21. Властивості темпераменту

1) чутливість (сензитивність). Про неї судять на підставі найменшої сили зовнішнього впливу, необхідної для виникнення у людини певної психічної чи поведінкової реакції - відповіді (репліки, емоції, рухи, міміки тощо), і швидкості, з якою вона виникає. Іншими словами - на підставі сили впливу потрібно, щоб людина відреагувала;

2) реактивність (величина реакції на вплив). Ця властивість виявляється в інтенсивності, силі реакції людини на вплив (зауваження, неочікуваний звук тощо). Люди з високою реактивністю здебільшого відповідають не подумавши; у прикрості і роздратуванні легше і частіше «виходять із себе», нетерплячі, запальні, легко вступають у конфлікт; перебивають розповідь;

3) активність. Її ознаки - зосередженість, цілеспрямованість, енергійність, з якими людина впливає на світ, долає перешкоди на шляху до мети. Активна людина настирлива у подоланні труднощів, довше зберігає бадьорість і не «опускає руки» у важких ситуаціях, схильна доводити справу до кінця;

4) співвідношення реактивності і активності. Реактивні люди діють переважно під впливом випадкових зовнішніх або внутрішніх причин («забажалось»), активні - свідомо визначають лінію поведінки, діють залежно від планів, намірів;

5) темп реакції (швидкість перебігу психічних процесів і реакцій - рухи, мова, винахідливість тощо).Ознаки його високого розвитку - швидші й енергійніші рухи; швидка і впевнена розмова, відповідь на запитання; оперативне згадування;

6) емоційність - властивість темпераменту, що вказує на швидкість виникнення і перебігу емоцій. У емоційно не стійких людей, що легко збуджуються, вони виникають швидко, є короткочасними і можуть легко змінюватися на протилежні. Для емоційно стійких людей характерними є повільне емоційне збудження і тривалість переживань.

7) пластичність - показник гнучкості, легкості пристосування людини до нових умов. Особи з великою пластичністю легко і швидко пристосовуються до нових людей і обставин, змінюють вид діяльності, менше конфліктують із колегами.

8) ригідність (лат.- твердий, заціпенілий) це показник інертності, нечутливості до зміни зовнішніх впливів.

9) екстраверсія - спрямованість психічної активності особистості назовні, до якої спонукають враження, зумовлені впливом зовнішніх обставин у певний момент. Навколишні впливи, зовнішні враження, все, що відбувається тут і тепер, великою мірою визначають поведінку екстраверта.

10) інтроверсія - спрямованість психічної активності особистості всередину (на себе), до якої спонукають раніше пережиті враження, думки про майбутнє. Поведінка інтроверта переважно залежить від внутрішнього світу: почуттів, думок, образів пережитого чи очікуваного. Такі люди заглиблені в себе, своє минуле, теперішнє і майбутнє.

22. Психофізіологічні властивості особистості

Біологічні властивості особистості – вікові, спадкові, соматичні, статеві, біохімічні, антропологічні – значною мірою впливають на розвиток особистості. Психофізіологічні властивості особистості вивчає наука психофізіологія. Ця наука досліджує закономірності функціонування нервових механізмів психічної діяльності в 2-х аспектах. 1-й – нервові механізми, що реалізують окремі психічні функції та процеси – відчуття, сприймання, увагу, мислення, мовлення, емоції. 2-й – вища нервова діяльність та поведінка особистості. Одним з головних понять психофізіології вважається темперамент. 1. Темпера́мент — вроджена (біологічно зумовлена) і незмінна властивість людської психіки, що визначає реакції людини на інших людей та на обставини. Термін введено в ужиток Клавдієм Галеном, у перекладі з латини означає «належне співвідношення частин» 2. Також одним з різновидів є емоції (лат. emoveo — хвилюю, збуджую) — психічне відображення у формі безпосереднього переживання життєвого змісту явищ і ситуацій. 3. Почуття —психічні стани і процеси, які відображають емоційний аспект духовногосвіту людини, її суб´єктивне переживання подій, емоційне ставлення донавколишньої дійсності. Воля — здатність людини, що виявляється у самодетермінації й саморегуляції діяльності та різних психічних процесів. Психічну природу діяльності людини неможливо пізнати без з´ясування її мотивів , які психологія розглядає як складні інтегральні психологічні утворення. 4. Мотив (лат. moveo — штовхаю, рухаю) — стійка особистісна властивість, яка охоплює потреби, є спонукальною причиною дій і вчинків. 5. За своїм мотиваційним значенням особливо важливою є потреба. Потреба — стан індивіда, пов´язаний з відчуттям необхідності в чомусь важливому для існування й розвитку людини. 6. Мотивація —сукупність причин психологічного характеру (система мотивів), якізумовлюють поведінку і вчинки людини, їх початок, спрямованість іактивність. 7.

