56. Філософія марксизму, її місце в історії світової філософської думки

Марксистська філософія виникла в 40-х роках XІХ ст.

У політичній сфері чітко позначилося виділення пролетарського руху як самостійного загону працюючі права, що відстоюють свої. Завершилося формування ряду авторитетних політичних і професійних організацій пролетаріату. Після перемоги буржуазних революцій пролетаріат і буржуазія перетворилися у відкритих класових ворогів, протиборство між якими виступило на перший план у конфліктах, що розбурхував найбільш розвинені країни Європи. Класова боротьба пролетарів стала приймати усе більше розвинені форми.

У цих умовах виявилася об'єктивна необхідність створення наукової ідеології робітничого класу, вироблення принципово нових філософських поглядів. Це завдання було вирішено Карлом Марксом (1818-1883) і Фрідріхом Энгельсом (1820-1895).

В "Экономическо-философских рукописах" Маркс досліджував проблему відчуження праці, проаналізував минуле, сьогодення й майбутнє приватної власності на землю, висунувши тезу про її знищення в результаті дії конкретних економічних законів (одне із самих спірних у нинішніх умовах положень марксизму). Він почав критику зрівняльного комунізму, дав матеріалістичне трактування природи й людини.

Спільна робота Маркса й Энгельса "Маніфест комуністичної партії" і твір Маркса "Убогість філософії", створені в 1847 р., завершили процес формування марксизму. У них уперше викладені ідеї діалектико-матеріалістичного світогляду. Обґрунтована ними концепція матеріалістичного розуміння історії має загальфілософський характер, виступаючи по суті своєї концеп-цией загальсвітоглядної й загальметодологічної.

У марксистській філософії представлена оригінальна концепція людини. По Марксові, людина не просто живе, почуває, переживає, існує, але, насамперед , реалізує свої сили й здатності в специфічному для неї бутті - у виробничій діяльності, у праці. Він такий, яке суспільство, що дозволяє йому певним чином трудитися, вести виробничу діяльність. Людини відрізняє його соціальная сутність.

Поряд із принципом розвитку, у марксистській матеріалістичній діалектиці фундаментальне значення має також принцип загального взаємозв'язку. З погляду основоположників марксизму, останній вы-ражает атрибутивна властивість матерії, що полягає в тім, що всі предмети і явища перебувають у нескінченно різноманітних залежностях, у різних відносинах друг до друга, у взаємозумовленості свого існування й розвитку.

Створена Марксом і Энгельсом матеріалістична діалектика виступила в якості нової історичної форми діалектики. Осуществ-ление в її рамках синтезу матеріалізму й діалектики сприяло їхньому взаємному збагаченню. З одного боку, ідея розвитку зіграла важней-шую роль у поглибленні подань про сутності матерії й материаль-ного єдності миру. Поряд із цим розробка вчення про розвиток на после-довательно матеріалістичній основі дозволила діалектиці обпертися на винятково широку фактологическую базу й повніше виявити свої эв-ристические (использующие продуктивне творче мислення) возмож-ности як метод наукового пізнання.

№ 57 Філософія неокантіанства: основні течії.

Фізіологічний напрям: Ланге, Гельмгольц

Психологічний напрям: Фріз, Нельсон

Реалістичний напрям: Ріль, Кюльпе, Бехер.

Марбурзька школа (трансцендентельно-логічний напр.): Коген, Наторп, Кассірер. Предмет пізнання ототож. з поняттям про цей предмет, буття є чиста сукупність відношень між поняттями. Предмет пізнання – не субстанція, що лежить по той бік будь-якого пізнання, а обєкт, що формується в прогресуючому досвіді. Отож, філософія має за ціль виключно творчу роботу створення обєктів всякого роду, та пізнає цю роботу в її чистій законній основі і цим пізнання обгрунтовує (Наторп). Оскільки ці обєкти є обтами культури в цілому, мислення, дане у формі науки та орієнтоване на неї, постає законоутворюючим творцем культури. Відмовляються від речі-в-собі як джерела чуттєвого знання, і щоб не впасти в субєктивізм, вводять обєктивно-ідеалістичні начала: бога (Коген) та логос (Наторп)

Баденська школа (трансцендентально-психологічний): Віндельбандт, Ріккерт, Ласк. Екстенсивна та інтенсивна багатоманітність досвіду – джерело пізнання як психічного процесу, результатом його є трансцендентальне знання (всезагальне та необхідне). Останнє стає можливим, якщо визнати його предметом цінності, з якими воно повинне узгоджуватися, щоб досягти своєї цілі – істини. Таким чином філософія виявляється наукою про цінності. Останні тут мають об’єктивний характер – не існують “реально”, а є значимими.(см. Марбурзька школа – спосіб відходу від суб’єктивізму при відмові від об’єктивності речі-в-собі).

Загальні основи: Лозунг “Назад, до Канта”. Спільна кантіанська ідея: форми споглядання (простір і час), та рассудку (категорії) – функції суб’єкта пізнання. Мабрург: річ-в-собі не дана, а задана, як можна задати формулою якусь криву на площині. Баден: річ-в-собі взагалі втрачає сенс, бо “буття всякої дійсності повинне розглядатися як буття в свідомості”(Ріккерт, “Введення в трансцендентальну філософію”).

В цілому неокантіанство – “критика Канта з правого боку” – з позицій послідовного ідеалізму.