10. Виникнення і основні положення меркантилізму.

Витіснення натурально – господарських відносин ринковими охоплює історичний відрізок перехідного часу з 16 по 18 ст.- цей період назив. Періодом меркантилізму, на зміну рабовласницькому способу в-ва прийшов феодальний, основою якого була крупна земельна власність і позаекономічне примушення до праці безпосереднього виробника, а саме селянина товарно- грошові відносини знаходяться у зародковій формі. Феодальне в-во з розвитком продуктивних сил переходить до капіталістичного в-ва, подальший розвиток обміну товарно-грошових відносин прискорює великі географічні відкриття, створ.умови для розвитку світового ринку, і т.ч. ліквідації самого феодального ладу.

Передумови розвитку теорії меркантилізму:Період первинного нагромадження капіталу,відбув. Зосередження крупних грошових мас в одних руках, купці і крупні феодали.Почалася золота лихоманка:бажання отрим.грошей сприяє ряду великих.географ.відкриттів.Поступово в країнах ЗХ.Європи в результ. Обезземелення селян з*являється вільна роб.сила.

У меркантилізмі розрізняють 2 періоди: - ранній мерк.-для якого характерними є теорії торгового балансу країн 15-16 ст. Характерні риси:багатство ототожнюється з грошима-золотом і сріблом; багатство розглядається як застиглий процес; осн.увагу привернути в країну якомога більше грошей з-за кордону; не допустити вивозу грошей за межі країни для нагромадження. – пізній розвинений мерк.-або мануфактурна с-ма для якого є теорія торгового балансу 16-17ст. Характерні риси:на гроші дивитися як на капітал,а не як на скарб,застиглий процес; дозвол.вивозити гроші за кордон але з умовою політики активного сальдо в зовнішній торгівлі; багатство –сукупність товарів,матеріальних благ.

Мета меркантелізмупривернути в країну більше грошей і тим самим збільшити багатство в країні. І для раннього і пізнього є характерним активне втручання держ.в ек-ку країни і захист національного ринку з метою збагачення.

Меркантилізм розвивав лише сфери обігу: торгівля, торговий капітал, тому він і не став наукою, бо відсутній аналіз виробництва.

11. Історія екон. Вчень, її місце і роль в ісорико-економічних науках.

ІЕВ – історія боротьби ідей і думок, а не відображ істор. Класової боротьби, це осн. принцип, дотримуються усі науковці.Предмет Істор.екон.вчень – це історичний процес виникнення, розвитку, боротьби і зміни екон. Ідей і концепцій у теоретичних напрямах, школах і течіях, а також вчення окремих економістів. В центрі ІЕВ знаходиться екон. Теорія.Функції істор.екон.вчень: - виховання і розвиток екон.мислення, теорія оволодіння екон.науками;Пізнання поступального розвитку еволюції економічної науки;Засвоєння екон. Категорій, законів і принципів в їх історичних змінах;Виявлення прав теор. і практ. орієнтирів на основі вивчення альтернативних екон.поглядів.

Історія економіки та економічної думки вивчає становлення та розвиток господарської сфери суспільства. Історія економіки у своїх дослідженнях спираєть­ся на низку фундаментальних положень, методологічних підхо­дів, що у своїй єдності утворюють наукову парадигму роз-ку сус-ва.. Від розуміння природи суспільства, причин і тен­денцій його історичного розвитку залежить і науковий аналіз його складової — господарської сфери. Утім вразливість формаційної парадигми для аргументо­ваної критики її фундаментальних постулатів, невідповідність її висновків реальному перебігу історичних подій, ідеологічна заангажованість призвели до відмови переважної більшості дослідників від її постулатів. Тому виникла необхідність роз­глядати суспільні процеси на засадах цииілізаційної парадиг­ми.Цивілізаціина парадигма передбачає розглядати людство як ціле, що утворює світові цивілізації. Одиницею історичного розвитку людства виступає конкретне суспільство, що нале­жить до певної цивілізації і характеризується власними етапа­ми розвитку. Цивілізаційний аналіз суспільства в центр усіх суспільних процесів ставить людину, її взаємодію з іншими людьми та су­спільством загалом.Основні рисиз точки зору цмвілізац.парадигми: 1).Самобутність-відносно відокремлене самостійне існування.2).Внутрішня структурованість.3).Самоорганізованість.4).Наявність внутрішніх джерел самороз-ку.5).Особлив. духовно-культур. цінностей, що утвор. центр і відображ. цілісність сус-ва.Історично утвердилися два типи цивілізацій, які характери­зують східну і західну гілки розвитку людства. До першої нале­жать такі світові цивілізації, як китайська, індійська, близько­східна (мусульманська), до другої— східноєвропейська, за­хідноєвропейська, латиноамериканська. Історичний розвиток кожного суспільства обумовлений особливостями цивілізації, до якої воно належить. Цивілізаційні фактори репрезентовані спе­цифікою духовно-культурних цінностей, формами і способами здійснення влади, організації життя суспільства та іншими ознаками, що відіграють вирішальну роль у будь-якій сфері су­спільства. Завданнями історії економіки є такі:1) з'ясування того «що, коли і де відбулося?» в господарській сфері; 2) узагальнення та аналіз господарського досвіду; 3) з'ясування логічних причинно-наслідкових зв'язків економіч­них процесів і явищ під час певних історичних подій,тобто вияв­лення їх обумовленості тими чи іншими факторами; 4)показ нерозривного зв'язку історії економіки, економічної теорії та історії економічної думки як єдиної історико-економічної науки.Історія економічної думки виконус такі завдання:1) пізнання основних тенденцій та чинників розвитку економіч­ної думки; 2)розкриття еволюції світової економічної теорії в єдності до­мінантних наукових парадигм;висвітлення змісту провідних теоретичних напрямів, течій та наукових шкіл на основі розкриття особливостей їх методоло­гічних принципів та теоретичних основ; 3) установлення їх взаємозалежностей, спадкоємності та роз­біжностей; 4)пізнання основних напрямів сучасної економічної думки,розуміння їх теоретичних джерел, методологічних особливостей,провідних наукових ідей та тенденцій розвитку;5) набуття уявлення про структуру наукового інструментарію сучасного теоретикоекономічного дослідження, формування у студентів на цій основі ширших аналітичних можливостей.

1 Кейнс Д. Назв. тв., с.341.