23. Поняття про характер

Термін "характер"- грецького походження, він означає "риса", "ознака", "відбиток". Введений він для визначення властивостей людини колегою Арістотеля Теофрастом. Кожній людині, притаманні істотні особливості, які впливають на її діяльність та поведінку (ліниві, хвалькуваті, неорганізовані, самовпевнені, егоїсти). Ці й подібні риси виявляються настільки яскраво і постійно, що визначають собою типовий різновид особистості, індивідуальний стиль її соціальної поведінки. Такі психологічні особливості особистості називають рисами характеру. Ці риси характеризують і мету, до якої прагне людина, і способи досягнення мети.

Сукупність постійних рис становить характер особистості. Характер - це сукупність постійних індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, ставленні до колективу, інших людей, праці, навколишньої дійсності та до самої себе. Характерними можна вважати не всі особливості людини, а тільки істотні і стійкі. Характер людини можна зрозуміти тільки в її суспільній діяльності, суспільних відносинах. Знати характер людини дуже важливо. Це дає можливість передбачати, як людина буде себе поводити за певних умов, чого від неї можна чекати, як вона виконуватиме дані їй доручення. У характері виявляється індивідуальність людини. Темперамент і Характер - яка різниця між цими термінами? (Темперамент-це тип нервової системи,що характеризується рухливістю нервових процесів, тобто збудження та гальмування. Характер- це сукупність постійних індивідуально-психологічних властивостей людини Характерів є сотні,а то й і тисячі, а от темпераментів – 4 )

24. Структура характеру

Характер - це сукупність постійних індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, ставленні до колективу, інших людей, праці, навколишньої дійсності та до самої себе. У структурі характеру виокремлюють такі його компоненти: • спрямованість; • переконання; • розумові риси; • емоції; • волю; • темперамент; • повноту; • цілісність; • визначеність; • силу.

- Спрямованість є провідною в структурі характеру особистості. Вона виявляється у вибірковому позитивному або негативному оцінному ставленні до вчинків і діяльності людей і самої себе.

- Переконання — знання, ідеї, погляди, що є мотивами поведінки людини, стають рисами її характеру й визначають ставлення до дійсності, вчинки, поведінку. Переконання виявляються в принциповості, непідкупності та правдивості, вимогливості до себе. Людина з твердими переконаннями здатна докласти максимум зусиль для досягнення мети, віддати, коли потрібно, своє життя заради суспільних справ.

- Розумові риси характеру виявляються в розсудливості, спостережливості, поміркованості. Спостережливість і розсудливість сприяють швидкій орієнтації в обставинах.

- Емоції стають підгрунтям таких рис характеру, як гарячковість, запальність, надмірна або вдавана співчутливість, всепрощення або брутальність, грубість, нечутливість до страждань інших, нездатність співпереживати.

- Воля в структурі характеру зумовлює його силу, твердість. Отже, воля, як вважають, є стрижневим компонентом сформованого характеру. Сильна воля робить характер самостійним, стійким, непохитним, мужнім, здатним досягати поставленої мети. Люди без волі — слабохарактерні. Навіть при багатстві знань і досвіду вони нездатні наполягати на справедливості, виявляють нерішучість, боязливість.

- Темперамент у структурі характеру є динамічною формою його прояву. Характер — це єдність типологічного і набутого за життя досвіду. Особливості умов життя, навчання та виховання формують різноманітне за змістом індивідуальне ставлення до явищ навколишньої дійсності, але форма прояву цього ставлення, динаміка реакцій особистості визначаються її темпераментом.

- Повнота характеру — це всебічний розвиток основних його структурних компонентів — розумових, моральних, емоційно-вольових.

- Цілісність характеру - це єдність психічного складу людини, незалежність проявів рис характеру від ситуацій, відсутність розбіжностей у поглядах, єдність слова та діла.

- Визначеність характеру виявляється у сталості поведінки, яка базується на переконаннях та моральних уявленнях, що складають смисл життя і діяльності людини.

- Сила характеру - це енергія, з якою людина прагне досягти поставлених цілей, її здатність до концентрації зусиль при зустрічі з перешкодами і труднощами, вміння їх долати.