3. Мотивація персоналу як наука і сфера практичної діяльності.

Мотивація трудової діяльності не може бути дійовою без застосування сучасних форм і методів матеріального стимулювання персоналу. Підвищення значення трудових і статусних мотивів, що спостерігається нині, не означає абсолютного зниження ролі матеріальних стимулів. Вони, як і раніше, залишаються важливим каталізатором, здатним суттєво підвищити трудову активність та сприяти досягненню високих результатів індивідуальної та колективної діяльності.

Важливою складовою мотивації, одним з визначальних елементів менеджменту персоналу є його оцінка, яка виконує передовсім орієнтувальну і стимулювальну функції. Брак такої оцінки або ще гірше — її необ’єктивність дезорієнтують людину, гальмують її розвиток, знижують активність і продуктивність діяльності.

Оцінка персоналу — відповідальна і складна справа, а починати її потрібно з теоретичного обґрунтування, узагальнення передового досвіду, підготовки відповідних рекомендацій.

4. Зміст та взаємозв’язок ключових категорій навчальної дисципліни: “мотив”, “інтерес”, “стимул”, “стимулювання”.

Коли людина усвідомлює зміст потреби і можливість її задоволення за допомогою певних благ, у неї виникає інтерес до цих благ і до способів їх отримання. У такому випадку потреби набувають форми інтересів. Інтерес — форма прояву пізнавальної потреби особистості, спрямована на певний предмет (благо). Інтереси зумовлюють появу спонукальних дій, мотивів. Мотив є переважно усвідомленим внутрішнім спонуканням людини до діяльності, пов’язаним із задоволенням певних потреб.

Під стимулом розуміють спонукання до дії, яке походить із-зовні й має цільову спрямованість. І мотив, і стимул є спонуканням до дій. В основі стимулу лежать зовнішні чинники: матеріальні і нематеріальні винагороди, накази, розпорядження та інші адміністративні методи. Мотив також є спонуканням до дії, але в основі нього може бути як стимул так і особисті причини (почуття обов’язку, відповідальність, прагнення самовираження, докори сумління тощо). Стимул перетворюється на мотив лише в тому разі, коли він усвідомлений людиною, сприйнятий нею.

Стимулювання — процес зовнішнього впливу на людину для спонукання її до конкретних дій. Стимулювання є одним із засобів мотивації. За допом. стимулювання, створ. сприятливі умови для задоволення потреб працівника, забезпечується трудова поведінка.

5. Сучасні трактування сутності поняття “мотивація персоналу” і його складових.

Мотивація — це свідоме прагнення до певного типу задоволення потреб, до успіху; це усе те, що активізує діяльність людини; це надія на успіх і побоювання невдачі.

Мотивація є процесом спонукання себе й інших до діяльності для досягнення особистих цілей і цілей організації

Досить поширеним є визначення мотивації як рушійної сили поведінки, як прагнення людиною активної дії з метою задоволення своїх потреб.

Мотивація — це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначають поведінку, форми діяльності, надають цій діяльності спрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей організації.

Складові мотивації персоналу:

-мотивацію трудової діяльності, тобто спонукання персоналу до ефективної трудової діяльності, що забезпечує необхідні винагороди і задовольняє наявні потреби;

-мотивацію стабільної та продуктивної зайнятості;

-мотивацію розвитку конкурентоспроможності працівника;

-мотивацію володіння засобами виробництва;

-мотивацію вибору нового місця роботи тощо.