3. Просвітництво і його зв'язок з літературою.

За усталеною традицією 18ст. називають «віком Просвітництва» і для цього є вагомі підстави. У ньому розгорнувся масштабний ідейний рух , що ідеологічно готував Фр. революцію і пов’язану з нею глобальну зміну цивілізацій. Просвітники піддали всебічній критиці тодішнє суспільство, його устрій і закони, установи і мораль, систему соц.. і дух. цінностей, доводячи, що вони суперечать здоровому глузду і законам природи, їх необхідно змінити на розумні і справедливі. Просвітникам був властивий історичний оптимізм, вони вірили, що можуть усе змінити на краще і настане царство розуму і загального добробуту.

Література 18ст. починається не з 1701 року й не завершується 1800-м. Літературні епохи не мають чітких хронологічних меж: вони переходять одна в одну, до того ж неодночасно у різних національних культурах. Як правило, одні літературні епохи заперечують інші. Щодо літератури Пр., то вона була запереченням бароко.

Безсумнівно, література пов’язана з суспільним життям, і свої відповіді на «виклики» дійсності вона дає як у формі прямих її відображень, що характерно переважно для реалізму, так і у формі символічній, алегоричній, використовуючи міфологічні, історичні, фантастичні сюжети і образи, що характерно для інших худ. течій.

Отже, література Пр. стала прямим відображенням суспільного стану 18ст.

4. Періодизація англійської літератури хуііі ст., основні тенденції її розвитку на кожному етапі.

У 18ст. анг. літ-ра домінувала в літер. Житті Європи. Нові напрями і течії – пр.. реалізм, сентименталізм, пре романтизм – складалися найраніше в Англії, а вже далі набували розвитку і в інших країнах. Головна причина – в тому, що Англія 18ст. йшла в авангарді суспільного розвитку, набуваючи динамізму, характерного для капіталістичної системи.

Перший період англійської літератури починається Славною Революцією (1688-1689) і закінчується 30-ми роками 18ст. У цей період характерним у поезії є класицизм. Найвизначнішим його представником є Александр Поуп, Його також вважать найвидатнішим класицистом анг. літ-ри. До цього періоду відносять Стила та Аддісона, найперші реалістичні романи написані Свіфтом та Дефо. Більшість письменників цього часу писали політичні памфлети, найкращі з яких виходи з-під пера Свіфта («Лмсти сукнаря») та Дефо.

Другий період англійської літератури доби Просвітництва датується 30-50- ми роками 18ст. Провідними напрямами стають просвітницький реалізм і сентименталізм. Яскраво розквітає роман, причому – новочасний novel, який остаточно стверджується в письменстві. Цей роман фронтально звертається до життя сучасного суспільства і розгортає його масштабне худ. освоєння. Він не цурається засобів і прийомів пригодницько-фантастичної літератури, зокрема в сюжетобудові, і навіть найвидатніші йог майстри, Філдінг,і, особливо, Смоллет, охоче ними користуються. У цей період започатковується баладна опера («Опера жебрака») і міщанська драма, яку започатковує «Лондонський купець» - сюжет балади з міського фольклору про злощасного прикажчика, занепалого коханкою-повією.

Третій період відноситься до останньої декади століття. Він позначається розквітом сентименталізму, зокрема сентиментальними творами Голдсміта («Велкфілдський священник»), романи Стерна (Трістам Шенді», «Сентиментальна подорож»). Розвивається драматургія. Вершиною англійської драматургії стала творчість Шерідана.