19.Політика управління цінами

Політика управління цінами — комплекс заходів щодо їх коригування на підставі стратегії і тактики підприємства, а також дії суб’єктів, сил і умов навколишнього бізнес-середовища.

У процесах управління цінами можуть бути використані такі стратегії чи політики.

- Політика поступового зниження цін. Вона характеризується відносно високим рівнем цін на момент виведення на ринок но-вого продукту. Далі, відповідно до концепції життєвого циклу продукції, їх рівень поступово знижується.

- Політика «знімання вершків». Використов-ється щодо товарів, які належать до категорії модних новинок, котрі мають незначну тривалість життєвого циклу. Перевагами такої політики є можливість швидкого покриття витрат на виробництво та маркетинг, отримання відповідних прибутків, підвищення іміджу підприємства як новатора

- Політика проникнення.Ввикористовується підприємством для виведення своїх товарів на нові ринки, створення там на-лежного попиту. Такій політиці притаманні низькі початкові ціни, які поступово підвищ.

- Політика диференціювання цін. Це продаж того самого продукту різним покупцям, або в різний час , або на різних територіях за різними цінами

- Політика престижних цін. Ця політика має на увазі утримування підприємством досить високих цін на свої товари. Головна передумова - є висока репутація підприємства, надзвичайно висока якість та унікальність його продукції.

- Політика психологічно комфортних цін.Бере до уваги сприйняття споживачами того чи іншого рівня цін на товари, виходячи із їхньої «внутрішньої логіки».

- Політика «шикування» цін. Її використовують у разі прода-жу великого асортименту товарів у рамках однієї категорії (това-рної лінії)

- Політика послідовного просування сегментами ринку

- Політика «збиткового лідера».

- Політика гнучких цін

- Політика стабільних цін

- Політика цін ринкової переваги

- Політика цін на товари, зняті з виробництва

- цінова політика виживання

20.Принципи ціноутворення

1. Науковість - сутність принципу полягає в тому, що визначення ціни має базуватися на глибокому науковому аналізі кон'юнктури ринку та всіх ринкових елементів, чинного законодавства, технології виробництва товару та можливостей їх змін

2.Цільова спрямованість - полягає у визначенні економічних та соціальних проблем, для вирішення яких буде використовуватись ціна.

3.Безперервність. Сутність принципу полягає у визначенні ціни на виріб протягом усього періоду його виробництва

4.Контроль процесу ціноутворення (з боку державних органів).

21. Методи прямого ціноутворення:

1) Виходячи з витрат фірми на вир-во і реал-юпрод-ї:

- метод простих формул . Він найпридатніший для визначення ціни у сфері послуг, де основною часткою витрат є заробітна плата персоналу)

-метод витрати + прибуток (полягає у розрахунку прямих витрат на виготовлення одиниці продукції)

- згідно з маржинальними витратами

- метод беззбитковості (Порівнювання розмірів прибутку і дає можливість підприємствампродавати свій товар за таку ціну, яка за конкретної програми випуску забезпечуватиме максимально можливе наближення до цієї норми)

2) виходячи з попиту:

- на сонові суб*єктив оцінки цінності прод-ї

- на основі цінової еластичності

3) з урахуванням умов конкуренції:

- *залежне* встановлення цін (Тут ціни визначаються, виходячи із їх ринкового рівня, оскільки він не диктується одним чи кількома підприємствами, а формується внаслідок спільних дій покупців і продавців)

- «слідування за лідером» (орієнтація на ціни провідних підприємств)

- ціноутворення з урахуванням реакції конкурента

- тендерне ціноутворення (установлення цін способом конку-

рентних торгів)

4) у рамках товар. номенклатури:

- за номенклатур. групою

- обмеження к-сті

5) за географіч. принципом:

- зональне ціноутвор.

- ціноутвор. відносно базового пункту

- франко-ціни

- ціни згідно з умовами *Інкотермс*

6) на основі узаконених умов:

- біржове ціноутвор. (фіксування цін угод купівлі-продажу на товарних біржах

- ціноутвор. З урахуванням держ. політики