основні підходи до розуміння шлюбу:

1. Шлюб як договір - порядок укладення та припинення шлюбу, умови його дійсності аналогічні тим, які діють стосовно цивільних угод

Деякі подружні відносини (майнові) можуть регулюватися договором між подружжям (Сирія, Йорданія, Ірак). В цю концепцію логічно вписується можливість укладення шлюбного договору.

Концепція має історичне коріння – Давній Рим, Індія, шлюб розглядався як договір між чоловіком та жінкою.

Противники концепції вказують, що шлюб не може бути договором, оскільки передусім спрямований на утворення особистого сімейного союзу між чоловіком та жінкою і відповідно на виникнення у них особистих немайнових прав та обов’язків, які передбачені законом і не можуть бути змінені у договірному порядку

2. Шлюб як статус – з моменту укладення шлюбу чоловік та жінка набувають новий для себе статус – статус подружжя і відносини, що між ними виникають, стають предметом правового регулювання сімейного законодавства.

3. Шлюб як інститут особливого роду – виходить з того, що шлюб має передусім моральну і духовну складову і у своєму базисі спрямований не на настання майнових наслідків, а на виникнення відносин особливого порядку, що не підпадає під правовое регулювання

4. Шлюб як таїнство – пов’язана з релігійним обрядом шлюбу, однак, в сьогоднішніх реаліях України не знаходить своїх прихильників через світський характер шлюбу.

5. Шлюб як партнерство – виникнення концепції пов’язане з процесом емансипації, намаганням прирівняти правовий статус жінки та чоловіка у шлюбі. Концепція не знаходиться свого відображення і фіксованість на рівні закону, особистих прав та обов’язків подружжя.

В рамках реалізації концепції у сімейному законодавстві різних країн передбачається можливість укладення одностатевих шлюбів.

Є дві форми ставлення щодо правового регулювання таких шлюбів:

1. в одних країнах (Франція, Канада, Великобританія) шлюб з одного боку визначається союз між чоловіком та жінкою, тоді як одностатеві союзи визнаються як партнерство, статуси таких осіб у законодавчому плані приближені один до одного, особливо у сфері майнових відносин, разом з тим, особи, що перебувають у одностатевих шлюбах мають певні відмінності у статусі (не можуть усиновлювати дітей, не мають аналогії зі шлюбом у спадкових відносинах, те ж стосується і оподаткування), шлюб реєструється у мерії, а партнерство – у суді

2. прирівнюють статуси осіб, які перебувають у одностатевому чи різностатевому шлюбу, прирівняти один до одного – Нідерланди, шлюб визначається як союз між особами різної або однієї статі.

Шлюб може використовуватися в декількох значеннях:

1. як сімейні правовідносини, тобто особисті немайнові та пов’язані з ними майнові відносини, що виникають між подружжям

2. як певний юридичний факт, тобто шлюб є різновидом акту цивільного стану

3. як інститут сімейного права, тобто сукупність правових норм, що визначають умови та порядок укладення шлюбу, його розірвання, припинення, визнання недійсним, а також регулюють особисті немайнові та пов’язані з ними майнові відносини між подружжям.

У шлюбі можна виділити наступні аспекти:

1. соціальний – шлюб визначається як первинний осередок суспільства

2. духовний – таїнство шлюбу

3. економічний – спільний побут

4. правовий – реєстрація шлюбу

Для юриспруденції значення мають останні два аспекти, оскільки в них поєднаний зміст майнових взаємовідносин між подружжям разом з юридичною технікою їх регулювання.

Ст. 21 СКУ – визначення шлюбу (критикується в юридичній літературі – не включає усіх ознак шлюбу

Ознаки шлюбу за Сімейним кодексом України:

1. це союз жінки та чоловіка (тобто це фізіологічна ознака шлюбу)

2. це сімейний союз – означає не лише спільне проживання у фізичному сенсі, а саме спільне життя

3. це союз, який зареєстрований у державних органах реєстрації актів цивільного стану – тобто шлюб вважається укладеним після державної реєстрації, і лише після цього породжує відповідні правові наслідки для сторін союзу

4. це спрямованість на утворення особистого сімейного союзу чоловіка та жінки

Співвідношення понять «цивільний шлюб» та «фактичний шлюб»

1. поширено уявлення, що цивільний шлюб – це незареєстровані шлюбні відносини, що є помилковим, і в такому випадку потрібно казати про фактичні шлюбні відносини або фактичний шлюб

2. фактичний шлюб не може породжувати правових наслідків для сторін такого союзу, однак, передбачається можливість через судове рішення визнати за цими особами право на спільну власність на майно, що ними було набути під час спільного проживання

3. для припинення фактичних шлюбних відносин не існує жодних юридичних підстав та формальностей. Вони можуть бути припинені трьома способами: внаслідок смерті одного з такого подружжя, внаслідок взаємної згоди, або в односторонньому порядку

4. фактичний шлюб – concubinat – це сім’я – з правової точки зору чоловік та жінка, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах не є подружжя, проте вони можуть бути визнані судом членами однієї сім’ї. не можуть бути визнані членами однієї сім’ї чоловік та жінка, які хоча і мають усталені відносини, що притаманні подружжю, однак, один з них або вони обидва перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою (ч.4 ст. 3, ст. 74 СКУ)

Шлюб – це добровільний, спрямований на створення сім’ї, моногамний союз рівноправних чоловіка та жінки, укладений в установленому порядку, із додержанням вимог закону, що породжує для сторін особисті немайнові та пов’язані з ними майнові права та обов’язки подружжя.